Команді місії NASA Juno з дослідження Юпітера та його супутників вдалося врятувати головну камеру космічного апарата. Зонд, який здійснив уже 74 обльоти навколо планети, під час 47-го оберту в грудні 2022 року почав передавати спотворені зображення. З кожним обльотом отримані дані погіршувалися, а після 56-го – знімки стали смугасті та майже повністю втратили чіткість. Ситуація ускладнювалася тим, що знайти причину треба було на відстані в 590 мільйонів кілометрів від Землі.
Місія Juno була запущена в 2011 році й досягла орбіти Юпітера влітку 2016-го. Основна наукова програма передбачала лише кілька років спостережень, проте через винятково стабільну роботу апарата її неодноразово продовжували. Наразі Juno перебуває на завершальному етапі розширеної програми, у межах якої також вивчає супутники Юпітера, зокрема Ганімед, Європу й Іо.
JunoCam є кольоровою камерою, яка працює в діапазоні видимого світла. Її оптичний блок розташований зовні титанового протирадіаційного сховища, яке захищає компоненти багатьох пристроїв зонда. Такий захист необхідний, оскільки місія працює в найсильніших радіаційних полях Сонячної системи. Аналіз інженерів вказував на пошкоджений регулятор напруги, який є критично важливим для живлення камери.
Команда вирішила спробувати метод відпалювання, під час якого матеріал спочатку нагрівають, а згодом повільно охолоджують. Цей процес може змінювати властивості елементів, як-от кремнію (з якого й виготовляють матриці), на мікроскопічному рівні та зменшувати дефекти. Спеціалісти зазначили, що не були певні в ефективності цієї техніки для JunoCam, однак все-таки підняли температуру камери до 25°C, що значно вище за звичайну температуру роботи.
Незабаром після відпалювання зображення почали набувати чіткості. До часу, коли зонд наблизився до вулканічного супутника Юпітера Іо, якість фото була майже така сама, як на старті місії. Це дало змогу в деталях зафільмувати полярні регіони світу, вкриті інеєм, з раніше невідомими вулканами.
Описану вище експериментальну техніку вже розглядають як одну з методик ремонту обладнання під час майбутніх довготривалих місій. Аналогічні методи можуть стати в пригоді для супутників на земній орбіті, телескопів у глибокому космосі чи навіть систем навігації в складних магнітних умовах, як-от біля Юпітера.