Під кількакілометровою кригою Енцелада ховається глобальний солоний океан, що торкається кам’яного ядра, і частина його вмісту сама летить назовні — струмені біля південного полюса розпилюють водяну пару та крижані зерна крізь чотири паралельні тріщини «тигрових смуг» завдовжки близько 130 км. Ліам Перера з британського Diamond Light Source і колеги в Communications Earth & Environment пропонують, за чим саме полювати в цьому матеріалі: за кристалами натрону, карбонату натрію, який під час замерзання замикає в собі мікроскопічні кишеньки рідини.
У лабораторії охолоджували розчин хлориду та карбонату натрію й стежили за замерзанням потужним рентгеном. Тривимірні знімки показали кристали зсередини, а розсіювання променів визначило, які мінерали виросли. З майже 3800 відокремлених зерен рідинні включення мали лише близько 3%. Зате всі 29 зерен найбільшої розмірної категорії містили їх.
Розчин брали приблизно вп’ятеро концентрованіший за оцінки складу океану з частинок, які відбирала Cassini — інакше кристали не виросли б до потрібного розміру. У такій суміші натрон формувався ще до основного льоду й замикав рідину, близьку до вихідної. У розведеному, океаноподібному варіанті першим виріс би лід, відтісняючи солі вбік, і натрон спіймав би вже концентровану ропу. Перший випадок дає зліпок самої води, другий — історію її замерзання, а відрізнити їх можна за формою кристалів і тим, що лежить навколо.
На Землі в давніх соляних відкладах уже знаходили ймовірні мікробні клітини, законсервовані в таких включеннях. Чи здатен натрон зберегти біологічний матеріал при замерзанні — ніхто не перевіряв, але автори розраховують, що мінерал екрануватиме вміст від радіації: крижинки в кільці E можуть мати вік у сотні років і бути добряче перероблені випромінюванням, тоді як свіжі зерна, що влетіли в детектор Cassini на 18 км/с у 2008-му, зберегли органічні фрагменти.
Самого натрону на поверхні Енцелада поки не підтвердили, тому команда радить майбутнім апаратам нести чутливі ближньо-інфрачервоні прилади, щоб спершу знайти мінерал і вже за ним планувати відбір проб. Великі краплі охолоджуються повільніше, даючи кристалам час вирости, і важчі солоні частинки частіше падають назад біля жерл. Сам ґрунт там, однак, тепліший і поступово витягує воду з кристалічної ґратки. Отже, полювати треба на зовсім свіжий намет біля тріщин, поки кишеньки ще цілі.