Голосування. Головні космічні події 2024 року

У червні минулого року з майданчика бази Космічних сил США Ванденберг стартувала ракета SpaceX Falcon 9. У рамках місії Transporter-8 носій відправив на орбіту безліч корисного навантаження, серед якого особливо виділялася 90-кілограмова капсула каліфорнійського стартапу Varda Space Industries. Вона провела на орбіті близько 10 місяців.

За час свого перебування в космосі капсула виробила одну з форм препарату під назвою ритонавір, який використовується для лікування ВІЛ - і успішно доставила ліки на Землю, приземлившись на полігоні в штаті Юта 21 лютого цього року.

Успіх цієї незвичайної місії не залишив компанію поза увагою інвесторів: уже на початку квітня стало відомо, що Varda Space зуміла залучити фінансування в розмірі 90 мільйонів доларів. У перспективі ці кошти дозволять їй збільшити частоту запуску своїх капсул до щомісячної. Цікаво, що в найближчі 20 років компанія не планує займатися чимось, крім фармацевтики

Заснована в червні 2006 року компанія Rocket Lab багатьма досі сприймається як скромний стартап. Але 2024-й показав, що від таких уявлень про дітище Пітера Бека пора відмовлятися. Цього року Rocket Lab провела 13 орбітальних і 2 суборбітальні старти. Таким чином, можна сказати, що компанія здійснює запуски щомісяця, причому їхнє сукупне число вже перевищило півсотні.

За цей рік Rocket Lab провела більше успішних орбітальних стартів, ніж Японія, Індія та Європа разом узяті. У 2024-му Rocket Lab також отримала свій найбільший контракт: японська супутникова компанія Synspective зарезервувала 10 запусків із використанням ракети Electron.

Крім того, Rocket Lab успішно протестувала кисень-метановий двигун Archimedes своєї нової ракети Neutron, для якої, до слова, компанія вже знайшла першого замовника. Успіхи відображаються і у фінансових показниках Rocket Lab: вартість її акцій за минулий рік збільшилася в п'ять разів

Американська компанія Intuitive Machines цього року продемонструвала значні успіхи. Насамперед зазначимо, що її апарат Nova-C став першим комерційним посадковим модулем, який здійснив висадку на поверхню Місяця. Для Сполучених Штатів його примісячення стало першим з часів місії «Аполлон-17» 1972 року.

У серпні компанія отримала контракт від NASA вартістю 117 мільйонів доларів на проведення ще однієї, четвертої місячної місії. Місяцем пізніше Intuitive Machines виграла ще один контракт від NASA, роботи за яким зачіпають питання створення мережі місячної навігації та зв'язку. Його потенційна вартість з урахуванням усіх опціонів може досягти 4,8 мільярда доларів. На досягнутому компанія зупинятися не збирається і вже в січні планує запустити свою другу місячну місію.

У січні цього року на МКС прибув 3D-принтер по металу, розроблений компанією Airbus. Його основним завданням була демонстрація можливості виробництва металевих деталей в умовах мікрогравітації. Кілька місяців знадобилося астронавтам, щоб встановити агрегат на борту модуля Columbus і налагодити на ньому процес друку.

Результат був представлений громадськості в серпні: європейські фахівці стали першими, кому вдалося надрукувати металеву деталь у космосі. Зараз вони займаються друком ще трьох зразків, щоб оцінити різні властивості металу. Більш детальне вивчення виробів почнеться після їхнього повернення на Землю: цим займуться вчені з Європейського центру космічних досліджень і технологій, Датського технічного університету та Європейського центру астронавтів

У рамках програми розробки повністю багаторазової ракети Starship компанія SpaceX за минулий рік досягла великих успіхів. Насамперед, звісно ж, варто відзначити кількість випробувальних польотів носія: їх у 2024 році відбулося аж чотири, що на два більше, ніж у попередньому. Особливо вражаючим виявився політ під номером 5, під час якого перший ступінь було спіймано маніпуляторами інтеграційної вежі.

