Подорож Марсом
Марс – планета надзвичайних контрастів: величезні вулкани, глибокі каньйони та кратери, в яких, можливо, є вода в рідкому стані, а може її там ніколи й не було. Коли ми створимо перші колонії на Червоній планеті, її природа стане дивовижною принадою для майбутніх туристів, які зможуть дослідити Червону планету. Місця посадки для цих майбутніх місій, швидше за все, будуть на пласких рівнинах із безпекових і практичних міркувань, але, можливо, кораблі зможуть сісти в декількох днях подорожі від цікавіших геологічних об’єктів. Нижче наведено кілька місць, які ви просто мусите відвідати, якщо у вас заваляється білетик на цю планету.
Гора Олімп
Гора Олімп – найбільший вулкан у Сонячній системі. За даними NASA, Олімп, який розташований у вулканічному регіоні Тарсіс, за розмірами приблизно дорівнює штату Арізона. Його висота становить 25 кілометрів, що майже втричі перевищує висоту Евересту, висота якого становить близько 8,9 кілометра.
Гора Олімп – це гігантський щитовий вулкан, який утворився після того, як лава повільно зійшла з його схилів. А це означає, що туристам буде відносно легко піднятися на нього, адже середній нахил поверхні вулкану складає всього 5%. На його вершині знаходиться мальовнича западина шириною близько 85 кілометрів, утворена магматичними коморами. Комори частково зруйновані (ймовірно, після виверження), але колись саме звідси на поверхню виривалися потоки лави.
Вулкани Тарсіса
Поки ви будете підійматися на Олімп, варто затриматися, щоб оглянути деякі інші вулкани в регіоні Тарсіс. За даними NASA, у зоні шириною приблизно 4000 кілометрів розташовано 12 гігантських вулканів. Як і Олімп, ці вулкани переважно набагато більші за земні, ймовірно, тому, що Марс має слабше гравітаційне тяжіння, яке сприяє збільшенню висоти вулканів. Ймовірно, виверження цих вулканів відбувалися протягом двох мільярдів років, тобто половини всієї історії Марса.
На цьому знімку показано східну частину регіону Тарсіс, як її зняв «Вікінг-1» у 1980 році. Зліва, зверху вниз, ви можете побачити три щитові вулкани висотою приблизно 25 кілометрів: Аскрей, Павоніс і Арсія. Вгорі праворуч – ще один щитовий вулкан, який називається Тарсіс Толус.
Долини Марінера
На Марсі знаходиться не лише найбільший вулкан Сонячної системи, але й найбільший каньйон. У NASA вважають, що довжина Долин Марінера становить приблизно 3000 кілометрів. Це приблизно в чотири рази довше за Гранд-Каньйон, довжина якого становить близько 800 кілометрів.
Вчені точно не знають, як виникла ця система долин, але існує кілька теорій щодо її формування. Багато науковців припускають, що коли утворився регіон Тарсіс, він сприяв утворенню Долини Маринера. Лава, рухаючись через вулканічний регіон, штовхала кору вгору, що спричинило утворення розломів в інших регіонах. З часом ці розломи перетворилися на відому нам зараз систему каньйонів.
Північний і Південний полюси
Марс має два крижані регіони на полюсах, з дещо різним складом льоду. Північний полюс (на фото) був досліджений посадковим апаратом «Фенікс» у 2008 році, тоді як наші знання щодо Південного полюсу ґрунтуються на орбітальних спостереженнях. Взимку, за даними NASA, температури поблизу Північного і Південного полюсів настільки низькі, що вуглекислий газ з атмосфери конденсується в лід на поверхні.
Влітку відбувається зворотний процес, коли вуглекислий газ сублімується назад в атмосферу. У Північній півкулі вуглекислий газ повністю розчиняється, залишаючи після себе шапку водяного льоду. Але частина вуглекислого льоду лишається в атмосфері на півдні. Весь цей рух льоду має величезний вплив на клімат Марса, формуючи вітри й інші атмосфері явища.
