Події, що відбувались в минулому Сонячної Системи.
Більшість подій, що перелічено в таблиці стались безперечно. Інші вважаються доволі ймовірними. Деякі гіпотетичними і вченим ще доведеться шукати докази їх існування або висунути нові гіпотези.
| Категорія | Час (млн. років) | Опис подй |
| Інше | -4650 | Злиття нейтронних зірок – Приблизно за 80 мільйонів років до утворення Сонячної системи дві нейтронні зірки злилися, виробляючи велику кількість важких металів і утворюючи сонячну туманність. |
| Сонце | -4570 | Утворення Сонця – Сонце формується всередині “зоряного інкубатору”, оточеного великим протопланетним диском. У цей час Сонце не виробляло енергії за допомогою термоядерного синтезу, натомість речовина розігрівалась завдяки гравітаційному стисненню. |
| Інше | -4569 | Утворення планетезималів – Пилові зерна в протопланетному диску зливаються разом у об’єкти розміром з гальку і колапсують в планетезималі, – будівельні блоки планет. |
| Юпітер | -4566 | Формування Юпітера – Юпітер, певно, був першою планетою, яка сформувалася, швидко накопичуючи масу з планетезималів. Ймовірно, він утворився десь на відстані 5 а.о., по-за сніговою лінією замерзання (відстань у зоряній туманності від центрального протосонця, де достатньо прохолодно, щоб сполуки водню, – вода, аміак та метан, конденсувалися у тверді зерна льоду). |
| Юпітер | -4565 | Юпітер набуває 20 мас Землі – Юпітер стає достатньо великим, щоб швидко збільшувати свою газову оболонку. Утворення газових гігантів вимагає того, щоб ядро утворилося швидко, перш ніж газ розсіюється. |
| Юпітер | -4562 | Юпітер набуває 50 мас Землі – Коли маса газової оболонки більша за масу її ядра, оболонка стає нестійкою, починаючи втікаючу акрецію. |
| Сонце | -4561 | Кінець треку Хаяші – майже вертикального еволюційного треку зорі на діаграмі Герцшпрунга — Рассела, що проходить у напрямку до головної послідовності, коли протозоря перебуває в конвективному стані (повністю чи більшою частиною). Світність, спочатку дуже висока, при стисканні швидко зменшується, а температура поверхні залишається майже незмінною. |
| Сатурн | -4560 | Утворення Сатурна – Сатурн, ймовірно, був другою планетою, що утворилася після Юпітера. |
| Інше | -4555 | Формування крижаних гігантів – Крижані гіганти, ймовірно, формувалися інакше, ніж Юпітер і Сатурн. Одна модель передбачає, що утворилося або було викинуто кілька Надземель (або “супер-Земель”), які зіткнулися між собою до утворення газової оболонки. Такі зіткнення, ймовірно, пояснюють бокове обертання Урана. |
| Уран | -4547 | Гігантське зіткнення з Ураном – Якщо льодові гіганти утворилися внаслідок зіткнень супер-Земель, то вплив, який збив обертання Урану на його бік, датується саме тут. Це зіткнення також формує місячну систему Урана. |
| Сонце | -4543 | Початок ядерного синтезу на Сонці – Початок ядерного синтезу в зірці називається “zero-age main sequence” (ZMAS) – головна послідовність. Ядро Сонця стає гарячим і достатньо щільним, щоб злити водень в гелій, переважно через протон-протонний ланцюжок (pp-ланцюжок) і меншу кількість за допомогою вуглецево-азотного циклу (CNO). |
| Інше | -4541 | Початок моделі Grand Tack – Ця модель стверджує, що Юпітер швидко мігрував всередину Сонячної системи до 1,5 а.о., перш ніж змінити курс через захоплення Сатурна в орбітальному резонансі, в кінцевому рахунку зупинившись біля своєї сучасної орбіти на 5,2 а.о.. Міграція призводить до укорочення диска матеріалу, що утворює землеподібні планети, а також пояснює невеликі розміри Марса та склад поясу астероїдів. |
| Інше | -4540 | Формування планет земної групи – Землеподібні планети починають формуватися після ранньої міграції газових гігантів. Цей процес триває близько 100 мільйонів років. |
| Інше | -4540 | Газові гіганти вступають у резонанс – Після великого ходу Юпітера газові гіганти вступають у резонансний ланцюг, ймовірно 3: 2 3: 2 2: 1 3: 2. Резонанс виникає, коли відношення періоду орбіт двох планет близьке до малих цілих чисел. Такі резонанси поширені у новостворених планетарних системах. |
| Марс | -4535 | Зіткнення Бореаліса – Геологічно Марс утворився відносно швидко, порівняно з рештою планет Землі, сформувавшись лише за кілька мільйонів років до міграції з області формування. Північний басейн Марса (Borealis basin) помітно знаходиться на меншій висоті, ніж решта планети, що могло бути утворено внаслідок удару з іншим великим космічним тілом, хоча це офіційно не визнається. |
| Інше | -4533 | Розсіювання газового диска – На даний момент газ у диску повністю розсіявся. Поза орбітою Нептуна залишається первісний пояс Койпера з приблизно в кілька тисяч разів більшою кількістю об’єктів, ніж у сучасному поясі Койпера. |
| Сонце | -4527 | Кінець треку Хеньї – Для зірок, що мають половину маси Сонця або вище, трек Хеньї — майже горизонтальний еволюційний трек на діаграмі Герцшпрунга—Рассела, коли вони досягають стійкої точки на головній послідовності. Зірки протягом треку Хеньї повільно руйнуються, поки не досягнуть гідростатичної рівноваги. |
| Земля | -4520 | Зіткнення Теї – Об’єкт, розміром з Марс на ім’я Тейя перебував у точці L4 або L5 Лагранжа на тій самій орбіті, що й Земля. Внаслідок дестабілізації орбіти Теї, відбулось її зіткнення з Землею. Під час блискавичного удару, утворюється Місяць. |
| Інше | -4500 | Величезні зіткнення на Меркурії та Венері – обидві планети, ймовірно, зазнали значних зіткнень під час свого формування. У випадку з Меркурієм удар міг здути його мантію, залишивши непропорційно велике ядро, а у випадку Венери, спричинивши її повільне обертання. |
| Нептун | -4490 | Швидка міграція Нептуна – до цього часу протопланетний диск розсіявся, залишивши диск об’єктів поясу Койпера (КВО) поза орбітою Нептуна, змушуючи його мігрувати назовні. Свідченням цієї міграції є орбіти KBO, багато з яких перебувають у резонансі з Нептуном, включаючи 3: 2 з Плутоном. Міграція розриває резонансний ланцюг газових гігантів, викликаючи нестабільність. |
