Якщо пропустити SpaceX, з її неординарним керівником, є ще одна космічна компанія, яка мене дуже захоплює. Точніше, їхня ракета, яка щоправда, покищо ніде не літала. Мова про Stoke Space, і її ракету Nova. Розробники вирішили створити невелику ракету (вагою трохи більше 200т), яку можна буде запускати з мінімальним обслуговуванням, практично кожного дня (зі слів тих же розробників). Для цього, перший ступінь ракети повертатиметься на стартовий майданчик (або баржу). Тут все, як заповів Ілон М. Але, головне – це другий ступінь. Він повертатиметься на Землю теж використовуючи метод реактивної посадки. При цьому захистний екран буде багаторазовим, та практично не потребуватиме обслуговування. А найбільше мене, як інженера-механіка, вразило те, що під час польоту присутнє тільки ‘осьове’ навантаження. Ніяких перевертань, аеродинамічних поверхонь і т.д. Це може бути дуже корисним. Заявлена вантажопідйомність – 5 тон. Також заявлено, що в перспективі, буде пілотована версія. Тобто, гадаю зважаючи на вантажопідйомність, кількість членів екіпажу, буде 2чол для тривалих місій, і 3чол для коротких перельотів до орбітальної станції. Це буде чудовий, невеликий космічний корабель, значно дешевший та менший за існуючі і тим паче менший (в 20-30 разів) ніж Starship… Повністю багаторазовий.
До чого це я. Можна також створити версію космічного корабля – заправника. Як в того ж Ілона. Просто, замість корисного навантаження пальне. Тепер, можна відправити на низьку навколоземну орбіту космічний корабель і там його дозаправити. Тоді, він заправлений (вагою близько 40 тон та імпульсом (dV) понад 5000м/с), зможе долетіти до місячної орбіти (наприклад навколомісячної станції) та повернутись назад. З двома астронавтами! Або вантажем. Мініатюрний космічний кораблик. На ракеті розміром менше ніж Союз. Щоправда для дозаправки таких пусків необхідно декілька (5-7 пусків). Але все ж. Наперед, уточню, що повинні бути прийняті деякі технчні рішення для цього. Наприклад, захистний екран повинен витримувати збільшену швидкість повернення та системи зв’язку дещо відрізнятимуться від орбітальної версії. Але ці зміни несуттєві.
Далі-більше… А якщо до заправленого космічного корабля, на орбіті, пристикувати також заправлений ‘заправник’. Вибачаюсь за каламбур. Так, заправник, а верх ногами до нього пристикувати космічний корабель. Тоді заправник, розігнавши наш космічний корабель (будучи таким собі розгінним блоком) відстиковується та повертається на Землю. Для зменшення навантаження на стикувальний вузол, можна до мінімуму дроселювати потужність двигуна. Космічний же корабель продовжує свій шлях. Використовуючи вже власне пальне, виходить на місячну орбіту. Але тепер, внаслідок, ‘зекономленого’ пального, космічний корабель матиме достатньо імпульсу щоб сісти на Місяць (не хочу писати примісяцитись), злетіти з нього та повернутись на Землю. З двома астронавтами. На мініатюрній (відносно) ракеті.
Ось вам готова місячна програма на мінімалках. Гадаю, що при правильному підході, можна повторити всю місячну програму Аполон, за ціною меншою за вартість одного пуску надважкої SLS. Якщо прийняти вартість запуску близько 25млн $(вантажопідйомність 5т), а для одного ‘місячного’ запуску необхідно до 14 орбітальних, то вартість становитиме до 350млн $. А до навколомісячної станції – 7 пусків та 175млн $, відповідно. Цифри зі стелі, гадаю можуть бути значно менші. Заправляти можна не тільки своїми заправниками, а й використовуючи важкі ракети (той самий Starship). Тоді для одного місячного запуску, необхідний один орбітальний старт Starship (з ємністю водню та кисню) та два старти ракети Nova, сам космічний корабель + заправник-бустер, які необхідно заправити з допомогою заправника Starship (близко 60т пального та окислювача). Тоді, гадаю, ціна буде в рази менша.
Дуже мені до вподоби дана ракета саме прийнятими розробниками рішеннями. Це і багаторазовий захистний екран, який до речі, легко замінити. І розміри – гадаю, це мінімальний прийнятний розмір космічного корабля. І водень, в якості пального. Нагадаю, що на Місяці, на відміну від Марсу, метан добувати неможливо. А воду (водень та кисень) – можна. Але це в перспективі.
Тобто отримаємо, таке собі місячне таксі (а не автобус на 200чол – Starship), яке може, відносно недорого, до прикладу, доставляти змінний екіпаж на навколомісячну станцію, або ж на місячну базу. Ну або просто на низьку навколоземну орбіту. Або на Марс 🙂 І все це вже розробляється. Перший старт ракети Nova планується наступного року.
P.S. Наразі невідомі усі технічні характеристики ракети Nova. Відома вантажопідйомність 5т. Відомо, що перший ступінь матиме 7 метанових двигунів, тягою понад 45т , а другий ступінь матиме один водневий двигун. Можна приблизно, оцінити повну масу ракети близько 220-250т, масу другого ступеня з навантаженням близько 40-45т (з них 5т суха маса, 5т навантаження). Відповідно, пілотована версія – до 10т суха маса, 40-45 повна…