Кратер Гейла й гора Шарп (гора Aeolis)
Кратер Гейла, який став відомим після посадки туди марсохода Curiosity у 2012 році, містить численні докази присутності тут води в минулому. За кілька тижнів після посадки Curiosity натрапив на русло струмка й знайшов ще більше доказів існування води впродовж подальшої подорожі по дну кратера. Зараз марсохід піднімається на вершину сусіднього вулкану під назвою Маунт Шарп і вивчає геологічні особливості кожного з його шарів.
Однією з найцікавіших знахідок Curiosity стало неодноразове виявлення складних органічних молекул у цьому регіоні. Дослідження 2018 року показали, що ці органічні речовини були виявлені всередині порід, яким уже понад 3,5 мільярда років. Одночасно з відкриттям органіки дослідники повідомили, що марсохід також виявив зміни концентрації метану в атмосфері залежно від пори року. Метан – це елемент, який може з’являтися як внаслідок присутності мікробів, так і в процесі геологічних явищ, тому поки незрозуміло, чи є це ознакою життя.
Впадина Медуза
Впадина Медузи – одне з найдивніших місць на Марсі, а дехто навіть припускає, що вона є свідченням падіння НЛО. Більш вірогідне пояснення в тому, що це величезне вулканічне відкладення, що становить приблизно одну п’яту розміру Сполучених Штатів. З часом вітри витесали породи в мальовничі форми, але вченим потрібно провести додаткові дослідження, щоб зрозуміти, як вулкани повпливали на формування цієї геологічної структури. У дослідженні 2018 року припускається, що формація могла виникнути внаслідок потужних вивержень, які відбувалися сотні разів протягом 500 мільйонів років. Ці виверження могли спричинити потепління на Червоній планеті, оскільки парникові гази з вулканів тривалий час насичували атмосферу.
Повторювані лінії схилів у кратері Гейла
На поверхні Марса зустрічаються дивні утворення, які називаються рекурентними лініями схилів, що зазвичай утворюються на стінках крутих кратерів у теплу погоду. Однак, важко зрозуміти, що це за лінії. На фотографіях з кратера Гейла (а також з інших місць) видно ділянки, де спектроскопія зафіксувала ознаки гідратації. У 2015 році NASA спочатку оголосило, що гідратовані солі мають вказувати на наявність води в рідкому стані на поверхні, але пізніше дослідження показали, що ці лінії можуть утворюватися з атмосферної води або сухих потоків піску. Можливо, нам доведеться підійти до цих ділянок ближче, щоб зрозуміти, якою є їхня справжня природа. Але є одна складність – якщо в цих лініях є достатні умови для розвитку чужорідних мікробів, не хотілося б підходити надто близько до таких об’єктів. Поки NASA з’ясовує, як можна проводити дослідження, дотримуючись протоколів планетарного захисту, а майбутнім туристам, можливо, доведеться милуватися цими таємничими об’єктами здалеку, використовуючи бінокль.
«Примарні дюни» в лабіринті Ноктіс і басейні Еллади
Сьогодні Марс формується здебільшого під впливом вітру, оскільки вода випаровується внаслідок розрідження атмосфери. Але ми можемо бачити численні докази існування води в минулому, наприклад, регіони «примарних дюн», знайдені в лабіринті Ноктіс і басейні Еллади. Дослідники стверджують, що ці регіони колись були вкриті дюнами, висота яких сягала десятків метрів. Пізніше дюни затопила лава або вода, яка законсервувала їх основи, а вершини змило.
Такі старі дюни показують напрямок вітрів на стародавньому Марсі, що дає деякі підказки про давній клімат на Червоній планеті. Ще цікавішим є той факт, що в прихованих частинах цих дюн можуть утворюватися колонії мікробів. Там би вони були захищені від радіації і вітру – двох найнебезпечніших ворогів усього живого на Марсі.