
За допомогою даних космічного апарата NASA Voyager 2 вчені дійшли висновку, що супутник Урана Міранда може мати під своєю поверхнею водний океан. У такому випадку це поставить його в один ряд з іншими світами Сонячної системи, які можуть мати потенційно придатне для життя середовище. Роботу дослідників було опубліковано у виданні The Planetary Science Journal 15 жовтня.
Voyager 2 був єдиним апаратом, який сфотографував Міранду. Проліт був коротким, і зонд зробив знімки лише південної півкулі супутника. Фото показують, що його поверхня вирізняється своїм хаотичним рельєфом, маючи кратери, жолоби та урвища. Вважають, що до такого різноманіття призвело припливне нагрівання від гравітаційної взаємодії з іншими супутниками Урана.
Команда вчених вирішила йти зворотним шляхом, проєктуючи особливості поверхні для розуміння, якою мала бути б внутрішня структура Міранди, щоб сформуватись у відповідь на припливні сили. Виявилось, що найкраще описує сформовану геологію модель, яка включає в себе наявність океану під крижаним покровом Міранди 100-500 мільйонів років тому. Крижана кора становила б товщу в 30 кілометрів, а глибина океану – близько 100 кілометрів; з урахуванням діаметра супутника в 471 кілометрів, океан заповнив би майже половину Міранди. Цьому могла посприяти вищезгадана гравітаційна взаємодія супутників та їхнє перебування в резонансі – конфігурації, коли на один оберт об’єкта припадає ціле число обертів іншого тіла, що додатково підсилює притягання. Деформуючись при такій взаємодії, супутники нагріваються, що дає змогу підтримувати підповерхневі океани рідкими й теплими, а поверхня від напруження та тертя покривається геологічними особливостями.
З плином часу Міранда вийшла з орбітального резонансу та її надра почали охолоджуватись. Учені припускають, що якби океан охолов повністю, то він би розширився й покрився тріщинами. Тому, ймовірно, він все ще існує, просто набагато тонший, ніж у минулому. Міранду можна порівняти з Енцеладом – супутником Сатурна. До того, як останній був досліджений космічним апаратом Cassini в 2004 році, його теж вважали крижаною кулею. Однак зонд NASA показав, що насправді Енцелад теж приховує в собі океан та є геологічно активним, викидаючи зі своєї поверхні водяну пару та лід. Супутник Урана може стати схожим випадком.
Поки що занадто рано говорити про потенційну придатність океану Міранди для життя. Усі дані, які мають наразі вчені, – це знімки Voyager 2, але й вони в поєднанні з комп’ютерним моделюванням проливають багато світла на супутник Урана. У майбутньому вчені хотіли б повернутися до нього та газового гіганта задля глибшого вивчення.