Ви сміятиметесь, але знову Полігони

Впевнений, доволі скоро інженери Маска змушені будуть почати підсилення корпусу космольоту. Причому, скоріш за все, поступово дійдуть до того, що людству вже досить добре і давно відомо. Вони винайдуть силовий набір корпусу звичайного судна…

5466

Філософічні досліди з уявного моделювання конструкцій і технологічних процесів, що були навіяні надлишком вільного часу за місяць до закінчення Карантину

Космонавтика зараз переживає революційний ренесанс, спричинений виходом на арену комерсантів. І, як це завжди трапляється під час подібних організаційно-технічних змін глобального масштабу, переважна більшість усталених поглядів і технологічних рішень минулих епох піддаються радикальному перегляду. Так, взявши собі за мету кардинальне зменшення вартості космічної діяльності, всім відомий Маск зрозумів ключову річ — досягнення тієї мети можливе наразі перш за все через створення багаторазових, максимально підлаштованих під серійне виробництво, транспортних комплексів. І на прикладі сімейств Фальконів, Рапторів та Драконів, продемонстрував, як це працює. Наслідок — чи не кожний гравець в галузі має в розробці (чи хоча б заявляє про наміри мати) системи багаторазового використання. Навіть Рогозін щось там таке мимрив. Але на цьому шляху лідерів чекають не лише лаврові вінки, але і терен неминучих проблем, навіть невдач.

Ви вже згадали нещодавній провал кріогенного тестування прототипу космічного корабля Starship SN3, це добре. Чергового експертного розбору деталей події не буде. Хочу лише звернути увагу на те, що концепція, а отже і конструкція корабля, дійсно докорінно-революційні. Тому його творці змушені шукати революційні відповіді на силу-силенну неординарних питань, що постають перед ними в процесі творення. І їм це вдається! Але інколи поспіх та інерція «перевірених багаторічним досвідом» галузевих методів і підходів, і з ними грає злі жарти.

За словами самого Маска, аварія під час випробування SN3 сталася не через конструктивні дефекти, а через помилку в організації перебігу самого експерименту — заливали у верхній (чомусь) бак безпечний рідкий азот, моделюючи ним заливку небезпечного палива — рідкого метану, та забули, що перший важче другого на чверть. А конструкція корабля і контрнаддув нижнього, порожнього баку, виявилися не готовими до такого, не аж надто надмірного, навантаження. І силос рухнув.

Окремо зауважу: випробування проходили в дуже м’яких умовах. А тепер уявимо собі, що такий ракетний комплекс злітає. На 3-4G. Не 1,25G як сталося через азот. А потім він летить далі і баки порожніють. А зверху ще 100…150 тон вантажу. І знов-таки, не на 1,25Ж йде, а трошки більше. Дуже, дуже ризиковий план, як на мене.

Заливали у верхній (чомусь) бак безпечний рідкий азот, моделюючи ним заливку небезпечного палива — рідкого метану, та забули, що перший важче другого на чверть
Заливали у верхній (чомусь) бак безпечний рідкий азот, моделюючи ним заливку небезпечного палива — рідкого метану, та забули, що перший важче другого на чверть

Зараз ударними темпами завершується створення чергового прототипу SN4 і Маск налаштований дуже оптимістично щодо його майбутніх аналогічних випробувань.

Хочу помилятися, але я не повною мірою розділяю цей оптимістичний ентузіазм. Тому що бачу реальну проблему самої конструкції. Вірніше, проблематичність суміщення блискучої ідеї з її сумнівною технічною реалізацією. Ідею поєднання корпусу корабля з місткостями компонентів пального в одному-єдиному елементі і традиційного уявлення, як цю ідею слід втілити в життя.

Інженери Маска вирішили зробити один гігантський силос-бак, розділений діафрагмами на ємності для палива та окиснювача. Для цього вони обрали неіржавіючу сталь товщиною 2 мм. За їх задумом, така сталь зможе відмінно протистояти всім навантаженням космічного польоту, витримувати тисячоградусну спеку проходження атмосфери та лютий холод зріджених газів, — і це добра ідея. А ще, ті самі зріджені компоненти палива, своєю масою, за рахунок гідростатичного тиску, мають «надувати» тонку металеву оболонку, допомагаючи їй тримати форму, і це теж добра ідея. Згадайте, якою міцною виглядає алюмінієва банка пива. Поки те пиво не вип’єш.

Але велетенська металева оболонка, що зібрана з десятків металевих кілець, які утворені зі зварених просто «встик» тонких металевих листів, в польових умовах і чи не «на колінках» — лишає багато питань. Починаючи від надійності багатьох десятків криволінійних зварних швів, загальною довжиною, мабуть під кілометр, і закінчуючи чисто конструктивною вадою (як на мій погляд) — корпус корабля не має ніяких силових елементів, які б забезпечували стійкість і жорсткість всієї конструкції безвідносно до вмісту баків. Якщо не рахувати трьох діафрагм, які розділяють об’єми окиснювача та пального і можуть вважатися шпангоутами, поздовжнє підсилення (стрингери, ребра жорсткості), відсутнє як клас.

Наслідок ми всі бачили. Силос не вибухає і не розривається під час аварії. Він складається на трикутнички, буквально колапсує зверху вниз.

І це лише через незначне відхилення параметрів навантаження за межі номінального коридору. І це на поверхні Землі, в нерухомості. Коли відсутні динамічні навантаження в кілька G. Без вібрацій. Без бокових силових впливів. Без атмосферних турбуленцій.

Впевнений, доволі скоро інженери Маска змушені будуть почати підсилення корпусу космольоту. Причому, скоріш за все, поступово дійдуть до того, що людству вже досить добре і давно відомо. Вони винайдуть силовий набір корпусу звичайного судна…

Силовий набір корпусу звичайного судна. Стрингери та шпангоути
Силовий набір корпусу звичайного судна. Стрингери та шпангоути

…або незвичайного, проте дуже схожого за формою судна

Будівництво 680-футового дирижабля ВМС США ZR-1. 1922-1923рр. Військово-морська Аеро-Станція Lakehurst, Нью-Джерсі. Це перший дирижабль, який використовував гелій, а не водень.
Будівництво 680-футового дирижабля ВМС США ZR-1. 1922-1923рр. Військово-морська Аеро-Станція Lakehurst, Нью-Джерсі. Це перший дирижабль, який використовував гелій, а не водень.