| Нептун | -4485 | Тритон захоплений Нептуном – швидка міграція Нептуна назовні розкидає більшість КБО і захоплює деякі. Ймовірно, в цей час Нептун захопив Тритон, про що свідчить ретроградна орбіта Тритона. Тритон до зустрічі, ймовірно, перебував у подвійній системі і, вочевидь знищив первісну систему супутників Нептуна. |
| Інше | -4480 | Модель Ніцци – модель Ніцци, названа на честь міста у Франції, стверджує, що газові гіганти колись перебували на резонансних орбітах і стали нестабільними. Модель Ніцци пояснює ексцентриситет і нахил газових гігантів, а також троянських астероїдів. |
| Інше | -4475 | Сценарій стрибання-Юпітера – Цей сценарій, є частиною моделі Ніцци, і стверджує, що додаткова планета крижаний гігант з масою Нептуна була відкинута всередину Сатурном, а потім виштовхнута назовні Юпітером, в результаті чого орбіти обох планет підскочили. Це необхідно для збереження кругообігу орбіт внутрішніх планет. За цей час і були захоплені ними нерегулярні місяці та троянські астероїди Юпітера. |
| Інше | -4473 | Викидання п’ятого гіганта – моделі з п’яти планет Ніцца дозволяють викинути одну планету, що часто відбувається з чотирма планетами. Хоча це не є загальновизнаним вченими, ймовірно, що Сонячна система колись мала іншу планету. |
| (Увага) | -4443 | Через величезний масштаб часу, застосований в цьому відео, орбітальна прецесія планет не може бути відображена точно. Показано спрощену прецесію планет у 1000 разів повільнішу за швидкість моделювання. |
| Земля | -4410 | Перша вода на Землі – На сьогоднішній день вода є звичайною на поверхні Землі. Але Земля утворилася без води, оскільки вона знаходилася всередині снігової лінії, тому воду, ймовірно, доставляли КБО, відкинуті всередину Сонячнії Системи під час нестабільності, або комети. |
| Земля | -4404 | Найдавніший датований мінерал – кристали циркону того часу є останніми залишками земної кори в Гадейський еон (Kатархейську епоху) Землі. |
| Місяць | -4400 | Формування Океану Бур (Oceanus Procellarum) – найбільшого “моря” Місяця, ймовірно, що утворилось, коли його поверхня ще була покрита океаном магми. Можливо утворилось внаслідок одного великого удару або внутрішніх процесів. |
| Інше | -4335 | Перший оберт навколо галактики – Сонячна система завершує повний оберт навколо центру Чумацького Шляху, який відбувається протягом приблизно 200 мільйонів років. |
| Місяць | -4300 | Формування Басейну Південного полюсу – Ейткен (South Pole–Aitken basin) – найбільшого відомого кратеру Місяця. Він є найстарішим, найбільшим і найглибшим басейном на Місяці. Розташований на зворотньому боці. Порівняно з рештою рельєфу, він має більш темний вигляд. |
| Земля | -4280 | Найдавніше датування першого життя – Непрямі дані свідчать про те, що життя з’являється, як тільки Земля стає придатною для життя. Ймовірно, раннє життя виникло біля глибоководних геотермальних джерел, де складалися придатні умови до обміну речовин. |
| Марс | -4200 | Магнітне поле Марсу слабшає – колись Марс мав велике магнітне поле, а також густу атмосферу та океани. Однак, як менша порівняно з Землею планета, її внутрішність охолоджувалася набагато швидше, ніж Земля, внаслідок чого її магнітне поле поступово зменшувалося. |
| Марс | -4200 | Починає формуватися Тарсис (Tharsis Montes) – величезне вулканічне нагір’я в за розмірами материка на західній півкулі Марсу набагато вище, аніж решта Марса. |
| Марс | -4100 | Початок Ноахіанського періоду – названий на честь Землі Ноаху. Марс зазнав багатьох зіткнень у цей період. Незважаючи на це, Марс був покритий океанами, мав густу атмосферу і був теплим. Вулканізм нагір`я Тарсису тривав, викидаючи велику кількість газу в атмосферу Марса. |
| Інше | -4100 | Починається Пізнє важке бомбардування (LHB). Характеризуючись різким збільшенням зіткненнь з меншими небесними тілами, LHB підтверджується віком місячних зразків, взятих з місій “Аполлон”. Однак останнім часом це ставиться під сумнів. Хоча розподіл розмірів кратерів на Місяці узгоджується з розмірами тіл, що походять з поясу Койпера, корелюючи з моделлю Ніцци, але таке моделювання, лише через кілька мільйонів років призводить до нестабільності. Щоб уникнути пізньої нестабільності, моделі повинні бути доопрацьовані або мати (малоймовірно) початкові умови для пояса Койпера. |
| Сатурн | -4100 | На Мімасі утворюється кратер Гершеля – Мімас добре відомий своїм кратером Гершель, надаючи місяцю Сатурна вигляд, подібний до Зірки Смерті, в “Зоряних війнах”. Якби ударне тіло було трохи більшим, Мімас був би повністю зруйнований. |
| Земля | -4031 | Найстарша гірська порода на Землі – Форма Acasta Gneiss, що знайдена в Канаді. |
| Земля | -4000 | Утворюється магнітне поле Землі – до цього часу магнітне поле Землі хоч і було активним, але мало приблизно 10-50% його сучаної сили. Ймовірно, що магнітне поле навіть старше цього віку, |
| Земля | -4000 | Початок Архейського Еона – Архей на Землі характеризується утворенням перших материків та розвитком раннього життя. |
| Марс | -4000 | Виникає Рівнина Еллада (Hellas Planitia) – великий ударний кратер на південній півкулі Марса. Це найглибша низовина планети: її поверхня лежить на 9 км нижче навколишньої височини і на 7 кілометрів нижче средньомарсіанского рівня поверхні. Максимальний розмір — близько 2300 кілометрів |
| Марс | -4000 | Утворюється кратер Гюйгенса – містить карбонати та канали, якi свідчать про перебування води у рідкому стані та існування на Марсі густішої атмосфери. |
| Марс | -3950 | Формування Рівнини Ісіди (Isidis Planitia) – розташована в межах гігантського ударного басейну на Марсі. Вона є найбільшим очевидним утворенням ударного (метеоритного) походження на поверхні планети. |
| Місяць | -3938 | Формується Море Дощів (Mare Imbrium) – це друге за розмірами “море” на Місяці. Утворилось від удару після чого місячна лава заповнила кратер. Його досліджували “Луна-17“, “Apollo-15” і “Chang’e 3“ |
