Науковці NASA продовжують спостерігати за Бетельгейзе: згідно з новими даними, отриманими за допомогою «Габбла» та інших телескопів, червоний надгігант досі не може оговтатися після колосального викиду, що спричинив падіння його яскравости у 2020 році.
У 2019 році Бетельгейзе скинула рекордну частку своєї поверхневої маси – у 400 мільярдів разів більше, ніж у звичних для нас коронарних викидах Сонця. Вважається, що саме це стало причиною потемнішання зірки: відправлений у відкритий космос газ сукупною масою у декілька разів більшою за місячну незабаром сконденсувався в пилову хмару, що закрила від нас світло зірки.
Наразі астрономи отримали перше уявлення про довгострокові наслідки цієї події. Схоже, що 400-денний період коливань яскравости світила, знайомий людству вже понад два сторіччя, значно скоротився: мінімуми коливань після потемнішання розділяли 189, 97, 166 і 233 дні відповідно.
Механізм змін поки не зрозумілий, проте вчені припускають, що порушити період міг хаотичний рух конвекційних осередків у глибині зірки. Дані телескопів TRES і «Габбл» свідчать, що зовнішні шари атмосфери Бетельгейзе вже близькі до норми, проте її поверхня досі не стабілізувалася.
Бетельгейзе продовжує поводитися дуже дивно. У надрах зірки наче все скаче.
Андреа Дюпрі, головний автор дослідження
Астрономи вважають, що сам викид міг бути спричинений велетенською конвекційною струєю, що, рвучись назовні з надр світила, потривожила його фотосферу.
Це – вперше, коли ми можемо наживо спостерігати за викидом таких масштабів:
Ми застали щось, про що знаємо дуже мало. Змога за допомогою «Габбла» побачити цей колосальний викид безпосередньо, до деталей на поверхні Бетельгейзе є безпрецедентною розкішшю. Ми наживо спостерігаємо за еволюцією зірки.
Нові спостереження допомагають нам зрозуміти, як червоні гіганти втрачають масу в кінці свого життя, перш ніж стати надновими; кількість «скинутої ваги» суттєво впливає на їхню подальшу долю. Однак, запевняють вчені, дивна поведінка Бетельгейзе аж ніяк не значить, що зірка незабаром вибухне.