За допомогою спостережень Великого міліметрового радіотелескопа Атаками (ALMA) вченим вдалося поспостерігати активність найбільшої відомої в хмарі Оорта комети Бернардінеллі — Бернштейна (C/2014 UN271). Роботу з описом дослідження опубліковано у виданні The Astrophysical Journal Letters.
Комета C/2014 UN271 була ідентифікована на архівних знімках проєкту Dark Energy Survey у 2014 році. Раніше цей самий телескоп ALMA допоміг астрономам визначити розмір її ядра та кількість пилу навколо. Вона вирізняється надзвичайними розмірами в 137 кілометрів, що майже вдвічі більше за наступну за розміром комету з таким самим льодовим ядром. Комета належить до довгоперіодичних, що прибули з зовнішніх меж Сонячної системи – області, відомої як хмара Оорта. Наразі вона знаходиться в 16 разів далі від Сонця, ніж Земля – на відстані в 2 мільярди кілометрів за орбітою Урана.
Перше в історії пряме спостереження хімічної активності стало несподіванкою, адже більшість комет починають інтенсивно виділяти газ лише набагато ближче до Сонця, біля Юпітера, де температура вже достатньо підвищується. Досліджуючи C/2014 UN271 цього разу, учені виявили струмені чадного газу – своєрідні «фонтани» летких речовин, що вивільняються з поверхні ядра. Це дає рідкісну можливість поглянути на хімічний склад крижаних тіл із самого краю Сонячної системи та зрозуміти, які сполуки залишаються стабільними на межі між зоряною системою та міжзоряним простором. При цьому теплове випромінювання, отримане радіотелескопом, не показало значних домішків пилу — науковці фактично «побачили» саме ядро, а не атмосферу комети.
Наразі C/2014 UN271 продовжує рухатися до Сонця. Найближча до зірки відстань буде досягнута в січні 2031 році, коли комета пройде поблизу орбіти Сатурна. Хоча вона знаходитиметься дуже далеко від Землі, науковці сподіваються, що зможуть отримати більше даних про хімічний склад і структуру поверхні завдяки новим спостереженням. Оскільки вважають, що комети складаються з матеріалу, який залишився від формування Сонячної системи близько 4,6 мільярда років тому, подібні дослідження можуть пролити світло на походження нашої планети та води на ній.