| Місяць | -3920 | Формується Море Нектару (Mare Nectaris) – море на Місяці. Його утворення позначає початок Нектаріанського періоду Місяця, коли утворюється більшість “морів”. |
| Меркурій | -3900 | Формується кратер Рембрандта – названий на честь нідерландського художника, кратер Рембрандта є другим за величиною на Меркурії. На відміну від місячних, внутрішня частина кратеру легша за решту Меркурія. |
| Марс | -3900 | Формується Рівнина Аргір (Argyre Planitia) – Цей ударний басейн є одним з басейнів, що найкраще збереглися з того періоду. Басейн містив кілька водних каналів і озеро. |
| Меркурій | -3900 | Кратер Толстого – Позначає початок Толстойського періоду на Меркурії, утворений двома кільцями та частково третім кільцем. Між двома внутрішніми кільцями лежить одна з найтемніших областей Меркурія, а внутрішня частина світла. |
| Меркурій | -3850 | Утворення Рівнини Спеки (Caloris Planitia) – позначає початок Калорійського періоду. На протилежному боці планети – горбиста місцевість, ймовірно, викликана ударом, який утворив басейн. Від удару також утворилися Гори Спеки (Caloris Montes) -система пагорбів і долин, які простягаються більш ніж на 1000 км на північний схід від гірського краю Калоріського басейну. |
| Місяць | -3850 | Формується Море Ясності (Mare Serenitatis) – утворилися біля кордону нектаріанського та імбрійського періодів на Місяці. Його досліджували станція “Луна-21” та “Apollo-17“. Ізраїльський апарат “בראשית “(“Beresheet“) мав здійснити посадку в хьому регіоні, але натомість розбився. |
| Місяць | -3840 | Утворення кратеру Платона – цей великий кратер, заповнений лавою на Місяці, темний у порівнянні з місячною поверхнею, подібною до місячного “моря”. Його поверхня відносно гладка з кількома останніми кратерами |
| Місяць | -3800 | Формується Море Спокою (Mare Tranquillitatis) – це місце першої висадки на Місяць експедиції Аполлон-11 20 липня 1969 року. |
| Марс | -3800 | Втрата магнітного поля – магнітне поле Марса зникає остаточно, внаслідок чого його атмосфера позбавляється захисту від “сонячного вітру”, яку мала протягом мільярда років. Згодом це призводить до випаровування всієї води з поверхні планети. |
| Марс | -3800 | Починається вулканічна активність Тарсису (Tharsis Montes) – в цей час почали вивергатися три вулкани, що сформували нагір’я: гори Аскрійська (Ascraeus Mons), Павича (Pavonis Mons) та Арсія (Arsia Mons) |
| Інше | -3800 | Пізні важкі бомбардування закінчуються (Late Heavy Bombardment, – LHB) – Якщо гіпотеза LHB вірна, то катаклізм закінчився через кілька сотень мільйонів років. Вважається, що перші безперечні докази життя виникли раніше за LHB, тоді як сучасні непрямі докази стверджують, що життя було б стерилізовано такими зіткненнями. Крім того, існує теорія, що зразки Аполлона були забруднені молодшими породами з найближчих басейнів. |
| Земля | -3750 | Поява перших Стрічкових покладів заліза – або BIF-ів, що сформувались як результат утворення вільного кисню в атмосфері, який, реагуючи з розчиненим залізом в Світовому океані, окислював його, і змушував осідати шарами. |
| Місяць | -3750 | Поява Східного Mоря (Mare Orientale) – розташоване біля краю видимого та виворотнього боків, його важко спостерігати з Землі. Має форму бичачого ока. |
| Місяць | -3740 | Утворюються Гори Ганстена (Mons Hansteen) – це місячний вулкан трикутної форми, розташований на видимому боці Місяця, і названий на честь норвезького вченого Крістофера Ганстена. |
| Марс | -3700 | Формування Гори Олімп (Olympus Mons) – найвища гора Сонячної системи починає виверження. |
| Марс | -3700 | Початок Гесперійського періоду (Hesperian Period)– це перехідний період, коли Марс перетворився з теплого і вологого світу на холодну і суху планету. Гесперій бачив великий вулканізм і великі повені. |
| Місяць | -3640 | Поява Гори Рюмкера (Mons Rümker) – це ізольоване вулканічне утворення з кількох місячних куполів, розташованих на видимому боці Місяця. |
| Місяць | -3600 | Утворюється Море Холоду (Mare Frigoris) – це широке місячне “море”, розташоване поблизу місячного північного полюса. |
| Марс | -3600 | Поява Гори Альба (Alba Mons) – найбільшого вулкану на Марсі за площею, який має приблизно третину висоти Олімпу. Він буде діяти протягом сотень мільйонів років, залишаючи потоки лави та тектонічні особливості. |
| Марс | -3500 | Починають формуватися Долини Марінера (Valles Marineris) – це глибока тектонічна рана, що пролягайє вздовш екватору Марса, утворення якої пов’язане з вулканізмом нагір1я Тарсис. Це одна з найбільших систем каньйонів Сонячної системи, приблизно в десять разів довша і в сім разів ширша за Великий каньйон, розмір якого перевершує лише Велика рифтова долина Землі. |
| Меркурій | -3500 | Кінець вулканізму на Меркурії – вважається, що вулканічна активність на Меркурії припинилися лише через мільярд років після утворення Сонячної системи. Досить рано в порівнянні з рештою планет земної групи. Це сталось внаслідок великого розміру ядра Меркурія і тонкої мантії. Поверхня Меркурія стискається і закриває отвори, що запобігає потраплянню магми на поверхню. |
| Земля | -3500 | Найдавніший беззаперечний доказ існування життя – мікроскопічні викопні рештки організмів датуються саме цим часом. |
| Марс | -3400 | Поява Рівнини Утопія (Utopia Planitia) – найбільшого ударного басейну на Марсі, який досліджувався Вікінгами-2. Раніше ця площина, ймовірно, була покрита вічною мерзлотою. Під землею тут виявлено великий об’єм водяного льоду. |
| Марс | -3400 | Утворення Вулкану Арсія (Arsia Mons) – найпівденнішого з трьох вулканів нагір`я Тарсис Тут відбулось одне з наймолодших вивержень на Марсі, що датуються лише 10 мільйонами років тому. Останній великий період виверження Арсії набуває свого піку лише 150 мільйонів років тому. Арсія також відома завдяки довгій хмарі, що періодично спостерігається над вулканом. |
