Вчені з Університету Пенсильванії стверджують, що мінерали з глибин Землі допоможуть нам знайти воду на Марсі.
Гематит — поширений у природі мінерал, що здавна використовували у мистецтві, а пізніше — й у промисловості. Нині ж професор Пітер Гіні та докторантка Сі Афіна Чен підтвердили, що він може містити воду.
Чен проводила експеримент зі штучної кристалізації гематиту й у результаті отримала сполуку зі значно зменшеним вмістом заліза, про що повідомила професорові. Виявилося, що цей мінерал під назвою “Гідрогематит” ще у 19-му столітті відкрили вчені Рудольф Герман та Август Брайтгаупт, проте детально дослідити знахідки їм не дозволяли технології того часу.
Гіні й Чен визначили хімічний склад свого зразка, а також описаних Германом та Брайтгауптом. Вони знайшли, що у кожному з них місце частини атомів заліза займає гідроксильна група OH — це значить, що всередині дійсно міститься вода (від 3.6 до 10% маси зразка).
Credit: NASA/JPL/Cornell University
Часто ми знаходимо гематит й на Марсі — точніше, знаходив й документував його марсохід Opportunity. На жаль, інструментів, необхідних для визначення відсотку заліза в утвореннях, названих NASA “чорницею”, ані цей ровер, ані Curiosity чи Perseverance не мають, так що ми не знаємо, чи є всередині вода.
“На Землі такі сферичні структури утворені з гідрогематиту, — каже Гіні, — так що логічно припустити, що яскраво-червоні камінчики на поверхні Марсу — теж він”. Варто зазначити, що “сухий” гематит переважно синюватого кольору, а такий, що містить воду — червоніший.
Метою експерименту Чен було визначити природні умови, за яких з окисів заліза утворюється гематит. Результати показали, що за температур, нижчих за 149°C у дуже вологих лужних середовищах гідрогематит може випадати як осад: “Велика частина поверхні Марсу, схоже, раніше була дуже вологою, й з води в осаді випадали окиси заліза — пояснює Гіні. — Проте існування гідрогематиту на Марсі поки що не більш ніж гіпотеза”.
Роботу команди опубліковано у журналі Geology.
Джерела: Space.com, Penn State University