Власне кажучи, вони вже почали рух в цьому напрямку. Подивимось уважно на цю «квіточку», що залишилася від SN3. Зверху ми бачимо красиві гладенькі «пелюстки», що були одночасно і обшивкою, і баком. Жодних підсилюючих елементів на них не помітно.

Зверху ми бачимо красиві гладенькі «пелюстки», що були одночасно і обшивкою, і баком. Жодних підсилюючих елементів на них не помітно
Зверху ми бачимо красиві гладенькі «пелюстки», що були одночасно і обшивкою, і баком. Жодних підсилюючих елементів на них не помітно

Нижня частина, моторний відсік, вся поцяткована вертикальними ланцюжками плям від зварних крапочок. Там зсередини наварені металеві профілі, як стрингери в дирижабля що на фото трохи вище. І цей відсік зберігся повністю.

Чи вірно я відтворюю хід думок інженерів Маска, побачимо невдовзі. Вангую: суцільні ребра жорсткості, знизу доверху, з’являться ще до першого серйозного польоту з номінальними параметрами. В крайньому випадку, одразу після нього.

Перш ніж викласти власне бачення раціонального вирішення жмені проблем, нагадаю свою ж сентенцію: інколи поспіх та інерція «перевірених багаторічним досвідом» галузевих методів і підходів, грає злі жарти з творцями докорінно нового.

Варіант оптимального вирішення проблем стійкості і технологічності корпусів ракетної техніки великих діаметрів

Я вважаю, що підсилення корпусу StarShip (і SuperHavy, звісно) можливе без створення класичного силового набору зі шпангоутів, стрингерів, балок, профілів чи навіть силових ферм. Більше того, я вважаю, що культура, а отже швидкість та надійність складання корпусів попутно можуть бути радикально покращені. Покращені настільки, що корпуси виглядатимуть так само красиво, як вони виглядають на рендерах, а не так кустарно і неохайно, як виглядають реальні прототипи SN.

«Але і це ще не все! За ті самі гроші ви отримаєте додатково…»©

Згадали? Посміхнулись? Так от, в якості супутнього бонусу можна отримати левову долю складових елементів корпусу з дуже високим ступенем заводської готовності, що зведе до мінімуму «корекції» під час складання-зварювання, які непозбувні через специфіку людського фактору в люльках підйомників з електродами за пазухою. А самі операції складання-зварювання стануть значно простішими, а отже дадуть надійніший результат.

Мабуть, дехто з вас вже здогадався, куди це я вас веду. Так, я про…

Полігональні корпуси

Якщо хто не в курсі про мою давню палку любов до практичної геометрії, загляньте сюди. Та якщо там я «крутив» гексагональні (шестигранні) призми як транспортні контейнери і одночасно елементи побудови космічних споруд, в царині трансатмосферних ракет мене більше приваблюють правильні дванадцятигранні (додекагональні) рішення.

Стрижні на гранях і кульки на вершинах показані умовно, аби легше було відчути форму 12-гранної призми
Стрижні на гранях і кульки на вершинах показані умовно, аби легше було відчути форму 12-гранної призми

Так, я вважаю, що корпуси величезних ракет доцільно робити не циліндричної форми, а саме у вигляді багатогранної правильної призми. І корпус, що має в перерізі правильний 12-гранник, мені видається оптимальним рішенням. Тому що:

  1. Об’єм дванадцятигранної призми дуже мало відрізняється від циліндру тих самих габаритів. Наприклад, аби отримати такий самий об’єм, який має циліндр 9 метрів у діаметрі і 30 метрів заввишки, нам знадобиться 12-гранна призма з максимальним перетином ті самі 9 метрів, і висотою лише на метр з кепкою більше (а точніше — 31,415м). Для гексагональної призми ця висота складатиме вже 36,276м, і це відчутна різниця.
  2. В 12-гранник дуже добре «вписується» як існуюча моторна група SS, так і милі моєму серцю контейнери-гексагони. Причому, для сполучення частини згаданих складових в одне ціле потрібні будуть не складні криволінійні пластини сталі, а прості рівнобедрені трикутнички. Це напряму стосується і внутрішніх діафрагм, що розділяють компоненти пального і одночасно є силовими шпангоутами
  3. Розміри сталевих листів (2,5х30м), з яких формується 12-гранний корпус ракети є зручними в поводженні і підпадають під стандартний габаритний ряд практично всіх виробників неіржавіючої сталі
Коло, шестикутник і дванадцятикутник однакового перетину 9 метрів
Коло, шестикутник і дванадцятикутник однакового перетину 9 метрів
Дані для обрахунку ефективності використання полігональних перетинів ракет діаметром 9м
Дані для обрахунку ефективності використання полігональних перетинів ракет діаметром 9 метрів

Але який виграш дадуть полігональні корпуси?

Чи варта чогось взагалі та морока, адже хлопці вже призвичаїлись зварювати кільця, хай би й далі собі варили? Спробую згадати всі «плюси», а ви підкажіть мені реальні «мінуси», бо я їх поки не бачу. Можливо з чисто психологічних причин.

  1. Індустрія випускає сталь прямокутними пластинами (полосами), а отже їх значно легше просто скласти під потрібним кутом і зварити одним прямим лінійним швом, аніж спочатку варити кільце з дуже малими допусками по діаметру, а потім ці кільця дуже точно позиціонувати за допомогою підвісу і «встик» зварювати одне з одним, бігаючи довкола корпусу.
  2. У випадку 12-гранного корпусу, вертикальні грані сходитимуться під кутом 150 градусів. Таким чином корпус отримує 12 ребер, які є ребрами жорсткості. Я не робив розрахунків, на скільки такий корпус стане більш стійким до вертикального зминання і скручування, але значне підвищення структурної міцності для мене виглядає відчутним і аксіоматичним. Якщо хочете, обрахуйте. Я — ледаще. Цілком можливо, якби SN3 мав би такий профіль корпусу, зараз вже щосили ганяли би Рапторів під ним. А може вже й полетів би цей прототип у випробувальний політ
  3. Внутрішні діафрагми-шпангоути також можуть зварюватися прямолінійними швами з простих пласких геометричних фігур, які в купі повторюватимуть полігональний перетин корпусу. І до корпусу їх можна буде кріпити прямолінійними швами

На цьому можна було би завершити виклад ідеї…

«…але і це ще не все!»

