Команда Томаса Воттерса зі Смітсонівського Національного музею авіації та космонавтики порахувала, наскільки Місяць зменшився, поки його надра охолоджувалися. За знімками камери Lunar Reconnaissance Orbiter Camera дослідники нанесли на карту понад 10 000 молодих розломів і оцінили скорочення радіуса приблизно на 45 метрів за останні 400–800 мільйонів років. Роботу опублікували 14 жовтня в The Planetary Science Journal.
Темп — від 6 до 11 сантиметрів за мільйон років, тобто близько 0,1 мікрометра на рік. Земні літосферні плити за цей самий рік проїжджають 1,5 сантиметра, приблизно зі швидкістю росту нігтів.
Стискання кори проявляється лопатевими уступами — молодими обривами, які виникають, коли насувний розлом виштовхує один блок породи поверх іншого. Таких уступів у височинах і морях налічили понад 8 900, плюс понад 2 000 малих гряд у морських рівнинах. Один із найвиразніших лежить на дні кратера Mouchez L біля північного полюса, у постійно затіненій ділянці, і підноситься над довколишнім рельєфом більш ніж на 100 метрів. Зняла його ShadowCam — камера на борту корейського орбітера KPLO.
У Землі понад 15 плит, і близько 90% тектонічної та сейсмічної активності тулиться до їхніх меж. Місячна кора — суцільна оболонка без таких швів, тож розломи розкидані по всій поверхні й місяцетрус може трапитися де завгодно. Сейсмометри, залишені екіпажами Apollo, за 1969–1977 роки зафіксували 28 неглибоких поштовхів, і вісім із них сталися в межах 30 кілометрів від молодих розломів, видимих на знімках LROC.
Масове розломоутворення почалося пізно, бо товста, потріскана й пориста кора працювала як теплоізоляція: тепло лишалося всередині, охолодження гальмувалося. Там, де кора найтовща, розломів найменше — ці райони виглядають найспокійнішими.
У 2010-му на знімках LRO, які тоді охоплювали лише десяту частину поверхні, нарахували 14 уступів. Сімнадцять років на орбіті й мільйони кадрів потому їх понад десять тисяч, і Воттерс очікує, що нові утворюються просто зараз.