Команда астрономів з Університету Ворика під керівництвом Марка Голландса виявила, що білі карлики можуть бути не лише білими, а й мати незвичайні забарвлення – від рожевого до зеленого. Роботу вчених опубліковано в журналі RAS Techniques and Instruments.
Білі карлики – це щільні зоряні залишки, маса яких зазвичай не перевищує 1,44 маси Сонця, що утворюються після того, як зорі вичерпують запаси термоядерного палива та скидають зовнішні оболонки. Оскільки колір більшості зір залежить передусім від температури, білих карликів традиційно вважають переважно білими або блакитнуватими, тому що найдавніші виявлені зразки були напрочуд гарячими. Проте нове дослідження показало, що атмосфери білих карликів можуть містити елементи, які поглинають світло в ширшому діапазоні довжин хвиль. За таких умов ці зоряні залишки набувають незвичайних відтінків, зокрема зеленого, рожевого, жовтого, блакитно-зеленого або пурпурового. Для визначення кольорів астрономи проаналізували спектри білих карликів – розподіл випромінювання за довжинами хвиль – і застосували модель людського колірного сприйняття. Безпосередньо побачити такі відтінки з Землі наразі неможливо через значні відстані до цих об’єктів.
Спочатку науковці дослідили білий карлик WD J1330+6435, розташований приблизно за 326 світлових років від Землі. Його температура складає 4000°C і, за розрахунками, для людського ока він мав би зелений відтінок. Таке забарвлення пов’язане зі зміною хімічного складу атмосфери внаслідок накопичення речовини кам’янистих тіл колишньої планетної системи. Це збагатило атмосферу, зокрема, кальцієм, літієм і натрієм. Останній поглинає оранжеву частину спектра, змінюючи співвідношення кольорів у світлі, яке доходить до спостерігача, завдяки чому зоря й може бути сприйнята як зеленувата. Отож WD J1330+6435 виявився першою відомою в історії зеленою зіркою.
Проте, можливо, учені відкрили й найчервонішу зорю – білий карлик WD J1011+2845, розташований всього за 48 світлових років від Землі. Причиною його кольору є вуглець, який конвекційні потоки переносять із надр зорі до її поверхні. Ці молекули вуглецю спотворюють світло зорі, через що майже все воно припадає на довжини хвиль понад 600 нанометрів, що відповідають червоній частині спектра.
Окрім того, команда вивчила 151 білий карлик у межах приблизно 65 світлових років від Землі. Нетипові забарвлення мали п’ять об’єктів: два жовті та три рожеві. На підставі цих результатів науковці припускають, що приблизно в одного з 30 білих карликів у Всесвіті – незвичайний колір. Однак, як зазначили вчені, медіанна колірна температура досліджуваної вибірки становить близько 6800 K, тобто середньостатистичний білий карлик усе ж залишається білим.