Дієвість ребер жорсткості можна значно підвищити, якщо панелі обшивки не просто зварити «встик», а перетворити зону сполучення сусідніх граней на суцільний силовий профіль, своєрідний «тавр». Досягти цього ефекту можна, якщо перед збиранням краї полос підігнути на всю довжину «всередину» на 30…100мм з кожного боку під кутом 105 градусів. Аби полоса сталі нагадувала в перетині корито, або літеру П з підкошеними всередину ніжками.

Краще за все, замовити цю формовку постачальнику металу або металісту-субпідряднику. Попутно попросивши насвердлити отворів в тих відігнутих «поличках». Достатньо через кожний метр. А можна і густіше, то не принципово. Ці отвори дуже згодяться на початку збирання корпусу. Адже можна буде нашвидкуруч зафіксувати панелі одна з одною звичайними болтиками, до замикання всієї оболонки в єдине ціле.

Зона сполучення сусідніх граней обшивки перетворюється на суцільний силовий профіль, своєрідний «тавр»
Зона сполучення сусідніх граней обшивки перетворюється на суцільний силовий профіль, своєрідний «тавр»

Потім залишиться тільки пройтись зварювальним швом по кожному стику, як зовні, так і з середини. Зафіксованому стику. Чітко прямолінійному стику. Стику, що вже має ззовні V-подібну направляючу для електрода. Не робота, а прямо розвага якась на свіжому повітрі!

Таким чином корпус отримає підсилення зіставним «тавром», який на малюнку показаний червоним і синім кольором.

Якщо насвердлити отворів під болти із запасом, це не лише зменшить загальну масу конструкції (дуже мало), але і дозволить використати всередині корпусу струни-розтяжки, як це робили і в дирижаблях. Це дозволить ще більше підвищити опір оболонки внутрішньому тиску від рідин чи газів. А в підсумку, можливо, зменшити товщину потрібного сталевого листа. Треба рахувати.

І ще один очевидний позитивний момент. Прийняття подібної конструктивно-технологічної схеми найкращим чином підходить для організації дійсно масового серійного виробництва армади ракет. Бо всі складові найпростіші, конструкція з’єднань самоцентрована, жодна з операцій складання не потребує висококваліфікованих (а отже дорогих) гуру-пролетарів. В принципі, таке комфортне і просте зварювання взагалі можна роботу доручити.

Цікаво, чи піде конструкторська думка SpaceX в змальовані поля, чи так і варитимуть кільця, посилюючи корпус на всю висоту накладними стрингерами?

P.S.

Ідею Гексагонів я пробував закинути у твіттери самого Маска і SpaceX. Але ви самі бачили, що там за ґвалт стадіону в них постійно коїться. Якщо вважаєте, що ці роздуми можуть становити інтерес для діла, підкажіть варіанти, куди їм закинути інформацію і в якому вигляді. Дуже вже мені хочеться, аби в них скоріше і найкращим чином все склалося.

«Шоб віздє порядок був, а не то шо січас»©

P.P.S.

Для тих хто захоче розважитись на карантині і самотужки зайнятися порівняльними дослідженням особливостей поведінки і смерті циркулярного та полігонального(12) варіантів корпусу космічного корабля, зробив розгортки елементів. Їх слід роздрукувати на звичайному папері, вирізати детальки, позгинати де що треба і склеїти.

Завантажити PDF розгорток

149 коментарів

Розгорнути всі

Будь ласка, у свій профіль, щоб коментувати пости, робити закладки та оцінювати інших користувачів. Це займає всього два кліки.

Кві 08, 2020 23:22

Первый вариант, который приходит в голову – оформить все в виде эскиза и направить на электронную и обычную почту.
Postal address: ATTN: Privacy/Legal, Space Exploration Technologies Corp., 1 Rocket Road, Hawthorne, CA 90250
Email address: [email protected]
https://www.spacex.com/sites/spacex/files/privacy_policy_spacex.pdf

Кві 08, 2020 23:44

Дякую, добра ідея. Головне, аби там на розборі пошти постмастером не був якийсь куул-хацкер. Уявляю, скільки їм спаму насипають

Кві 09, 2020 00:13

Спробуйте затвітити Маску особисто….
https://twitter.com/elonmusk?lang=ук

Я знаю що Маск активно відповідає на цікаві твіти.
І… бажаю успіху, пане Бриль!!

Кві 09, 2020 09:14

Так и пишут и много. Вопрос в том, что нужно это вам или нет. Есть шанс на то, что увидят, если отправите. Если не отправить, то и не увидят, без шансов. Ну, или же нужно вербовать сотрудников СпейсЭкс и приглашать сюда для обсуждения.

Кві 09, 2020 00:11

Ця ж думка і у мене виникла…
Вам, друже Бриль, пора подумати як приєднатися до проeкту Старшіп…. і це не жарт, я цілком серйозно.

Кві 09, 2020 00:31
Кві 09, 2020 00:41

Якщо там буде той “тавр” сформований, навколо можна не лише вашу ідею, там будь-які конструкції можна наплести за потреби — до нього чіплятись легко і зварюванням, і простим гачком з розтяжкою

Кві 09, 2020 00:58

Внутрішня структура старого баку для Старшіпа.

https://cdn.borntoengineer.com/2018/04/bfr_tank_large.jpg

Кві 09, 2020 00:37

“Краще за все, замовити цю формовку постачальнику металу або металісту-субпідряднику. Попутно попросивши насвердлити отворів в тих відігнутих «поличках». Достатньо через кожний метр. А можна і густіше, то не принципово. Ці отвори дуже згодяться на початку збирання корпусу. Адже можна буде нашвидкуруч зафіксувати панелі одна з одною звичайними болтиками, до замикання всієї оболонки в єдине ціле.”