Не можна оминути і ту роботу, яку SpaceX провела над двигуном Raptor. Третя версія агрегату була представлена в серпні: інженерам вдалося домогтися від Raptor 3 значного приросту тяги і одночасно знизити його масу, водночас не сильно вплинувши на питомий імпульс двигуна.

Крім того, SpaceX домоглася великого прогресу в будівництві заводу Starfactory, де вироблятимуть ключові компоненти Starship. Темпи компанія зменшувати не збирається. У 2025-му SpaceX планує провести ще більше випробувальних польотів надважкої ракети, перший з яких очікується вже в січні. І так, тестування орбітальної заправки також серед них.

Дев'ятого липня у свій перший політ нарешті вирушив новий носій європейської компанії Arianegroup. Ракета Ariane 6 стартувала з майданчика космодрому Куру, запустивши на орбіту імітатор маси і кілька кубсатів. Місія пройшла не ідеально: у ракети стався збій у запалюванні допоміжної силової установки, що забезпечує наддув баків другого ступеня, що не дало змоги звести її з орбіти

Одна з найцікавіших місій 2024-го була запущена 3 травня з території Китаю. Ракета Long March 5 стартувала з космодрому Веньчан, щоб відправити до Місяця автоматичну міжпланетну станцію Chang'e 6, призначену для доставки на Землю зразків ґрунту зі зворотного боку Місяця. Про неї ми, безумовно, розповімо трішки пізніше, а поки що лише зазначимо, що запуск пройшов успішно..

Носій компанії United Launch Alliance вирушив у свій перший політ із майданчика SLC-41 бази Космічних сил США на мисі Канаверал 8 січня. Ракета запустила до Місяця посадковий модуль Peregrine компанії Astrobotic, який ніс на борту 20 одиниць корисного навантаження. Однак висадитися на поверхню супутника Землі йому не вдалося: в апарата виникла несправність у роботі регулюючого тиск клапана, через що в баку окислювача опинився гелій, якому там перебувати зовсім непотрібно. В околиці супутника Землі Peregrine не дістався: модуль був зведений з орбіти над південною частиною Тихого океану

15 лютого з майданчика LC-39A Космічного центру ім. Кеннеді стартувала ракета Falcon 9 компанії SpaceX. Носій відправив до Місяця посадковий модуль Nova-C, розроблений фірмою Intuitive Machines. Про досягнення самої компанії ми вже вам розповіли, а з подробицями про місію ви познайомитеся в номінації «Космічна місія року». Тому - йдемо далі!

Пам'ятаєте місію NASA DART, у рамках якої невеликий астероїд Діморф був протаранений 600-кілограмовим зондом? У році, що минає, оцінювати наслідки цього зіткнення вирушив європейський космічний апарат Hera. Його запустили 7 жовтня з майданчика SLC-40 бази Космічних сил США на мисі Канаверал ракетою Falcon 9, і він прибуде до своєї мети в грудні 2026 року

14 жовтня було запущено довгоочікувану місію з дослідження супутника Юпітера Європи. Апарат Europa Clipper став найбільшою автоматичною міжпланетною станцією з будь-коли створених NASA, тому його виведенням на орбіту зайнялася ракета SpaceX Falcon Heavy, що стартувала з майданчика LC-39A Космічного центру ім. Кеннеді. Очікується, що АМС прибуде до своєї мети у квітні 2030 року. Загалом вона досліджуватиме Європу понад три роки: з її допомогою вчені розраховують отримати надійні докази існування підповерхневого океану у цього супутника.

Здається, багатьом було б цікаво подивитися на результати місії місяцеходу NASA VIPER. Цей чотириколісний всюдихід масою 430 кілограмів мав зайнятися пошуком корисних ресурсів і покладів водяного льоду в постійно затінених кратерах на Південному полюсі Місяця. Однак у липні NASA ухвалило рішення про скасування цієї місії, пославшись на затримки в розробці місяцеходу і перевитрату коштів. Вибір перед Управлінням стояв простий: або воно зберігає VIPER, або урізає комерційні місячні місії. Під скасування в такому разі потенційно могли б потрапити чотири проєкти, а ще чотири зіткнулися б із затримками. У NASA стверджують, що більша частина досліджень, яка могла б бути виконана місяцеходом, буде проведена в рамках інших місій.