| Земля | -3400 | Найдавніші докази фотосинтезу – бактерії починають використовувати Сонце як джерело енергії, виробляючи сполуки сірки та використовуючи інфрачервоне світло. |
| Земля | -3220 | Найдавніше життя на суші – Бактерії першими колонізували суходіл на Землі і були єдиним життям на суші протягом більше мільярда років. |
| Місяць | -3200 | Починається Ератосфенівський період – названий на честь кратера Ератосфена, місячні кратери цього часу не настільки розмиті, як попередні, а також не мають радіальних “променів”. |
| Марс | -3000 | Утворення кратера Ломоносова – На Марсі цей кратер розташований на північній рівнині і, можливо, спричинив катастрофічні цунамі в його колишньому океані. |
| Юпітер | -3000 | Утворення кратера Вальгалли – На Каллісто потужній удар створив ряд гірських кільцевих систем, що є наслідком наявності рідкого або напіврідкого шару під крихкою літосферою Каллісто. |
| Марс | -3000 | Починається Амазонський Період – на Марсі амазонським є сучасний період, хоча його точний початок й досі невизначений. Характеризується значним зменшенням зіткнень та загальним холодним і сухим кліматом, який зберігається донині. |
| Земля | -2900 | Зледеніння Понголи – перший льодовиковий період Землі стався після того, як клімат Землі досить охолонув. Це тривало понад 100 мільйонів років і, ймовірно, було незначною подією в порівнянні з пізнішими зледеніннями. |
| Земля | -2700 | Стрічкові поклади заліза прискорюються – Ближче до кінця архейського періоду кількість BIF-ів збільшилася через фотосинтез ціанобактерій. Більшість видобутої сьогодні залізної руди було утворено саме тоді. |
| Земля | -2500 | Початок Кисневої катастрофи – в результаті успіху ціанобактерій в атмосфері починає накопичуватися небувала кількість кисню. |
| Земля | -2500 | Початок Протерозойської Ери – найдовший еон в історії Землі, протерозой характеризується розвитком складного одноклітинного життя, переходом до кисневої атмосфери, збільшенням тектонічної активності та численними глобальними зледеніннями. Велика частина суші, знайденої на Землі, датується саме протерозоєм. |
| Земля | -2500 | Найдавніша Магматична провінція Містассіні – являє собою велику геологічну структуру, що складається з великої групи паралельних, лінійних або радіально орієнтованих магматичних дамб, що проникли всередину материкової кори у західному Квебеку. Є свідченням великого древнього магматичного виверження. Хоча виверження відбувалися набагато раніше, такі докази відтоді були знищені. |
| Земля | -2450 | Велика Киснева катастрофа – кисень виявився отрутою практично для всіх форм життя тієї епохи, накопичення кисню в атмосфері спричиняє перше масове вимирання. |
| Земля | -2400 | Гуронське заледеніння – метан, що залишився в атмосфері, руйнується через присутність кисню, різко зменшуючи парниковий ефект. В результаті Земля охолоджується і повністю замерзає протягом приблизно 300 мільйонів років. |
| Земля | -2400 | Зіткнення Суав’ярві – найдревніший, що зберігся до цього часу ударний кратер Землі розташований у Карелії. Удар створив озеро Суав’ярві. |
| Земля | -2100 | Можливе зіткнення Містассіні-Отіш – Вважається, що астероід діаметром близько 60км міг бути відповідальним за створення озера Містассіні в Канаді. Це вважався б найбільший кратер на Землі діаметром 500 км, якби було підтверджено, що він утворився в результаті удару. |
| Земля | -2050 | Аноксична катастрофа – нещодавно відкриті події описують періоди, коли великі простори океанів Землі виснажувалися розчиненим киснем, створюючи токсичні, евксинні аноксичні та сульфідні води. Хоча аноксичні події не відбувалися протягом мільйонів років, геологічні дані показують, що вони відбувалися багато разів у минулому. Аноксичні події співпали з кількома масовими вимираннями і, можливо, сприяли їм. |
| Земля | -2023 | Кратер Вредефорт – це найбільший підтверджений кратер на Землі шириною 300 км. Знаходиться у Південній Африці. |
| Земля | -2000 | Утворення Комплексу Бушвельда – знайдений в Південній Африці, це джерело деяких з найбагатших рудних родовищ на Землі, що містять найбільші запаси елементів платинової групи. |
| Інше | -2000 | Кратер Вененія – на астероїді Веста кратер Вененія є другим за величиною. Він частково зруйнований під час пізнішого зіткнення і утворення іншого кратера Реясильвія. |
| Земля | -1900 | Перші еукаріоти – перші бактерії з ядрами, хоча вони, можливо, розвинулися ще до 2100 млн років. Еволюційна лінія прокаріотів та еукаріотів розходяться саме тут. |
| Земля | -1850 | Мітохондріальний симбіоз – приблизно в цей час аеробні бактерії, що пішли від окремих внутрішньоклітинних бактерій-симбіонтів, стали невід’ємною частиною клітини через збільшення ступеня взаємної залежності. Вони уникають травлення, стаючи натомість джерелом енергії. |
| Земля | -1849 | Утворення басейну Садбері – астероїд або комета розміром 10-15 км зіткнувся з Землею в сучасній Канаді, ймовірно, сприяв зміщенню цінних мінералів до поверхні, де їх видобувають сьогодні. |
| Земля | -1800 | Закінчення формування Стрічкових покладів заліза – оскільки більше не залишається розчинів заліза в океанах, утворюються останні протерозойські BIF-и на Землі. |
| Земля | -1800 | Початок “нудного мільярда“ – названий через відносну стабільність у навколишньому середовищі Землі, протягом наступного мільярда років Земля буде відзначатися низьким рівнем кисню та великою кількістю сірки в океанах, що називається океаном Кенфілд. |
| Марс | -1640 | Формування вулкану Елізій (Elysium Mons) – розташований у східній півкулі Марса, він є відносно молодим вулканом, який утворився в той час, коли вулканізм на Марсі значно сповільнився. |
| Земля | -1591 | Дацитові відкладення Мунарі (Moonaree Dacite) – це виверження є найстарішим збереженим ефузивним виверженням, відомим на Землі, виявленим у кратоні Гаулер в Австралії |