Саме так!
“Нажививши” на болтики таким чином усі панелі можна буде провести “юстировку” зборки панелей, перед тим як почати зварювати

Залишається нерозкритим питання між баковых перегородок-діафрагм. Як їх монтувати?
https://thealphacentauri.net/wp-content/uploads/2020/04/dodecagon02.jpg

Кві 09, 2020 07:24

Сходу і не скажу, як краще. Бо там є кілька варіантів, на перший погляд, підходящих. Але ясно, що закріпити 12-гранну піраміду всередині 12-гранної призми буде не складніше, ніж конус в циліндрі. До того ж всі шви (або кутникові кронштейни чи якісь інші профілі) — виключно прямі

Кві 09, 2020 08:05

Тобто НЕ куполи як зараз у Старшіп?

Кві 09, 2020 05:52

Перше питания, що в мене виникає – як відрізняється розподіл тепла між цими двома формами?

Кві 09, 2020 07:32

На скільки я розумію, зріджені гази напряму контактують з оболонкою корабля.. Тож гострота питання тепловідведення не така висока. Щоправда, в ситуації, коли він йтиме крізь атмосферу напівпорожнім, є питання до тих зон, де буже вже не рідина, а газ. Чесно сказати, я не задумувався, як це питання інженери збираються вирішувати навіть для існуючого, циліндричного варіанту. Що стосується можливої концентрації зон нагріву на ребрах — треба рахувати, я не фахівець. Але чисто інтуїтивно, мені здається, що якщо ефект і буде, він не буде значним.

Кві 10, 2020 22:40

Мені здається навпаки, приклад існуючи СА ніде не використовується конструкція з гранями. Хоча виготовлення легше і в наслідок дешевше. Тобто сферична/целіндрична форма краще і равномврніше розподіляють температуру

Кві 09, 2020 12:50

Остается открытым только вопрос, который Вам уже задавал камрад klod_ua в комментариях к Вашей статье про гексагоны: как Вы собираетесь бороться с неравномерностью распределения напряжений в сварных швах и по контуру оболочки Вашего 12-гранного бака, возникающих по причине неравномерного давления газа?
Вы не задумывались, почему подавляющее большинство емкостей для хранения жидких газов под высоким давлением делают либо сферическими, либо цилиндрическими, но с полусферическими днищами? Потому что именно данная форма позволяет уменьшить толщину стенок сосуда, а в Вашем случае толщину стенок придется увеличивать. Причем, в большей степени, чем это пришлось бы делать для сосуда цилиндрической формы.

Кві 09, 2020 14:16

А навіщо з ними боротися? На ребрах, завдяки зіставному тавру, тиск 2-3 атмосфери не суттєвий. А вільні поверхні — хай собі вигинаються “лінзами”, наближаючись до сегмента кругу. Сталь — дуже пружний матеріал. І не крихкий. До того ж, судячи з коментарів про аварію, зараз у інженерів в ходу ідея про забезпечення жорсткості всієї конструкції саме значним надлишковим тиском. Ідея “надуванки”. Але, якщо жорсткість і стійкість будуть забезпечені самою конструкцією корпусу, навіщо там всередині тримати надмірний тиск? Ну, якийсь врівноважений тиск від випаровування складатиметься, звісно. Але ж то не кілька атмосфер. Якщо перепускні клапани працюють нормально. Тобто, “вільним” площинам доведеться мати реальну справу лише з гідростатикою від рідин

Кві 09, 2020 16:10

На ребрах, завдяки зіставному тавру, тиск 2-3 атмосфери не суттєвийМожете это подтвердить расчетами?
И, кстати, разве топливо в баки “Старшипа” планируется заправлять под давлением, равным 2-3 атмосферы? Мне казалось, что заметно больше, не?

Кві 09, 2020 22:12

” – по причине неравномерного давления газа?” Закон Паскаля с вами категорически не согласен. Давление жидкости, газа одинаково во всех направлениях. Остаточные напряжения в швах снимаются отжигом. Идея замечательная, длина швов должна ощутимо уменьшится, сваривать без всякой ювелирки стык в стык.

Кві 10, 2020 16:51

Ну, тогда, может, хоть Вы ответите на простой вопрос, почему все наземные емкости для хранения сжатых газов делают без углов? Лично мне кажется, что давление газа, равномерно воздействующее на грани нецилиндрической емкости, будет стремиться разорвать эту емкость по стыку этих граней, не?

Кві 09, 2020 15:46
  1. На первой картинке не правильно сделано совмещение фото Старшипа и его чертежей, т.к. на фото ясно видно, ГДЕ именно заканчивается полнообъёмная часть верхнего бака и, вероятно, начинается мембрана (перегородка) – там, где проходит граница между намороженным инеем и чистым (без инея) корпусом!
  2. Почему вы считаете, что стенки баков и корпуса – это одни и те же листы металла? Может они там просто впритык стоят? По фото “раскрывшихся лепестков” однозначно ничего сказать нельзя! В общем, надо пруфы 🙂
  3. Внешний диаметр Старшипа 9м, соответственно, длина окружности 28.27 м. Ширина листа стали, если не ошибаюсь – 2м, поэтому для обеспечения того же периметра, надо использовать минимум 14 листов, а лучше – 15 или 16 ;). Но тогда корабль придётся, во-первых, собирать горизонтально, а во-вторых, если собирать только из листов, будет довольно сложно соблюсти правильные углы и т.д. Для упрощения сборки, конечно, можно сделать внутренние 14-16 гранные каркасы (шпангоуты) из труб, и уже на них “наваривать” листы обшивки, но тогда теряется весь смысл перехода от кругового цилиндра к многограннику с точки зрения упрощения сборки 🙂
  4. Если загибать края листов на заводе, то КАК вы предлагаете их перевозить к месту сборки? Во-первых, они будут около 30м длиной, во-вторых, КАК их складывать для перевозки с “вогнутыми внутрь” краями?
Кві 09, 2020 16:28

О, дякую 🙂 Такі питання дуже корисні, бо дозволяють вивчати ідею з усіх боків.