У червні цього року японський мільярдер Юсаку Маедзава скасував свою амбітну місячну ініціативу. У рамках місії dearMoon він планував вирушити в подорож навколо Місяця на космічному кораблі SpaceX Starship разом із вісьмома діячами мистецтва з різних країн. Маедзава підписав контракт зі SpaceX у 2018 році, розраховуючи вирушити в політ у 2023-му. Як можна здогадатися, ніякого польоту в 2023 році не відбулося, і за відсутності чіткого уявлення про графік місії, мільярдер ухвалив рішення її скасувати. До речі, зі своїми попутниками Маедзава з цього питання не консультувався.

Про затримки пілотованих польотів до Місяця за програмою Artemis стало відомо ще на початку року: обліт супутника Землі в рамках однієї місії та висадку на його поверхню в рамках іншої було перенесено на вересень 2025-го і вересень 2026-го року відповідно. До кінця 2024-го ситуація кращою не стала. Через проблеми з тепловим захистом космічного корабля Orion, місії Artemis 2 і Artemis 3 зіштовхнулися з іще більшими перенесеннями: тепер перша відбудеться не раніше квітня 2026-го, а друга - не раніше середини 2027 року.

Ті з наших читачів, хто бере участь у щорічному голосуванні Alpha Centauri не вперше, добре знайомі з цим номінантом. Так, космічний корабель Boeing Starliner знову серед невдах. 6 червня він доставив на МКС астронавтів Баррі Вілмора і Суніту Вільямс, які повинні були провести на борту станції всього вісім діб. Однак, що б ви думали? Правильно: вони перебувають там досі. Повернення астронавтів на Землю очікується в березні 2025 року на борту космічного корабля SpaceX Crew Dragon. Усе через те, що NASA і Boeing не були впевнені в надійності роботи двигунів системи реактивного управління Starliner. Зрештою вони ухвалили рішення повернути корабель без екіпажу: він приземлився на території Нью-Мексико 7 вересня. У підсумку NASA перенесло його перший штатний політ до МКС на серпень 2025 року, два астронавти з нетерпінням чекають на повернення додому, а збитки Boeing за програмою Starliner зросли ще на 250 мільйонів доларів: сукупна ж їхня сума потихеньку наближається до двох мільярдів

Наприкінці січня NASA оголосило, що місія марсіанського гелікоптера Ingenuity добігла кінця: у гвинтокрилого апарата зламалася одна з несучих лопатей гвинта. Ingenuity здійснив 72 польоти: загалом він пролетів над поверхнею Червоної планети близько 17 кілометрів, пробувши в марсіанському повітрі понад дві години. Проте, навіть незважаючи на неможливість подальших польотів, апарат приноситиме користь, збираючи дані телеметрії і роблячи знімки. Однак відправити їх ученим у Ingenuity навряд чи вийде: надто вже далеко від нього розташований марсохід Perseverance, через який відбувається зв'язок із Землею

У 2024 році астрономи зробили значний прорив, відкривши нові супутники навколо Урана та Нептуна — перші за останні два десятиліття.

Новий супутник Урана має діаметр приблизно 8 км і орбітальний період у 680 діб Цей супутник став найменшим серед відомих місяців Урана, та збільшив їх загальну кількість до 28.

Нові супутники Нептуна: S/2002 N5 Діаметром близько 23 км, та з орбітальним періодом у майже 9 років. Та S/2021 N1, що має діаметр приблизно 14 км та орбітальний період 27 років. Ці відкриття збільшили кількість відомих місяців газового гіганта до 16. Всі три супутники мають витягнуті та нахилені орбіти, що свідчить про можливе захоплення їх гравітацією планет у минулому. Відкриття стало можливим завдяки спостереженням за допомогою телескопів Magellan в обсерваторії Лас-Кампанас у Чилі та телескопа Subaru на Гаваях.

У 2024 році космічний телескоп Джеймса Вебба (JWST) зробив низку відкриттів, що кидають виклик існуючим космологічним теоріям. Зокрема, JWST виявив шість масивних галактик, що існували вже через 500–700 мільйонів років після Великого вибуху. Ці галактики мають масу, порівнянну з Чумацьким Шляхом, що суперечить сучасним моделям, які передбачають, що такі масивні структури не могли сформуватися так рано.