| Земля | -1547 | Ціанобактеріальний симбіоз – подібно до мітохондрій, ціанобактерія інтегрується в еукаріотичну клітину, стаючи ще однією органелою всередині неї. Цей еукаріот став засновником усіх рослин і водоростей. |
| Земля | -1538 | Перші гриби – гриби та еволюційні лінії тварин розходяться саме тут. |
| Земля | -1400 | Перші водорості – цвітіння водоростей стає рясним приблизно в цей час, коли водорості, одні з перших багатоклітинних організмів, колонізують Світовий океан. |
| Земля | -1250 | Формування внутрішнього ядра – хоча оцінки сильно змінюються залежно від джерел, тверде внутрішнє ядро Землі, ймовірно, сформувалося саме до цього часу, збігаючись із значним збільшенням сили магнітного поля. |
| Земля | -1200 | Виникнення статі – все попереднє життя повністю спиралося на безстатеве розмноження. Статеве розмноження стало революцією в історії життя на Землі, що дозволило збільшити генетичні варіації нащадків, які було б важко отримати безстатевим шляхом. |
| Місяць | -1100 | Початок Коперниківського періоду – це сучасний період на Місяці, коли утворені кратери, мають променеві системи, подібних до кратеру Коперник. Із часом такі промені зникають, і тому їх мають лише молоді кратери. |
| Марс | -1000 | Усі марсіанські поверхневі води втрачені – до цього часу планета, яка колись була вкрита розлогими океанами та водними каналами, була повністю сухою. Вода залишиться під землею у вигляді льоду. |
| Меркурій | -1000 | Утворення кратера Койпера – позначає початок нинішнього періоду Койпера, кратери починаючи з цього часу мають променеві системи, подібні до Коперниківського періоду Місяця. На Місяці так само, як і на Марсі є кратери під назвою Койпер. |
| Інше | -1000 | Кратер Реясильвія – найбільший кратер на Весті, він. Удар частково зруйнував більш ранній і менший кратер Вененея. Його діаметр становить 505 кілометрів, при тому, що екваторіальний діаметр самої Вести становить 569 кілометрів. |
| Земля | -850 | Наземні рослини та водорості розходяться – предки всіх наземних рослин виникли з водоростей, що мешкали на мілководді приблизно в цей час. |
| Земля | -720 | Кріогеній – Два великих періоди зледеніння відбулися під час влучно названого періоду на Землі. Обговорюється, чи сприяли ці події біологічному різноманіттю пізніше в історії Землі чи ні. |
| Венера | -700 | Вся вода на Венері втрачена – як і Земля і Марс, Венера, ймовірно, мала воду на своїй поверхні і залишалася придатною для існування життя. Але на відміну від Землі, кора Венери, набула нагріву занадто швидко. І, не маючи можливості переробляти вуглець, Венера зазнала потужного парникового ефекту, що призвело до сьогоднішніх умов. |
| Земля | -665 | Перші тварини – скам’янілості, знайдені у формації Трезона в Південній Австралії, можуть бути свідченням еволюції тварин, першою з яких є губки. |
| Земля | -600 | Утворення озонового шару – рівень кисню в цей час став досить високим, щоб захисний шар озону почав формуватись. |
| Земля | -575 | Вибух Авалона – подія біодиверсифікації, яка породила Едіакарську біоту, – з’являються перші складні багатоклітинні організми. У цей час виникає багато сучасних видів тварин. |
| Земля | -541 | Починається Фанерозойський Еон – з давньогрецької означає «видиме життя», сучасний еон в історії Землі, який починається з кембрійського вибуху. Через кілька мільйонів років починають з’являтися майже всі основні види. Темпи диверсифікації під час “вибуху” досягли безпрецедентних рівнів, що призвело до прискорення еволюції. |
| Земля | -520 | Перші хребетні – включно переважну більшість хордових, хребетні з’являються вперше і перетворюються на все – від жаб до китів. |
| Венера | -500 | Подія відновлення – Через відсутність тектоніки плит на Венері будь -яке тепло, утворене ядром, залишається у пастці. Зрештою, це призводить до виверження вулканів по всій планеті. В результаті поверхня Венери, де переважають вулканічні риси, молода в порівнянні з іншими планетами. Вулкани, такі як Маат (Maat Mons), датуються саме цим часом. |
| Земля | -420 | Перша тварина, що дихає на суші – пневмодесм був різновидом багатоніжки, що містив структури дихання, які могли працювати лише на суші. |
| Венера | -400 | Утворення кратера Мід – більшість кратерів на Венері молоді, їм від 200 до 700 мільйонів років. Мід – найбільший на Венері. |
| Земля | -252 | Велике вимирання – Сибірські пастки спричиняють найсерйознішу подію вимирання на Землі, в результаті чого вимирає 96% морського життя і 70% наземних хребетних. Він позначає кінець палеозою і початок мезозойської ери. |
| Місяць | -108 | Кратер Тихо, названий на честь датського астронома, є однією з найяскравіших, а також однією з наймолодших на Місяці з величезною системою променів. |
| Марс | -100 | Амазонська Рівнина (Amazonis Planitia) – це одна з рівнин на планеті Марс із найслабшою варіацією нерівностей рельєфу – одна з найбільш «гладких» рівнин. |
| Сатурн | -100 | Формування кілець Сатурна – вважається, що кільця Сатурна були сформовані в цей час на даних модуля Кассіні, хоча потенційно вони можуть бути набагато старшими. Кільця складаються переважно з льоду, але також невеликойї кількості каміння. |
| Земля | -66 | Крейдово-палеогенове вимирання – відоме як подія, яка вбила динозаврів, вивергаються Деканські трапи; разом утворюється кратер Чиксулуб внаслідок падіння астероіду, що вирогідно, спричинило вимирання 75% всього живого на Землі, відкривши шлях для ссавців. Це вимирання позначає кінець мезозою та початок нинішньої кайнозойської ери. |
| Марс | -50 | Кінець активості Тарсиса – останні виверження нагір’я Тарсиса на Марсі закінчилися зовсім недавно |
| Марс | -25 | Останнє виверження Олімпу – вважається, що Олімп вивергався останній раз в історії Марса. Хоча Олімп, разом із вулканами Тарсису, сьогодні фактично не діють, насправді вони можуть бути сплячими вулканами. |

Що чекає нас у майбутньому?
