Керівництво NASA оголосило, що продовжить вивчати дві концепції для своєї програми доставлення зразків із Марса Mars Sample Return (MSR). Це відкладе ухвалення остаточного рішення стосовно неї до середини 2026 року.
Зразки марсіанських порід, зібрані марсоходом Perseverance, можуть розповісти безліч нового про Червону планету та її історію. Тому NASA прагне доставити близько 30 пробірок зразків на Землю та розіслати їх до лабораторій усього світу. Проте це виявилося дорожче та складніше, ніж розраховували науковці.
У липні 2020 року максимальна загальна вартість програми становила 3 мільярди доларів, однак через три роки зросла до 8-11 мільярдів. А самі зразки мали б прибути на Землю до 2040 року. Для того щоб знайти нову, простішу, стратегію, Управління відібрало 11 ідей від академічних та промислових установ. Вісім груп отримали по 1,5 мільйона доларів для роботи над своїми проєктами впродовж трьох місяців. Це й призвело до поточного етапу, на якому NASA буде вивчати дві потенційні концепції MSR, які загалом відрізняються способом спуску посадкового модуля та ракети Mars Ascent Vehicle (MAV) на Марс. Посадковий модуль має зібрати зразки, які на орбіту доставить ракета MAV, де їх для відправлення на Землю підбере європейський космічний апарат Earth Return Orbiter.
Перший варіант, який коштуватиме від 6,6 до 7,7 мільярда доларів, передбачає використання «небесного крана» – механізму, який раніше доставляв на Марс апарати Perseverance і Curiosity. Ця концепція схожа на той спосіб, який Управлінню вже пропонувала Лабораторія реактивного руху. Технологію можна було б використати для спуску легшого посадкового модуля та меншої ракети, що дало б змогу вдвічі скоротити витрати на місію. У другому варіанті вартістю від 5,8 до 7,1 мільярда доларів розглядають «важкий посадковий апарат», проте деталі цієї опції не розголошують через комерційну таємницю.
У будь-якому разі, посадковий модуль і ракета будуть менш масивними, ніж передбачалось. До того ж, перший використовуватиме радіоізотопний термоелектричний генератор для живлення, а не сонячні батареї, що дасть змогу працювати в пилові бурі.
Адміністратор NASA Білл Нельсон зазначив, що на початковий етап треба щонайменше 300 мільйонів доларів у цьому фінансовому році та в кожному наступному. За умови, що Конгрес США виділить достатнє фінансування, із новою стратегією європейський орбітальний апарат може бути запущений не раніше 2030 року, а спускова система – не раніше 2031 року. При цьому зразки можуть бути доставлені в 2035 році з найпізнішим терміном до 2039 року.