Крім того, JWST підтвердив існування «Хабблової напруженості» — розбіжності між виміряною швидкістю розширення Всесвіту та прогнозами стандартної космологічної моделі. Спостереження JWST показали, що Всесвіт розширюється на 8% швидше, ніж передбачалося, що вказує на необхідність перегляду нашого розуміння космології. Ці відкриття підкреслюють важливість JWST та нових даних у дослідженні раннього Всесвіту.

Чорні діри проміжної маси (ЧДПМ) довгий час залишалися гіпотетичними об'єктами, що заповнюють розрив між чорними дірами зоряної маси та надмасивними чорними дірами в центрах галактик. Нещодавно астрономи зробили значні кроки у їхньому виявленні.

Омега Центавра — найбільше кулясте скупчення в Чумацькому Шляху, яке, ймовірно, є залишком карликової галактики. Нещодавно астрономи з Університету Суррея дослідили рух зірок у його центрі й дійшли висновку, що замість однієї чорної діри проміжної маси там присутні кілька менших чорних дір. У зоряному скупченні IRS 13, поблизу надмасивної чорної діри Стрілець A*, вчені з Кельнського університету виявили докази чорної діри проміжної маси, близько 30 000 сонячних мас. Спостереження показали впорядкований рух зірок, що підтверджує існування такого об'єкта.

Ці дослідження підкреслюють складність пошуку та підтвердження існування чорних дір проміжної маси, а також їхню важливість для розуміння еволюції галактик і чорних дір у Всесвіті.

У 2024 році астрономи розкрили таємницю Gliese 229B, об'єкта, який з 1995 року вважався першим відкритим коричневим карликом. Розташований за 19 світлових років від Землі в сузір'ї Зайця, Gliese 229B довгий час залишався астрозагадкою через свою низьку світність, яка не відповідала його масі, оцінюваній приблизно в 70 мас Юпітера.

Використовуючи інструменти GRAVITY та CRIRES+ на Дуже Великому Телескопі (VLT) в Чилі, дослідники з Каліфорнійського технологічного інституту виявили, що Gliese 229B складається з двох тісно пов'язаних коричневих карликів:

Gliese 229Ba: Маса приблизно 38 мас Юпітера.

Gliese 229Bb: Маса близько 34 мас Юпітера.

Ці об'єкти обертаються навколо спільного центру мас кожні 12 діб, перебуваючи на відстані, що в 16 разів перевищує відстань між Землею та Місяцем. Таким чином, Gliese 229B, який раніше вважався одиничним коричневим карликом, виявився унікальною подвійною системою, що відкриває нові горизонти для дослідження субзоряних об'єктів у нашій галактиці.

У 2024 році астрономи, використовуючи космічний телескоп «Джеймс Вебб», виявили унікальне явище, назване «зигзагом Ейнштейна».

Це перший відомий випадок подвійного гравітаційного лінзування, де світло далекого квазара J1721+8842, розташованого приблизно за 11 мільярдів світлових років від Землі, проходить через дві галактики, створюючи шість зображень одного об'єкта.

Механізм явища наступний:

Світло квазара спочатку проходить через ближчу галактику, розташовану на відстані 2,3 мільярда світлових років від нас, утворюючи два зображення. Потім це світло проходить через дальшу галактику, що призводить до утворення ще чотирьох зображень, тобто загалом їх шість.

Ця конфігурація отримала назву «зигзаг Ейнштейна» через зигзагоподібну траєкторію світла, яке огинає обидві галактики.

Це явище надає унікальну можливість для вивчення фундаментальних космологічних параметрів, таких як стала Габбла, яка визначає швидкість розширення Всесвіту. Та природу темної енергії, що становить близько 70% маси у космосі. Дослідження таких систем може допомогти розв'язати існуючі суперечності в оцінках швидкості розширення Всесвіту та поглибити наше розуміння його еволюції.