Передбачення, що ґрунтуються на природній еволюції Сонячної системи та Всесвіту, як їх бачить сучасна астрофізична наука.
| Інше | +5 | Час Ляпунова Сонячної системи – описує характерні часові рамки, для яких система є хаотичною. Оскільки будь -яка система з більш ніж трьома тілами є хаотичною, через цей час неможливо передбачити точне розташування тіл Сонячної системи. |
| Марс | +43 | Падіння Фобоса – Фобос, ближчий з двох супутників Марса, повільно обертається постійно зменшуючи відстань до Марса. До цього часу орбіта Фобоса зміниться настільки, що це призведе до зіткнення Фобоса з Марсом. |
| Земля | +80 | Великий острів Гаваїв тоне – як і багато насипів, які утворилися і потонули за останні сто мільйонів років на гавайській гарячій точці, Великий острів з часом опуститься під рівень океану. |
| Земля | +100 | Падіння астероіду – очікується, що астероїд розміром, достатньо великим, щоб вчинити вимирання зіткнеться з Землею. Такі події стаються в середньому кожні 100 мільйонів років. |
| Земля | +180 | Дні становлять 25 годин – обертання Землі поступово сповільнюється через вплив Місяця. До цього часу день Землі стане на одну годину довшим. |
| Сатурн | +200 | Кільця Сатурна зникають – при нинішньому темпі розпаду Сатурн втратить свої кільця до цього часу. |
| Інше | +230 | Верхня межа часу Ляпунова – через цей час точні орбіти Сонячної системи неможливо передбачити взагалі. |
| Земля | +250 | Утворення суперконтиненту – цикл суперконтинентів на Землі завершує інший цикл утворенням нового суперконтиненту. Серед кількох передбачень – Пангея Проксима, Амасія, Новопангея та Аврика. |
| Венера | +450 | Лавовий повінь на Венері – мантія Венери до цього моменту нагрілася б достатньо, щоб викликати ще одну подію виверження по всій планеті, яка охоплює всі сучасні особливості лавою. |
| Земля | +600 | Останнє повне сонячне затемнення на Землі – Місяць, який віддаляється від Землі приблизно на дюйм кожний рік, відійде настільки далеко, що повне сонячне затемнення на Землі більше не спостерігатиметься. |
| Земля | +600 | Кругообіг вуглецю порушується – світність Сонця збільшується, і підвищення температури призводить до атмосферних впливів, видаляючих достатню кількість вуглекислого газу, щоб викликати масове вимирання всіх видів рослин, що використовують фотосинтез С3. |
| Земля | +700 | Вимирання тваринного світу – з відсутністю рослин клітинне дихання стає неможливим у більшості тварин. Великі ссавці вимирають, за ними зникає інше наземне життя, усі океанські хребетні та, нарешті, безхребетні. Останні тварини, ймовірно, будуть активні тільки вночі, мешкатимуть поблизу полярних областей або під землею, де умови більш сприятливі. |
| Земля | +750 | Зникнення озонового шару – рівень кисню різко знижується після вимирання більшості видів рослин. В результаті захисний озоновий шар повністю зникає. |
| Земля | +800 | Зникнення фотосинтезу – рівень вуглекислого газу впаде настільки низький, що навіть фотосинтез С4 стає неможливим. На цей час Земля стає величезною безплідною пустелею. |
| Земля | +1000 | Починається Телікозойський Еон – (неофіційний, придуманий термін) грецькою мовою «остаточне життя», у цей час все складне життя на Землі вимирає, залишаються лише одноклітинні організми. |
| Земля | +1100 | Океани випаровуються – зникнення парникового ефекту на Землі в результаті збільшення сонячної світності змушує океани повністю випаровуватися. В результаті тектоніка плит, яка сповільнилась за останні кілька сотень мільйонів років, повністю припиняється. |
| Земля | +1300 | Вимирання еукаріотів – після вимирання всього складного життя на Землі до цього часу всі еукаріоти вимирають внаслідок зменшення рівня вуглекислого газу. |
| Земля | +1800 | Життя скоротилося до полярних регіонів – решта прокаріотів вижили б у водоймах з мілководними поверхневими водами поблизу полюсів або в підземних печерах. |
| Земля | +2300 | Магнітне поле зникає– ядро Землі повністю застигає і затвердіває, якщо нинішні темпи зростання внутрішнього ядра зберігаються. Без магнітного поля сонячний вітер починає нищити атмосферу Землі. |
| Земля | +2800 | Починається Некрозойський Еон – (неофіційний, придуманий термін) грецькою мовою – “мертве життя”, все життя на Землі вимирає. До цього часу умови будуть занадто суворими, щоб дозволити виникненню будь-якого життя, навіть на полюсах або під землею. |
| Земля | +3000 | Обертання Землі стає хаотичним – Місяць, гравітація якого колись стабілізувала обертання Землі, більше не може цього робити, оскільки він суттєво віддалибся від Землі. |
| Інше | +3300 | Хаос у внутрішній Сонячній системі – існує невелика ймовірність того, що хаотичні збурення переведуть внутрішню Сонячну систему в хаос. А саме, може статися викидання або зіткнення, зазвичай із залученням Меркурія. |
| Нептун | +3600 | Руйнування Тритона – через його ретроградну орбіту орбіта Тритона повільно згасає. До цього часу він надто близько впаде до Нептуна, що призведе до його розпаду на кільцеву систему |
| Інше | +4000 | Зіткнення Чумацького Шляху та Андромеди – обидві галактики рухаються у бік зіткнення, який не відбудеться протягом мільярдів років. Оскільки під час зіткнення міжзоряний газ стискається, галактика, що утворилася, вступить у період швидкого народження зірок, ймовірно, в останній такий період для обох галактик. Існує невелика ймовірність того, що Сонячна система буде викинута і відправлена в міжгалактичний простір. |