  1. Можливо я і не точно їх співставив. Але якщо офіційна версія гравітаційного колапсу підтверджується, це не має особливого значення. Головне, що зім’явся нижній бак окислювача. Армований з середини стрингерами моторний відсік геометрію не втратив

  2. Тому що це виглядає логічним. Адже подвійна обшивка (обшивка + такий самий бак) це як мінімум плюс 12…13 тонн. До того ж, коли лише одна тонка оболонка, питання тепловідведення під час проходження атмосфери вирішуються самі собою, адже вміст спочатку переохолоджений

  3. На цій інфографіці я навів цитату з сайта одного з виробників тої сталі, що так сподобалася Маску. Обвів червоним 2500. Якщо края будуть загнуті, легко виходимо на потрібні 2330 — ширину однієї бічної панелі для 12-гранника з максимальним перетином 9 метрів. Тобто, можна хоч зараз зі складів заводу вигрібати і гнути. Потрібної довжини панелі.
    https://thealphacentauri.net/wp-content/uploads/2020/04/dodecagon10.jpg

До речі, ось той виробник http://tiscosteel.com/p1/4a312913-6b8c-9b9f-773e-29bbe6dcbc1f.shtml

  1. Так, 30-метрові можуть бути незручними, якщо здалеку возити. Проте, Техас, це не Сахара. Впевнений, там в радіусі 50 миль точно знайдеться якась майстерня чи заводик, що здатні налаштувати 2-3 пари валків для загинання країв. Для перевезення — просто розділити листи хоча б тими ж “європіддонами” в них висота, здається більша за 100мм. І буде оборотна тара 🙂 .
    Ну, і в будь-якому разі, ті валки можна поставити прямо в Бока Чіка. Це дуже просте устаткування навіть для “самопалу”. Можна ще зорієнтуватися на використання 9, 6 та 3-метрових панелей, із заводського ряду типорозмірів. Це полегшить складання, дозволить панелі ставити по принципу цегляної перев’язки і головне, дозволить ремонтувати обшивку легкою заміною однієї панелі, замість заміни всієї суцільної вертикалі
Кві 09, 2020 20:38

По п. 2. Если баки там действительно одновременно являются частями обшивки, то по идее не так и сложно их армировать наварив внутри баков продольную “арматуру”.
По 3 и 4. Не, перевозить листы с загнутыми “углами” – не вариант, это как минимум не практично! Более реально – гнуть непосредственно в месте сборки. А лучше совсем не гнуть, т.к. гибка всегда ослабляет металл в месте сгиба! Да и операций и времени их исполнения потребуется больше, чем просто варить готовые листы. Если использовать листы 3-9 м длины, особенно трёхметровые, то количество сварных не только не уменьшиться, а наоборот, увеличится, по сравнению со сваркой колец (которую делают в настоящий момент). Т.к. при варке одного кольца надо только 1 шов и 2 шва для сваривания с верхним и нижним кольцами. А при варке в виде 12-гранника надо 12 швов для замыкания периметра, и ещё те же 2 шва для сваривания с верхней и нижней секциями. Так что если и делать корпус из продольных плоских листов металла, то имеет практический смысл только если варить вдоль всей длины сразу. Кроме того, если варить из секций, то будут места стыков 4х отдельных листов – а это потенциальные точки излома (слабые места конструкции)! При варке же колец швы у соседних колец можно располагать в разных местах просто повернув одно кольцо по отношению к соседнему по азимуту, чтобы не было потенциально слабых точек сварки.

Кві 10, 2020 00:20

а мне сразу не понравилось, как 3й образец бака начал складываться, бо начали квохтать…взрыв, взорвался странно… у ж. азота в районе 800кгм3, а у СПГ около 500кгм3

Кві 09, 2020 17:15

На додачу. Якщо вони витворяють отаке, гадаю, підігнути края тонкого листа, то для них взагалі не проблема
https://www.youtube.com/watch?v=hoGlLL0UmpQ

Кві 09, 2020 19:25

Там штампуют Модел 3 и листы алюминиевые. На презентации СайберТрака Маск говорил, что стальные листы не поддавались штамповке, у них ломалось оборудование. То есть, на сейчас, не факт, что есть оборудование, но это также не значит, что они не смогут сделать.

Кві 10, 2020 00:14

“-Почему вы считаете, что стенки баков и корпуса — это одни и те же листы металла?” С конца 40-х прошлого века так, советской Р-2 и американских “Атласов” – несущие баки называется. Загиб кромок листа, при размотке рулона, как и радиальный прогиб листа, формовать по месту. Рулоны транспортировать безусловно удобнее.

Кві 09, 2020 20:04

Полигональная в сечении труба держит продольную нагрузку гораздо хуже, чем круглая в сечении. Т.е. будь SN3 “полигональным” – он бы сложился гораздо раньше.

Кві 09, 2020 20:17

Я тоже думаю, что круговой цилиндр будет прочнее эквивалентного по площади поверхности полигона!

Кві 09, 2020 22:59

Ми маємо справу з дуже тонкостінними оболонками величезних діаметрів, які працюють не в тих режимах, що звичайні резервуари для нафти чи для води. Левова доля навантажень на конструкцію йде у вертикальному напрямку, тобто в торець листа. І тут питома міцність самого матеріалу вже практично не грають ніякої ролі. Тут на перший план виходить стійкість, як її розуміє опір матеріалів. https://uk.wikipedia.org/wiki/Стійкість_(опір_матеріалів).
І саме ребра жорсткості https://uk.wikipedia.org/wiki/Ребро_жорсткості
дозволяють запобігти “…досягненню місцевої втрати стійкості конструкції, коли з’являються хвилеподібні випуклості і западини, але конструкція, як правило, продовжує сприймати зростаюче навантаження аж до досягнення загальної втрати стійкості, коли хвилі, що утворилися проходять через усі елементи конструкції.” — те що ми і бачили на випробуваннях

Кві 09, 2020 22:02

Звідки це відомо?