У 2024 році міжнародна колаборація H.E.S.S. (High Energy Stereoscopic System) зафіксувала найенергійніші космічні електрони та позитрони, коли-небудь спостережувані на Землі. Виявлені електрони та позитрони мали енергії, що перевищують 1 Тераелектронвольт (ТеВ), тобто понад 1 трильйон електронвольт. Відкриття було зроблено за допомогою системи з п'яти великих телескопів в Намібії, H.E.S.S., яка реєструє слабке черенковське випромінювання, що виникає, коли високоенергетичні частинки взаємодіють з атмосферою Землі та створюють каскад вторинних частинок.

Виявлення таких високоенергетичних електронів та позитронів свідчить про існування потужних астрофізичних прискорювачів поблизу нашої галактики, здатних надавати частинкам екстремальні енергії. Через рідкісність таких частинок та їхні енергетичні втрати під час подорожі космосом, їхнє виявлення є складним завданням. Наземні обсерваторії, такі як H.E.S.S., з великими детекторними площами, особливо ефективні для вивчення високоенергетичної частини спектру космічних електронів.

Цього року Земля тимчасово отримала другий «міні-місяць» — астероїд 2024 PT5. Цей невеликий космічний об’єкт, діаметром близько 3 метрів, був захоплений гравітаційним полем нашої планети під час свого руху навколо Сонця. З 29 вересня по 25 листопада він обертався навколо Землі по нестабільній, витягнутій орбіті, після чого залишив її гравітаційний вплив і продовжив свій шлях у космосі.

Такі тимчасові супутники є рідкісним явищем і мають наукове значення для дослідження динаміки малих тіл Сонячної системи. Попередній «міні-місяць», астероїд 2020 CD3, був зафіксований у 2020 році і пробув на земній орбіті близько трьох років. Наявність 2024 PT5 знову підтвердила, що наша планета здатна тимчасово «захоплювати» невеликі об'єкти, перетворюючи їх на природні супутники на короткий період.

У 2024 році астрономічна спільнота з нетерпінням очікувала спалаху зорі T Північної Корони (T CrB), відомої своєю здатністю періодично ставати новою. Ця подвійна система, що складається з білого карлика та червоного гіганта, розташована приблизно за 3000 світлових років від Землі. Попередні спалахи відбувалися у 1866 та 1946 роках, що дало підстави припускати повторення явища приблизно кожні 80 років.

На початку 2024 року вчені зафіксували ознаки, схожі на ті, що передували попереднім спалахам, зокрема зміни яскравості зорі. Це викликало хвилю ентузіазму серед астрономів та любителів неба, які сподівалися спостерігати рідкісне явище.

Однак, незважаючи на очікування, T Північної Корони не продемонструвала спалаху в прогнозований період. Це розчарувало багатьох, але також підкреслило складність прогнозування поведінки таких систем. Можливо, спалах відбудеться пізніше, ніж очікувалося, або ж зоря поводиться інакше цього разу. Ця ситуація нагадує про те, що, попри значний прогрес у розумінні космічних явищ, Всесвіт все ще зберігає багато таємниць, які потребують подальшого вивчення та спостережень.

Цього року Сонце продемонструвало значну активність, зокрема два потужні спалахи класу X. 14 травня відбувся спалах класу X8.7, який на певний час став найсильнішим за останні 11 років.

1 жовтня зафіксовано спалах класу X7.1, що став другим за потужністю за останні п'ять років. А найпотужніший сонячний спалах відбувся 3 жовтня і досяг рівня X9.05.

Сонячні спалахи класифікуються за інтенсивністю рентгенівського випромінювання на класи A, B, C, M та X, де кожен наступний клас перевищує попередній у 10 разів. Спалахи класу X є найпотужнішими і можуть впливати на космічну погоду, спричиняючи геомагнітні бурі та полярні сяйва на Землі.

Поточний 25-й сонячний цикл розпочався у 2019 році. Спочатку вчені прогнозували, що його пік настане у 2025 році. Однак оновлені дані свідчать про те, що сонячний максимум міг бути пройдений саме 2024 році, і бути інтенсивнішим та тривалішим, ніж очікувалося.

