Майже 2 тижні минуло з останньої в часі презентації Маском оновленої концепції його Starship — ракетоплана нового покоління. Мабуть всі ви якщо не бачили, то хоча б чули про те нічне шоу на космодромі-заводі в Бока Чіка, Техас, США. Якщо не бачили, можете глянути повний запис трансляції. Як на мене, доволі довге і трохи нуднувате шоу вийшло.
Значно цікавішою виглядає структурована лаконічна дистиляція матеріалу у виконанні поважних Alpha Centauri. Гляньте, вона насправді дуже невеличка, та змістовна. І особливо уважно перегляньте мультик в п.6 “Загальні враження”. Головна увага на фрагмент, що триває від 01:00 до 01:30.
Це я так поступово підвожу вас до демонстрації того, як іноді давні проблеми можуть отримати шанс на легке та витончене розв’язання завдяки свіжому погляду на речі, які не мають до старої проблеми прямого стосунку.
На мультиплікаційній моделі, починаючи з відмітки 01:00, ми бачимо процедуру, яку NASA і SpaceX наразі вважають ключовим моментом майбутніх міжпланетних подорожей. Це дозаправка ракетоплана на орбіті. Спочатку, з Землі стартує пасажирський лайнер Starship з екіпажем і припасами для міжпланетної місії. Під час виведення на орбіту тієї сто-тонної махини, вона випалює майже все паливо, що було на борту, і летіти на Марс просто нема чим. Тому лайнер чекає на зустріч зі схожим на Starship кораблем-танкером. Танкер, що запускається приблизно в той же час, що і сам Starship, наздоганяє міжпланетний корабель і вони стикуються. В доволі цікавий спосіб, який може викликати посмішку. Стиковка відбувається “корма-до-корми”.
Дозаправка ракетоплана на орбіті Землі за допомогою танкера, корабля-“близнюка”
Потім танкер вертається на Землю, а лайнер з повними баками пального вирушає в Дальній космос.
Коли я побачив цей мультик і схему, задоволено гмикнув, вражений красою ідеї та її інженерного рішення. Але згодом мені майнула думка, що оця “гантеля” може мати ще один спосіб використання, окрім тривіальної дозаправки пальним.
Чи не головна проблема дальнього космосу — штучна гравітація
Людський організм, окрім кисню, води і їжі, життєво потребує гравітації. Інакше — поступова деградація і маса болячок, аж до незворотних. Це доведено всією історією космічної медицини. В осяжному часовому вимірі штучну гравітацію можна створити лише тим способом, який добре показаний у фільмі “Одисея-2001”, на прикладі орбітальної станції-бублика Тобто, обертанням частини, або всієї конструкції, навколо своєї осі. Таке обертання створює центробіжну силу, яка для біологічного організму ідентична планетарній гравітації.
А тепер уявіть собі такий варіант марсіанської (а краще до Церери) місії
- В експедицію споряджаються одразу 2 корабля, які виходять на орбіту Землі і дозаправляються від танкерів плюс/мінус одночасно
- Танкери вертаються на Землю, а обидва лайнери синхронно лягають на курс і розганяються до потрібної швидкості практично пліч-о-пліч
- Після заглушення маршових двигунів кораблі стикуються одне з одним по тій самій схемі, що і з танкерами
- Сцепка, або “гантеля” з двох кораблів орієнтується таким чином, аби до Сонця були обернуті “днища”, що вкриті термозахисними шарами. Не стільки для термозахисту від Сонячного тепла, скільки для підсилення протирадіаційного захисту екіпажу.
- “Гантеля” закручується довкола осі, що проходить через площину стикування кораблів і перпендикулярна поздовжній осі лайнерів, та дивиться на Сонце. Швидкість обертання може бути вибрана такою, щоби забезпечувати в жилих зонах обох кораблів прийнятний рівень гравітації.
- З наближенням до мети подорожі, кораблі розстиковуються і самостійно виконують потрібні маневри. Причому, один може сісти на Марс, а другий лишиться на орбіті для обладнання орбітального марсопорту та для підстраховки “планетників”
Ще одна проблема вирішується попутно, в якості бонуса
Окрім вирішення проблеми забезпечення умов для життя земних організмів під час тривалих подорожей, подібна, дво-корабельна організація експедиції, ЗНАЧНО підвищує живучість місії за будь-яких технічних негараздів, аж до можливостей перекидання запчастин, припасів та навіть маршових двигунів з одного корабля на інший, в разі виходу з ладу. А у випадку катастрофи, що може вивести з ладу систему життєзабезпечення одного з кораблів, надає екіпажам цілий букет можливостей порятунку або ремонту, які в одно-корабельній місії просто неможливі.
І передайте Ілону нашому, Маску, що я не жадібний. І що 0,1% від фінального кошторису дво-корабельної експедиції мене цілком влаштує. Податки – його.
P.S.
Помітив, що не всім ясно, як має бути орієнтована “гантеля” з кораблів, аби максимізувати відбір сонячної потужності батареями і мінімізувати вплив сонячної радіації на екіпаж. Покажу, як я собі це уявляю
Ота “квіточка” — то я так показав обертання “гантелі” довкола осі, що орієнтована прямо на Сонце. Дивлячись від світила, ми постійно бачимо лише днища кораблів. Справа я показав “гантелю”, як ми її побачимо, коли подивимось в напрямку, перпендикулярному до осі обертання. Ви бачите, що днища спрямовані на Сонце, а ілюмінатори — в протилежний бік. І саме там люди мають жити. Подалі від радіації.
Ретрансляція з фізбуку