Кві 10, 2020 14:12

Из сопромата. Про продольную жёсткость не помню, а вот поперечная жёсткость у тонкостенной круглой тонкой трубы на 70% больше, чем у тонкостенной квадратной трубы той же массы. А жёсткость на скручивание – выше в 3 раза. При увеличении числа граней разница будет меньше, но тем не менее она будет.

Кві 09, 2020 23:48

Мне кажется, фишка с двенадцатигранниками – это какой-то геометрический фетиш автора 🙂 Правда, это моё интуитивное соображение, так как я, также как и автор статьи, не конструктор-механик. Думаю, что цилиндрическая форма оптимальнее, хотя я за специально спроектированные и выполненные ребра жесткости, конструктивно различные по высоте. Методики расчета таких конструкций давно уже отлажены. Другое дело – производство. Качество, надежность и скорость сборки можно улучшить, используя автоматическую сварочную и сборочную оснастку. Но там у Маска специалисты, уверен, тоже есть, т.к. он упоминал о внедряемой автоматизированной сварке.

Кві 10, 2020 11:47

Поправочка. Не з дванадцятигранниками, а з правильними багатогранниками взагалі. А Гексагон — мій улюбленець. Головна перевага таких конструктів від будь-яких циркульних, це свобода від числа Пі. Адже наша індустрія в базі своїй побудована на декартових, а не на полярних координатах. В основі практично будь-яких речей лежать прямі лінії. Та той самий метал катають прямокутними полосами.
Якщо ми залишаємо ту саму 30-метрову діжку (зварювання якої з кілець, то ще та морока) і просто додатково зміцнюємо її у вертикальному напрямку профілями, ми обтяжуєму всю конструкцію. Але навіщо тоді так завзято дотримуватися циркульності? Адже тоді наддув цистернам буде не потрібний для отримання жорсткості. Щоби виграти кілька кубів об’єму із загальним пари тисяч?

Кві 11, 2020 00:11

Надув потрібен, але без фанатизму! Стрінгери – попутно сформовані. Шпангоути за розрахунками. Подивимось що вирішать у спайсХ

Кві 10, 2020 02:54

Есть такая вещь как “усталость металла”. Из-за него в своё время были падения пассажирских самолётов и, как следствие, жертвы. А всё из-за квадратных иллюминаторов. Именно поэтому все иллюминаторы сейчас делают скруглёнными.
Делать ракету угловатой – это просто тупо. Перепады давления и температур в один не прекрасный момент её попросту разрушат.
Вы сами для себя решили, что в SpaceX не планировали, или не хотели добавлять рёбра жёсткости, и сами же сделали вангование, что они будут их добавлять. По факту ракета в процессе разработки и на данном этапе лишняя жёсткость не требуется.

Кві 10, 2020 11:50

ми бачили на відео, як жорсткість їй не потрібна.
А хто це взагалі планує ставити в баках ілюмінатори?
До речі, в пасажирській кабіні Старшіпу вони промальовані саме прямокутними

Кві 10, 2020 03:55

Не обеспечить нужной прочности без внутреннего давления в баках. Ракета слишком большая, слишком много топлива и груза. Вернее, обеспечить то можно, в сочетании с увеличением толщины стенок до уровня танковой брони. но тогда она не полетит никуда.
И ещё, горизонтальные нагрузки только на старте, а ей ещё в атмосфере кувыркаться, при возвращении – пузом об атмосферу тормозить и бог его знает какие ещё там нагрузки будут. Так что да, вариант туго надутой пивной банки – без альтернатив. =))

Кві 10, 2020 11:56

Загляньте на фотку збирання дирижабля. Перед ним практично ті самі проблеми. Масштаби і нюанси проблем різні, але концептуально — ті самі. Та будували ж. І зараз, я чув, тема не заглохла.
І ще. В оболонкових конструкціях товщина стінок нічого не вирішує в сенсі стійкості і жорсткості. Бо левова доля навантажень спрямовані в “торець” перерізу листа. Вздовж його поверхні

Кві 10, 2020 18:32

Ну, так можно договориться и до того, что у самолётика из школьной тетради и сверхзвукового истребителя
масштабы и нюансы проблем разные, но концептуально – те же. Вы же нормальную аналогию сами привели с пивной
алюминиевой банкой. Вот просто представьте мысленно, как нужно обвязать шпангоутами уже вскрытую
банку, чтобы она не сильно выросла по массе, но при этом была бы такой же тугой как невскрытая. На интуитивном уровне, без сложных расчётов – в разы.
Мы в этой теме, имхо, просто недооцениваем степень жёсткости “надувной” конструкции.
Может она раз в 10 прочней такой же но без давления. И эту, условно, десятикратную разницу никакими гранями и шпангоутами не компенсировать без радикального утяжеления ракеты. Вы просто представьте себе конструкцию из
“шпангоутов-швеллеров” способную просто так (без давления) выдержать на плечах 10 полных вагонов цемента. Моё оценочное суждение – ракета такого диаметра и высоты может быть только “надувной”. Пока не открыли-изобрели материалы с какими то запредельными, фантастическими прочностными характеристиками. .

Кві 11, 2020 00:18

У пивной банки нет стрингеров и шпангоутов, в атмосфере там не кувыркаться, а совершить управляемый вход. Выдерживая тангаж, и рыскание, в очень жестких рамках.

Кві 10, 2020 17:57

Шикарна стаття, як на мене, а ідея взагалі крутезна.
Чисто задля цікавості: а як така дванадцятикутна форма може вплинути на аеродинаміку ракети?

Кві 10, 2020 20:10

Дякую. Звісно, треба буде “обдувати” на моделях. Але в мене такі міркування

  1. Форма мало відрізняється від циліндра
  2. Шаттл, він набагато страхітливіший в сенсі аеродинаміки. Як на зльоті, так і на приземленні. Але ж літав
  3. Не виключаю, що довгі прямі грані можуть навіть допомагати рулям тримати курс в атмосфері. Бо провернути навколо поздовжньої осі під повітряним напором буде дещо важче, ніж для циліндра. Який взагалі може крутитися, як забажається йому
Кві 10, 2020 19:12

One more discus-analysis of SN3 failure from Everyday astronaut
https://youtu.be/cBOCC4kZGWA

Кві 10, 2020 20:05

Сложно это назвать дискуссией, ибо только Тим в теме.