| Сонце | +5978 | Сонце входить у фазу червоного гіганта – ядерний синтез остаточно припиняється в ядрі Сонця. В результаті Сонце виходить з гідростатичної рівноваги, а ядро інертного гелію починає зменшуватись, підвищуючи температуру, а отже, і швидкість синтезу в оболонці водню зростає. Збільшення енергії спричиняє значне розширення зовнішніх шарів Сонця. |
| Сонце | +6827.5 | Ядро Сонця стає виродженим – стиснення гелієвого ядра викликає підвищення температури та тиску. Однак злиття гелію ще не виникає в протидії гравітації через вузьке місце в термоядерному злитті гелію, а саме швидкий радіоактивний розпад берилію-8. Через деякий час стиснення припиняється через тиск виродження електронів, як наслідок принципу виключення Паулі, який стверджує, що два електрони з однаковою енергією та спіном не можуть займати одне місце. |
| Сонце | +7233 | Перше Зачерпування – це подія, коли конвективні шари в зірці проникають у її серцевину, виводячи матеріал з глибини зорі, та змінюючи склад її поверхні. Це відбувається, коли зірка входить у гілку червоного гіганта. На зірках з більшою масою ця подія супроводжується помітним зменшенням яскравості. |
| Сатурн | +7500 | Титан стає придатним для життя – Титан, єдиний Місяць у Сонячній системі з атмосферою і, як вважають, нагадує первісну Землю, набуває умови, подібні до тих, що існували колись на Землі. Однак таке життя має розвиватися швидко і не існуватиме довго, оскільки еволюція Сонця на цій стадії відбувається швидко. |
| Сонце | +7800 | Швидке зростання сонячного вітру – Під час фази червоного гіганта його зовнішні шари стають надзвичайно дифузними, щільність яких становить менше однієї десятої щільності повітря. Ці шари дуже слабко пов’язані з зіркою і тому легко втрачаються. До того часу, як Сонце досягне кінчика гілки червоного гіганта (на діаграмі Герцшпрунга — Рассела), воно втратить чверть своєї початкової маси. Це зменшення маси викликає розширення орбіт планет. |
| Меркурій | +7809 | Руйнування Меркурія – шари Сонця, розширюються нарешті досягнуть орбіти Меркурія. Це сприятиме спіральному поглинанню планети нашою зіркою. Підвищення температури призводить до випаровування мантії планети з подальшим швидким руйнуванням її ядра. |
| Венера | +7814 | Доля Венери невизначена – відео показує розширення орбіт без опору від Сонця, що є грубим спрощенням. Врахування лише розширення забезпечить виживання Венери, проте наслідків опору може бути достатньо, щоб Венеру очікувала доля Меркурія. |
| Сонце | +7815,6 | Спалах гелію – досі не було отримано значної кількості вуглецю-12 з нуклеосинтезу гелія через швидкий радіоактивний розпад берилію-8. Однак ядро Сонця зараз стає досить гарячим і щільним, щоб вироблялося достатньо Be-8, щоб можна було надійно створити С-12. Виробництво С-12 звільняє величезну кількість енергії, яка нагріває серцевину, додатково збільшуючи швидкість синтезу і викликаючи теплову втечу назовні. На короткий час Сонце вироблятиме достатньо енергії, щоб затьмарити всі зірки в галактиці. |
| Сонце | +7816 | Утворення Червоного Згущення – це ділянка діаграми Герцшпрунга—Рассела поблизу відгалуження червоних гігантів. Багаті на важкі елементи зорі популяції-І, як Сонце залишаються червоними гігантами та утворюють щільно населені червоні згущення, де такі зорі перебувають протягом усієї стадії горіння гелію в ядрі |
| Сонце | +7876,7 | Сонце входить в асимптотичну гігантську гілку – злиття гелію тепер припиняється в ядрі Сонця. Відразу після цього ядро, що складається переважно з кисню та вуглецю, вироджується. У цей момент Сонце знову розшириться і охолоне, подібно до того, як це відбулося після припинення синтезу водню. Мають місце дві оболонки ядерного синтезу. |
| Сонце | +7930 | Теплові пульсації Сонця – остання стадія ядерного горіння Сонця коротка, але складна. Коли в гелієвій оболонці починає закінчуватись паливо, зірка розширюється. Зрештою, з водневої оболонки зверху випадає достатньо гелію, щоб знову запалити оболонку, та викликати спалах оболонки, відновивши зірку. Цей процес відбувається циклами, на виконання яких потрібно близько 100000 років. Після кожного спалаху відбувається подія, відома як третє Зачерпування. За цей час Сонце втратить одну п’яту своєї початкової маси. |
| Земля | +7930,8 | Доля Землі невизначена – так само, ік і Венера, Земля може бути знищена, коли її тягне до Сонця через опір. Якщо вона виживе, це буде не що інше, як “обвуглена скеля”. |
| Сонце | +7931 | Смерть Сонця – Через 1 мільйон років Сонце остаточно вичерпало все паливо. Наразі вона скинула практично всі свої зовнішні шари, перетворившись на планетарну туманність, залишивши лише гаряче ядро. Ядерний синтез повністю припиняється, за винятком залишкового водню. Залишився вуглецево-кисневий білий карлик, приблизно 54% початкової маси Сонця, який повільно охолоджуватиметься протягом мільярдів років. |
| Юпітер | +7931 | Газові гіганти втрачають масу – під час фази планетарної туманності Сонця екстремальний сонячний вітер може позбавити зовнішніх шарів газових гігантів. Залежно від точних параметрів, зокрема, Юпітер міг би втратити 20% -70% своєї маси через гідродинамічну втечу. Якщо Юпітер втрачає свою газоподібну оболонку, залишається хтонічна планета. |
| Інше | +10^9 | На цьому еволюція Сонячної системи по суті закінчується. Якщо припустити, що Сонце не стане частиною іншої системи, воно охолоне і з часом стане чорним карликом. Протягом наступних квадрильйонів років зіркові зустрічі призведуть до того, що всі залишені планети будуть втрачені. |