Насправді це означає, що й наступного року можна очікувати немалої кількості сонячних спалахів, що може впливати на роботу супутників, радіозв'язок та енергетичні системи на Землі.

Спостереження за сонячною активністю є важливими для прогнозування космічної погоди та мінімізації потенційних ризиків для технологічної інфраструктури. З огляду на підвищену активність Сонця, науковці завжди рекомендують уважно стежити за оновленнями прогнозів та бути готовими до можливих наслідків сонячних бур.

У 2024 році мешканці України та Центральної Європи стали свідками рідкісного явища: полярні сяйва, зазвичай притаманні північним широтам, були помічені в цих регіонах у травні та жовтні. Це стало можливим завдяки підвищеній сонячній активності, яка сягнула свого максимуму в рамках 11-річного циклу.

У травні 2024 року потужні сонячні спалахи спричинили геомагнітні бурі, що призвело до появи полярних сяйв на широтах, де вони зазвичай не спостерігаються. Жителі України, зокрема Київщини, Вінниччини та Рівненщини, мали змогу насолоджуватися цим унікальним видовищем.

Подібна ситуація повторилася в жовтні 2024 року. Ввечері 10 жовтня небо над Україною забарвилося у яскраво-рожеві та зелені кольори. Мешканці багатьох українських областей знову спостерігали північне сяйво.

Зазвичай полярні сяйва спостерігаються в областях навколо магнітного полюса Землі — авроральній зоні. Однак під час періодів підвищеної сонячної активності, коли відбуваються потужні сонячні спалахи та корональні викиди маси, заряджені частинки досягають атмосфери Землі й спрямовуються до полюсів магнітним полем планети. Під час взаємодії з атмосферою частинки передають їй енергію, яка змушує атмосферу випромінювати світло, утворюючи полярне сяйво.

Комета C/2023 A3 (Tsuchinshan-ATLAS) була відкрита в січні 2023 року обсерваторіями Цзицзіньшань у Китаї та ATLAS у Південній Африці. Вона привернула увагу астрономів і любителів неба своєю потенційною яскравістю та видовищним хвостом. Комета має орбіту з періодом близько 80 000 років, що означає, що її повернення до внутрішніх областей Сонячної системи відбудеться не скоро.

Комета досягла перигелію — найближчої точки до Сонця — 27 вересня 2024 року, а 12 жовтня пройшла на мінімальній відстані від Землі, приблизно у 70 мільйонів кілометрів. У цей період вона стала видимою неозброєним оком, особливо в північній півкулі, і багато спостерігачів зафіксували її на вражаючих фотографіях.

В Україні комету можна було спостерігати у жовтні 2024 року. Найкращі умови для спостереження були вночі після 12 жовтня, і спостерігачі з різних регіонів України, зокрема з Дніпропетровської, Одеської та Львівської областей, ділилися враженнями та публікували фотографії.

Зараз комета поступово віддаляється від Землі та Сонця, її яскравість знижується, але вона залишається доступною для спостережень за допомогою аматорських телескопів. Її успішний прохід перигелію вкотре підкреслив стабільність і красу цього небесного об’єкта, який став справжньою окрасою нічного неба восени 2024 року.

Канадське космічне агентство видало компанії MDA Space контракт на суму в 1 мільярд канадських доларів. У рамках угоди розробник космічних систем продовжить роботу над роботизованим маніпулятором Canadarm3: вона охоплює остаточне проєктування системи, а також її складання та тестування. Canadarm3 стане основним внеском Канади у створення місячної орбітальної станції Gateway. Згідно з умовами контракту, роботи над маніпулятором триватимуть до березня 2030 року. Він використовуватиме системи на базі штучного інтелекту для автономного обслуговування станції. Фактично, Canadarm3 складатиметься з двох маніпуляторів: один із них матиме довжину 8,5 метра, а інший - нагадуватиме дворукий «Декстер», що працює на МКС. Також до складу системи входитиме невеликий контейнер для інструментів

