NASA обрало розгінний блок Centaur 5, що використовується на ракеті Vulcan Centaur компанії United Launch Alliance (ULA), для майбутніх польотів Space Launch System (SLS). Це рішення є частиною оновлень програми Artemis і спрямоване на спрощення конфігурації системи та прискорення темпів підготовки місячних місій. Новий ступінь планують застосувати починаючи з Artemis IV, запуск якої наразі заплановано не раніше 2028 року.
Наприкінці лютого Управління оголосило про відмову від модернізації ракети SLS, скасувавши подальше розроблення версії Block 1B. Це означає припинення робіт над більш потужним ступенем Exploration Upper Stage (EUS), проєктуванням якого займалася компанія Boeing. Його створення супроводжувалося затримками та значним зростанням вартості: згідно зі звітом Офісу генерального інспектора NASA, загальні витрати могли б сягнути близько 2,8 мільярда доларів до 2028 року, що значно перевищує початкові оцінки.
Вибір заміни для EUS є очевидним, оскільки Centaur 5 найкраще відповідає технічним і часовим вимогам програми Artemis. Він уже продемонстрував ефективність під час чотирьох запусків Vulcan після її дебюту в січні 2024 року. Як і Interim Cryogenic Propulsion Stage (ICPS) версії Block 1, ступінь від ULA оснащений двигунами сімейства RL10, що працюють на рідкому водні та рідкому кисні, і має подібні характеристики. Завдяки цьому NASA може скористатися вже наявною інфраструктурою, мінімізувавши необхідні модифікації; хоча в Агентстві ще не повідомили, що саме знадобиться для інтеграції Centaur 5.
Інші варіанти, як-от верхній ступінь ракети New Glenn компанії Blue Origin, вимагали б внесення значних змін у конструкцію мобільної установки, самої SLS і навіть створення нового наземного обладнання – що могло б ще більше затримати майбутні польоти до Місяця. До того ж, New Glenn досі перебуває на ранніх етапах введення в експлуатацію.
Заплановано, що ULA надасть щонайменше два льотні ступені Centaur 5 для місій Artemis IV й Artemis V та один резервний. Перехід до перевіреної комерційної технології дозволить зменшити технічні ризики та скоротити витрати, а також стандартизувати конфігурацію SLS для наступних запусків.