Дослідники NASA розробляють акумулятори, здатні пережити ніч біля південного полюса Місяця, де температура падає до −200 °C. Проєкт має назву SPEARS, веде його Дослідницький центр Гленна в Клівленді, і завдання там поставили прикладне: батарея мусить запуститися одразу після прогріву й живити що завгодно — від аварійного набору астронавта до ровера, який залазить у вічно затінені кратери. Без ризику загоряння.
Звичайний літій-іонний елемент на такій роботі не виживає через рідкий електроліт. На місячному холоді він замерзає й може зруйнувати елемент зсередини. При денних +100 °C на поверхні батарея відмовляється віддавати струм, доки не охолоне. У вакуумі електроліт просто випаровується.
SPEARS замінює рідину твердим електролітом — керамічним або полімерним. У термовакуумній камері в Ленглі прототипні елементи нормально працювали від +80 °C до −60 °C, і з трохи просілими характеристиками — аж до −80 °C. «Ми вперше довели, що ці елементи працюють до мінус 80 градусів Цельсія», — каже Йі Лін, який відповідає за випробування. Ще важливіше, що після прогонів від +100 °C до −170 °C батареї не отримали пошкоджень: при −170 не працює ніщо, але твердий електроліт не замерзає, тож переживає це без наслідків.
Повертають їх до життя маленькі нагрівачі. Тримати батарею теплою цілодобово не треба — достатньо підняти до робочої температури перед використанням, а це знімає з корабля чи модуля частину важкої системи терморегулювання.
Проєкт стартував у 2026 році, центр Еймса вже робить для нього польотні плати й електроніку. Паралельно NASA заплатило Lunar Outpost 220 млн доларів за екіпажний ровер Pegasus, який будують разом з General Motors, Goodyear і Leidos — астронавти мають сісти за його кермо в місіях Artemis у 2028 році, а сам ровер теж працюватиме на батареях, адаптованих до місячних перепадів. Біля південного полюса є ділянки, де ніч триває не два тижні, а п’ять діб, і саме від вибору такої точки залежить, скільки кілограмів акумуляторів доведеться везти з Землі.