Цього року Європейське космічне агентство показало тверді наміри довести місію ExoMars до стартового майданчика і видало компанії Thales Alenia Space контракт вартістю 522 мільйони євро. За умовами угоди, Thales візьме на себе роботу зі створення і тестування нової посадкової платформи для марсохода Rosalind Franklin. До роботи над платформою також будуть залучені Airbus Defence and Space і Arianegroup. При цьому жодних серйозних модифікацій самого марсохода не буде потрібно. Очікується, що запуск місії ExoMars відбудеться не раніше 2028 року

Корпорація Lockheed Martin отримала контракт від NASA на створення нового покоління американських метеорологічних супутників. Він передбачає розробку трьох космічних апаратів GeoXO, призначених для дослідження земної атмосфери й океанів. З урахуванням опціону на створення чотирьох додаткових супутників, вартість контракту становить 2,27 мільярда доларів. Нинішнє покоління геостаціонарних метеосупутників, GOES-R, також було розроблено Lockheed Martin. На відміну від своїх попередників, супутники GeoXO зможуть отримувати нічні знімки, вести гіперспектральне знімання і загалом забезпечать кращу якість спостережень, а також поліпшать прогнози погоди та оцінки якості повітря. Запуск першого апарата нової серії заплановано на початок 2030-х років

У червні NASA обрало SpaceX як розробника космічного корабля USDV, призначеного для зведення з орбіти Міжнародної космічної станції. Компанія Ілона Маска отримала від Управління контракт вартістю 843 мільйони доларів, при цьому жодних подробиць про космічний корабель у нас немає. Очікується, що МКС буде утилізована у Світовому океані не раніше 2030 року

У 2031 році Європейське космічне агентство планує запустити новий супутник для спостереження за Сонцем під назвою Vigil. Щоб укластися в строк, ЄКА видало компанії Airbus Defence and Space контракт на його розробку вартістю 340 мільйонів євро вже цього року. Vigil буде оснащений шістьма науковими інструментами. Основним завданням апарату стане спостереження за сонячною активністю: супутник допоможе вжити заходів для захисту критично важливої інфраструктури Землі - мереж мобільного зв'язку, електрокомунікацій і низькоорбітальних супутників

NASA обрало пускового оператора, який відправить на супутник Сатурна Титан гвинтокрилий космічний апарат Dragonfly. Ним стала компанія SpaceX: Управління видало їй контракт вартістю 256 мільйонів доларів. Запуск Dragonfly очікується 2028 року

Як швидко плине час! Космічний телескоп James Webb було запущено три роки тому, але він не перестає радувати любителів космосу новими науковими відкриттями. Цього року інфрачервоній обсерваторії NASA вдалося виявити потенційні ознаки полярних сяйв на бурому карлику, виявити природу залишку знаменитої наднової 1987А, підтвердити виміри обсерваторії Hubble щодо швидкості розширення Всесвіту, допомогти скласти карту погоди на гарячому Юпітері WASP-43b, отримати прямий знімок холодної екзопланети в зоряній системі Епсилон Індіанця і провести безліч інших, не менш цікавих спостережень.

Китайська автоматична міжпланетна станція Chang'e 6 стала першим космічним апаратом, якому вдалося доставити на Землю зразки ґрунту зі зворотного боку Місяця. Результатом 53-денної експедиції стали майже два кілограми реголіту, первинний аналіз якого вже проведено. Загалом, архітектура місії не відрізнялася від такої в її попередниці, Chang'e 5. Цікаво, що на борту посадкового модуля були присутні наукові прилади з Франції, Швеції та Італії.

Перша висадка японського космічного апарату на поверхню Місяця відбулася 19 січня 2024 року. Основним завданням модуля SLIM була демонстрація технології точного приземлення, із чим він благополучно впорався, відхилившись від мети всього на 55 метрів. Японія стала п'ятою країною у світі, яка посадила свій апарат на природний супутник Землі. Щоправда, висадка пройшла не зовсім чисто: через збій у роботі одного з посадкових двигунів SLIM перекинувся, опинившись на поверхні Місяця практично догори дриґом. Проте модуль пережив три місячні ночі і встиг зібрати набір корисних даних

Перший вихід комерційного астронавта у відкритий космос відбувся в рамках місії Polaris Dawn. Вона була запущена 10 вересня на ракеті SpaceX Falcon 9. Космічний корабель Crew Dragon із командою з чотирьох осіб пробув у польоті майже п'ять діб. Командиром екіпажу став мільярдер Джаред Айзекман, за ініціативою якого і було створено програму Polaris. Космічний корабель віддалився від Землі на 1400 кілометрів - з часів програми «Аполлон» жодна людина не відлітала від нашої планети далі, ніж екіпаж Polaris Dawn.