| Інше | +10^12 | Якщо планети залишаться прив’язаними до Сонця, через квінтильйон років вони зіткнуться з мертвим Сонцем через гравітаційне випромінювання. Після цього Сонце залишиться прив’язаним лише до об’єднаної Місцевої групи галактик. |
| Інше | +10^14 | Саме Сонце, ймовірно, буде викинуто у порожнечу після численних гравітаційних взаємодій або потрапить у надмасивну чорну діру в центрі галактики. Навіть якщо Сонце “виживе”, воно разом з усіма іншими об’єктами, що залишилися у Всесвіті, будуть повністю ізольовані один від одного. |
| Інше | +10^32 | Врешті-решт, Сонце разом з усім Всесвітом повністю зникне або в результаті розпаду протонів, або після кількох подій квантового тунелювання, які в кінцевому підсумку закінчуються тим, що Сонце стає чорною дірою і розпадається через випромінювання Хокінга. |
| Інше | +10^96 | Всесвіт мертвий. |
Джерела, на які посилається автор відео:
Batygin, K. et al. (2011). Instability-Driven Dynamical Evolution Model of a Primordially Five-Planet Outer Solar System. The Astrophysical Journal Letters, 744 (1),
Brown, M. (2016). The Grand Tack [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=X64ZoijzTWI
Brown, M. (2016). Dynamical Instabilities [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=DJROdJWz4q0
Bottke, W. (2019). Highlights of Planet Migration and Bombardment [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=6VXPNpZhV10
Deienno, R. et al. (2017). Constraining the Giant Planets Initial Configuration from Their Evolution: Implications for the Timing of the Planetary Instability. The Astronomical Journal, 153 (4), 153-166.
Izidoro, A. et al. (2017). Breaking the Chains: Hot Super-Earth Systems From Migration and Disruption of Compact Resonant Chains. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 470 (2), 1750-1770.
Lakdawalla, E. (2013). Noachian, Hesperian, and Amazonian, oh my! –Mars’ Geologic Time Scale. Planetary Society. Retrieved from https://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2013/10251246-noachian-hesperian-amazonian.html
Lakdawalla, E. (2013). Relative and absolute ages in the histories of Earth and the Moon: The Geologic Time Scale. Retrieved from https://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2013/09301225-geologic-time-scale-earth-moon.html
Mojzsis, S. (2019). Onset of Giant Planet Migration before 4480 Million Years Ago. The Astrophysical Journal 881(1), 44-56.
Nesvorny, D., & Morbidelli, A. (2012). Statistical Study of the Early Solar System’s Instability with Four, Five, and Six Giant Planets. The Astronomical Journal, 144 (4), 117-137.
Nesvorny, D., & Vokrouhlicky, D. (2016). Neptune’s Orbital Migration was Grainy, not Smooth. The Astronomical Journal, 825 (2), 94-112.
Odrzywolek, A. 1Msun 2018 HQ [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=itBC_7wW5v0
Schwab, J. (2013). Evolution of a 1 MSun Star with MESA [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=oZY3TtA63sE
Scofied, J. (2015). Geologic Data Scale. Retrieved from https://sites.google.com/site/geologicdatascale/home
Villaver, E., Livio, M. (2007). Can Planets Survive Stellar Evolution? Retrieved from https://arxiv.org/pdf/astro-ph/0702724.pdf
Walsh, K. et al. (2011). A low mass for Mars from Jupiters early gas-driven migration. Nature, 475, 206-209.
Brown, M. (2016). The Grand Tack [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=X64ZoijzTWI
Brown, M. (2016). Dynamical Instabilities [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=DJROdJWz4q0
Bottke, W. (2019). Highlights of Planet Migration and Bombardment [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=6VXPNpZhV10
Deienno, R. et al. (2017). Constraining the Giant Planets Initial Configuration from Their Evolution: Implications for the Timing of the Planetary Instability. The Astronomical Journal, 153 (4), 153-166.
Izidoro, A. et al. (2017). Breaking the Chains: Hot Super-Earth Systems From Migration and Disruption of Compact Resonant Chains. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 470 (2), 1750-1770.
Lakdawalla, E. (2013). Noachian, Hesperian, and Amazonian, oh my! –Mars’ Geologic Time Scale. Planetary Society. Retrieved from https://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2013/10251246-noachian-hesperian-amazonian.html
Lakdawalla, E. (2013). Relative and absolute ages in the histories of Earth and the Moon: The Geologic Time Scale. Retrieved from https://www.planetary.org/blogs/emily-lakdawalla/2013/09301225-geologic-time-scale-earth-moon.html
Mojzsis, S. (2019). Onset of Giant Planet Migration before 4480 Million Years Ago. The Astrophysical Journal 881(1), 44-56.
Nesvorny, D., & Morbidelli, A. (2012). Statistical Study of the Early Solar System’s Instability with Four, Five, and Six Giant Planets. The Astronomical Journal, 144 (4), 117-137.
Nesvorny, D., & Vokrouhlicky, D. (2016). Neptune’s Orbital Migration was Grainy, not Smooth. The Astronomical Journal, 825 (2), 94-112.
Odrzywolek, A. 1Msun 2018 HQ [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=itBC_7wW5v0
Schwab, J. (2013). Evolution of a 1 MSun Star with MESA [YouTube video]. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=oZY3TtA63sE
Scofied, J. (2015). Geologic Data Scale. Retrieved from https://sites.google.com/site/geologicdatascale/home
Villaver, E., Livio, M. (2007). Can Planets Survive Stellar Evolution? Retrieved from https://arxiv.org/pdf/astro-ph/0702724.pdf
Walsh, K. et al. (2011). A low mass for Mars from Jupiters early gas-driven migration. Nature, 475, 206-209.