Кві 10, 2020 20:26

Якщо коротко, до чого дійшли?

Кві 11, 2020 00:11

Та бла-бла-бла…. 🙁
Констатують факт, коментують Маскову заяву про неправильний перебіг тестування… І швидку зборку наступного Старшіпу.
Але ніяких пропозицій. Нажаль.

Кві 10, 2020 21:56

Статья отличная, а идея с двенадцатигранником ну очень плохая!!!

  1. При повышении давления в таком баке стенки плоских панелей будут искривляться и бак будет стремиться приобрести округлую форму. При этом сгибы метала в местах соединения панелей будут деформироваться (а там ещё и совсем не эластичные сварные швы). Несколько таких деформаций и пойдут трещины.

  2. Середины панелей будут выпирать наружу, а рёбра жёсткости уходить внутрь. Поперечные стяжки, между получившимися рёбрами жёсткости (таврами), просто провиснут.

  3. Меж баковые перегородки,приваренные по периметру к раздувающимся стенкам, будут стремиться оторваться по середине панелей (их края не могут изменить свою форму в след за панелями) и сильно деформироваться уходящими внутрь таврами. А это неизбежно ведёт к дальнейшему разрушению конструкции.

  4. Судя по видео, начальная деформация нижнего бака SN-3 произошла не просто от не достаточного наддува, а от отрицательного давления в баке и затем бак просто схлопнулся. В противном случае бак должен был сначала подломиться и лишь затем начать падать, а не собираться гармошкой. Похожее схлопывание можно видеть в предыдущей аварии, когда сорвало нижнюю крышку и жидкий азот быстро покинул бак.

  5. и т.д…

При отрицательном давлении даже ребра жесткости не могли спасти. Для противостоянию таким бедам на цистерны надевают и приваривают кольца, как у Сатурна, через определённые промежутки.
У меня на химической фабрике так схлопнулись две вертикальные цистерны, не предназначенные для работы с вакуумом, на 20 и 50 кубических метров из 316 нержавейки толщиной 10 и 12 мм. соответственно. Насосы откачали жидкость,а краны для впуска атмосферного воздуха оставались закрытыми.

Хотя я думаю, что рёбра жёсткости в баках обязательно добавят.

Кві 10, 2020 22:19

Трошки незрозуміло з п.1. “При повышении давления в таком баке”.
По-перше, навіщо піднімати тиск, якщо жорсткість буде забезпечена без наддуву? А якщо і піднімати тиск (наприклад, регулюючи тим самим точку кипіння рідини, то про які рівні надлишкового тиску може йти мова?

Кві 11, 2020 07:49

Имеется в виду давление топлива или окислителя закачанного в баки (6,5 бар) по отношению к атмосферному давлению, до заправки, плюс космический вакуум снаружи в полёте (-1 бар).

Кві 10, 2020 22:54

До речі, вимальовується логічний розвиток. Панелі 12-гранника можуть бути скругленими і являти собою 30-градусні сегменти циліндра. Так, зіставного циліндра. Який має всі плюси циліндра під тиском. Бо як не крути, гідростатика теж тиск. Хоч і невеликий. Також матиме технологічно-монтажні плюси і ребра жорсткості від правильного багатогранника. Але буде вільний від тих жахливих кілець. І нічим не захищених тонюсеньких “висячих” швів. Треба буде і такий варіант склеїти

Кві 11, 2020 08:16

Это координально спасает положение, но переводит Вашу иновацию из разряда конструкторских в технологическую. Мы остаёмся со стандартным цилиндром, но изготовленным по другой технологии. Те же яйца, только вид с боку. Так же остаются некоторые проблемы со сваркой: для равномерной напряжённости в соединениях необходимо вести проварку всех двенадцати швов одновременно и скорее всего в вертикальном положении бака, чтобы не получать верхние швы обычными, боковые – “настенными”, а нижние – потолочными. При высоте баков в 30 – 50 метров и диаметре 9 метров это ещё та головная боль, а Илон ищет удешевляющие решения.

Кві 11, 2020 08:31

Добрый день!
В статье все на первый взгляд логично, но дополнительные конструктивные элементы это как минимум лишний вес со всеми вытекающими последствиями.
Наддув давно учитывается в прочности конструкции и в большинстве случаев вполне успешно.
Бывают и проблемы. Вот пример неудачи с Atlas :
https://www.youtube.com/watch?v=imkdz63agHY
Впечатление такое, что ракета из фольги сделана. Но при этом никто не говорит что Atlas это плохо и неправльно.

Кві 11, 2020 10:31

Дополнительный наддув пустого бака крайне важен, газ в нём будет охлаждаться от соседнего бака и будет образовываться вакуум с последующим втягиванием стенок бака во внутрь.

Кві 11, 2020 19:14

Про пустые баки никто не говорит. Нагрев,охлажление, ионизация и т.д. это совсем отдельная тема. Если брать стенки бака, то при скоторсях >1M начинаются очень интересные процессы (обычно воздух рассматривается как вязкая, сжимаемая среда).
Первая ступень это в первую очередь (извините за тавтологию) баки с рабочим веществом (реактивная тяга). Задача конструкции – передать усилие от двигателей на полезную нагрузку.
Вакуума как такового в баках образовываться не может. Даже в “криогенном” состоянии вещеста парят. Можно говорить только о разности давлений и усилий/нагрузок с этим связаных. “Схлопывание” SN3 больше всего похоже на классический школьный опыт с консервной банкой и кипящей водой (паром). IMHO однозначно ошибка в процедуре тестирования.