Першим комерційним посадковим модулем, який здійснив висадку на поверхню Місяця, став Nova-C американської компанії Intuitive Machines. У лютому апарат, який отримав ім'я Odysseus, доставив на супутник Землі п'ять одиниць корисного навантаження від NASA і ще шість від інших клієнтів. Так само, як і у SLIM, посадка Nova-C не пройшла на 100% гладко: за добу після примісячення з'ясувалося, що модуль перекинувся на бік. Це, втім, не завадило NASA зібрати корисні дані зі встановленого на Nova-C корисного навантаження. Місію було визнано успішною

Наступного року на нас очікує запуск першої в історії комерційної міжпланетної місії. Нею стане Venus Life Finder - автоматична міжпланетна станція, розроблена компанією Rocket Lab у співпраці з командою з MIT. Вона призначена для дослідження атмосфери Венери на предмет присутності органічних сполук. Апарат складається з двох основних компонентів: супутникової платформи Photon Explorer і встановленого на ній зонда з автофлуоресцентним нефелометром. Очікується, що запуск Venus Life Finder відбудеться в січні прийдешнього року: як носій виступить ракета Electron

Поки SpaceX перетворила місії постачання МКС на рутину, орбітальні вантажівки Cygnus тимчасово літають на ракетах Falcon 9, а Boeing ось уже котрий рік поспіль не здатна ввести в дію Starliner, багато хто забуває, що на американському ринку космічних кораблів існує четвертий гравець. Мова, безумовно, про компанію Sierra Space, яка займається розробкою багаторазового космічного корабля Dream Chaser. Від своїх конкурентів він відрізняється посадкою літакового типу, а на борт вантажна модифікація цього корабля зможе взяти до 5,5 тонн корисного навантаження. Спочатку Dream Chaser займатиметься постачанням МКС: NASA уклало з Sierra Space контракт на виконання трьох таких місій. Перша з них стартує в травні 2025 року

Частково багаторазовий носій середнього класу Neutron, який розробляє компанія Rocket Lab, має досить цікаву конструкцію. На відміну від звичайного головного обтічника, який скидають у море, двостулковий обтічник Neutron і перша сходинка цієї ракети становлять єдине ціле: він відкривається в момент поділу ступенів, щоб випустити другий ступінь з корисним навантаженням, а перед приземленням першого ступеня - закривається. У такій конфігурації Neutron, що працює на кисень-метановій паливній парі, зможе виводити на низьку навколоземну орбіту до 13 тонн корисного навантаження. Ракета має вирушити у свій перший політ у середині 2025 року

Я відчуваю деяке дежавю, але наступний рік обіцяє бути справжнім святом для тих, кому до душі дослідження Місяця. Тільки на січень 2025-го заплановано чотири місії до природного супутника Землі. До Місяця вирушить посадковий модуль Blue Ghost компанії Firefly Aerospace

У серпні 2025 року на низьку навколоземну орбіту вирушить перша комерційна космічна станція. Мова, щоправда, йде всього лише про один модуль під назвою Haven-1, який розроблений компанією Vast. На борту цієї наукової лабораторії буде розміщено 10 комірок, кожна з яких зможе вміщати до 30 кілограмів корисного навантаження, забезпечуючи при цьому потужність до 100 Вт. Довжина модуля становить 10 метрів, діаметр - 440 сантиметрів, а маса - 14 тонн. Внутрішній об'єм Haven-1 дорівнює 80 кубічним метрам: модуль зможе прийняти на борт екіпаж із чотирьох осіб. Доставкою людей на станцію займатиметься компанія SpaceX: у перспективі до Haven-1 може бути направлено чотири пілотовані експедиції