Кві 11, 2020 17:19

Эта идея может работать только при равных давлениях снаружи и внутри. Как только внутри давление станет хотя бы на 0,3 бара выше, чем снаружи, двенадцатигранная призма надуется и превратится в цилиндр. Напомню, толщина стенок Starship – 2 миллиметра, а диаметр 9 метров, то есть их соотношение 1/4500. К примеру, у пивной банки это соотношение 0,11 мм к 65 мм, т.е. уже 1/600 (даже при таком соотношении невозможно сохранить 12-гранную форму). При наддуве, в области перехода сечения бака из окружности в 12-гранник возникнут такие напряжения в стали, что её просто порвёт. У прототипов Старшипа даже цилиндрическая конструкция при такой толщине металла без рёбер жёсткости не выдержала. (Кстати, если толщину стенки пивной банки уменьшить до соотношения 1/4500 – получится пищевая фольга 🙂

Кві 11, 2020 18:02

Так, трохи вище ми з паном дійшли тих же висновків. https://thealphacentauri.net/52209-vi-smiyatimetes-ale-znovu-poligoni/#comment-14963
А я зробив висновки, щи від багатогранника можна взяти конструкцию скріплення вертикальних панелей, а самі панелі мають бути 30-градусними сегментами

Кві 11, 2020 18:50

Я понимаю, почему Маск хочет удешевить производство Старшипов: ракета выходит гигантская и по определению – не дешёвая, а он частник и не обладает таким бюджетом, какой может себе позволить целое государство. Но мне не понятен подход создания оптимальной конструкции со стороны меньшей прочности в сторону большей. Такое сгодилось бы для одноразовых ракет, но не для многоразовой космической системы, где критически важен запас прочности.

Кві 13, 2020 08:08

Именно поэтому там где все видят большие преграды и стоят годами на месте Илон оторвался вперед , и где другие обонкротились Илон преуспевает! Его мышление не такое как у остальных и это позволяет ему рисковать и идти вперед.

Кві 13, 2020 08:28

🙂 а хіба хтось заперечує?

Кві 13, 2020 08:36

Какое имеет отношение Маск к полигонам, я не понимаю.

Кві 13, 2020 08:35

Кстати
Космонавтика зараз переживає революційний ренесанс, спричинений виходом на арену комерсантів.Пока что, никакой революции нет, лёгкая эволюция, стало чуть дешевле у некоторых товарищей. Возможно, есть отдалённые шансы на ускорение удешевления, мы стоим на пороге такой “революции”, но никак не переживаем. Даже если Страшип взлетит и будет по ТТХ и баблу на 90% близок к заявленным цифрам – еще не значит, что что-то будет. Есть шанс. Не более.

Кві 13, 2020 08:47

Технічна революція і революційний ренесанс, спричинений виходом на арену комерсантів, це трошки різні речі. Перше — суто технологічні прориви, друге — зміни на ринку і як наслідок, перегляд пріоритетів в галузі

Кві 13, 2020 10:17

Дайте определение для “революційний ренесанс”.

Кві 13, 2020 10:50

Коли я дивлюся на всі ті вибухи – чомусь виникає враження що не всі у команді Маска пройшли курси з експлуатації і перевірки установок під тиском і мають відповідні посвідчення. А без таких посвідчень і відповідальних людей на наших підприємствах заборонено користуватися наприклад повітряними баками-ресиверами високого тиску, кисневими, водневими і т. п. установками. Якби в команді прототипів були би програмісти – вони б створили комп’ютерні моделі своїх прототипів. Більшість випробувань можна було би робити на моделях, залишивши на долю експерименту саме ті випробування, які потрібні для визначення максимальних характеристик системи. Але, схоже, в командах прототипів немає програмістів зараз. Всі найкращі спеціалісти Маска працюють зараз над Фальконами (там є проблеми з посадками прискорювачів) і над пілотованою версією корабля Dragon . Сам же Маск обіцяє що після того як Dragon полетить, багато людей з цієї програми стануть у ній непотрібними і їх переведуть в інші програми, в тому числі і на прототипи

Кві 13, 2020 12:34

Как же хорошо, когда есть те люди, которые всё о всех знают. Как же без них.

Кві 13, 2020 14:08

Напевно я знаю менше вашого. Це просто мої власні припущення)

Кві 13, 2020 14:09

Маск явно обрав емпіричний шлях розвитку теми Старшіпа. Можливо, в цьому є зерно раціо. По-перше, для нього ця тема не є життєво-критичною. Тож, може собі дозволити ризикувати. Ціна невдач не дуже велика. Але кожна невдача, це безцінний практичний досвід. Якого за найкращого моделювання не отримаєш. Бо моделі оперують лише з тим, що відоме. Гадаю, цей режим дозволить йому значно скоротити витрати часу, в порівнянні з класичними розробками. Типу SLS, до прикладу

Кві 13, 2020 20:05

Та усе буде добре зі Старшипами, дайте Маску допиляти Дракон і підсилити робочі групи. У нього ж теж бюджет не гумовий.

Кві 13, 2020 17:37
  1. Існує поняття концентрації напружень при нагрузках. Покійний ак. Савін з Ін-ту механіки у свій час багато приклався до їх вивчення. Так, згідно з теорією, концентрація напружень виникає у кутах (лініях злому) поверхонь, що є причиною початку руйнації. 2. При обтіканні, а особливо при надзвуку, на лініях злому виникає відрив потоку (аеродинамічний скачок), що створює кратні нагрузки ударного типу. Тому лінії злому використовують для створення штучного відриву потоку. І це все при рівномірному обтіканні. При неравномірному проявляються ще фактори аеродинамічної стійкості (флатеру). Совдепія в 40-их мала багато клопуту з цією проблемою, поки Келдиш не розібрався і запропонував її розв’язок демпферами. Рекомендую ключові поняття переглянути у ВІКІ і багато що собі проясните у сенсі аеродинамічної специфіки вашої пропозиції. Успіху!
Кві 13, 2020 18:35

Здесь главный посыл, что аэродинамика не нужна.

Кві 13, 2020 20:11

Раджу глянути продовження і розвиток. Кути там зовсім не обов’язкові https://thealphacentauri.net/52538-ne-poligoni-a-segmenti

Кві 13, 2020 20:48

“лініях злому”!