Але далеко не всі вважають, що станцію потрібно зводити з орбіти, а можливо, варто вчинити й навпаки. Відомий журналіст Джонатан О’Каллаган проаналізував різні погляди та представив альтернативні пропозиції.
Гері Калнан відвідав Білий дім у 2022 році з пропозицією переплавити частини Міжнародної космічної станції, перетворивши їх на ракетне паливо. Його фірма, CisLunar Industries з Колорадо, розробляла технологію переробки та повторного використання обладнання на орбіті, і Національна космічна рада та Управління з державної політики в сфері науки й технологій були зацікавлені отримати подробиці.
Раніше компанія разом з кількома іншими підприємствами, зокрема з Astroscale U.S., дочірнім піприємством японської компанії з обслуговування орбітальних систем, що базується в Денвері, опублікували офіційний документ, в якому описано, як можна повторно використовувати радіатори, сонячні панелі та акумулятори, а також як інші частини станції можна перетворити на орбітальне сміттєзвалище. Наприклад, CisLunar у партнерстві з австралійською компанією Neumann Space розробляла технологію, що дозволяє переплавляти металеві конструкції на орбіті на алюмінієві стрижні, які можуть слугувати паливом для електричних двигунів – концепція, на дослідження якої Космічні сили США минулого року уклали з Cislunar контракт на 1,7 мільйона доларів.
Це лише одна з ідей того, що можна було б зробити з МКС замість того, щоб скерувати її в атмосферу на початку 2031 року, де вона розпадеться на частини, а більша її частина згорить над Тихим океаном.
Хоча в минулому NASA вже зсувало знищення МКС на пізніший термін, однак дата 2031 року спонукала колишніх астронавтів і фахівців, в тому числі членів AIAA, почати дискутувати про доцільність цього плану. Здебільшого ці розмови велися кулуарно, однак щось долинало й до публічної площини. Усе тому, що в червні NASA уклало зі SpaceX контракт на 843 мільйони доларів для створення американського орбітального корабля U.S. Deorbit Vehicle (USDV), збільшеної версії вантажного корабля Cargo Dragon.
За словами колишнього співробітника NASA Деніела Думбахера, який минулого місяця завершив майже шестирічну службу на посаді виконавчого директора, а потім генерального директора AIAA, вибір USDV “робить цю ідею більш реальною”.
До Dragon буде додано додаткову секцію корпусу, заповнену паливом і встановлено 30 двигунів Draco. Ці двигуни, що розташовані навколо основи корпусу, розвиватимуть тягу в 10 000 ньютонів (приблизно в чотири рази більшу, ніж у звичайного Dragon). Усе це робиться, щоб сповільнити 420-тонну станцію і спрямувати її в атмосферу в районі Тихого океану (точну зону зведення ще не вибрано). Для NASA цей сценарій є набагато кращим, ніж такий, в якому атмосферний опір поступово опускає МКС все нижче і нижче, поки станція не почне неконтрольовано падати, що збільшує ризик падіння уламків на населені райони.
Серед тих, хто висловлює інші думки з цього приводу, – колишній астронавт Том Джонс, який був членом екіпажу шаттла, що доставив модуль Destiny (з англ. “Доля”) на МКС в 2001 році, і здійснив три виходи у відкритий космос, щоб підєднати його до станції. “Я б не хотів, щоб його скинули в океан”, – каже Джонс. “Я б витратив ці гроші на виведення станції на високу орбіту”, де вона могла б залишатися “десятиліттями, якщо не століттями” і використовуватися як майбутній ресурс, наприклад, для видобутку алюмінію, якого багато в конструкції станції. Він повторив цю пропозицію у червневій доповіді на Саміті космічної спадщини, організованому AIAA і Національним музеєм авіації і космонавтики Смітсонівського інституту.
Попри такі сумніви щодо долі станції вартістю 150 мільярдів доларів, NASA не демонструє жодних ознак перегляду своїх планів. В опублікованому в червні підсумковому звіті щодо зведення станції з орбіти агентство заявило, що розглянуло альтернативні варіанти, але не визнало жодного з них життєздатним. “NASA дійшло висновку, що зведення з орбіти Міжнародної космічної станції за допомогою розробленого в США космічного корабля з метою затопити її у віддаленій частині океану є найкращим варіантом для завершення експлуатації станції”, – написали в агентстві.
Таке рішення, за словами NASA, значною мірою зумовлене віком обладнання, яке було доставлене в рамках серії монтажних місій між 1998 і 2011 роками. “Первинна структура станції, наприклад, житлові модулі й фермові конструкції, практично не піддаються ремонту або заміні”, – йдеться в повідомленні агентства, зазначаючи, що для цих компонентів був встановлений “початковий 30-річний термін експлуатації”, який зараз вичерпується.
Енді Томас, який має ступінь доктора наук з механіки рідини і є колишнім астронавтом шатлів NASA, який літав на збирання МКС у 2001 і 2005 роках, погоджується, що вік є проблемою, яку необхідно було б вирішувати, якщо не зводити станцію з орбіти. “Існували б технічні обмеження для деяких систем і обладнання МКС, – каже він. “Критичні системи доживають віку. Я підозрюю, що найбільшим викликом було б збереження загальної структурної цілісності станції протягом наступних років”.
Дехто підтримує ідею зведення станції з орбіти не лише через вік її компонентів, але й тому, що це вивільнить близько 3 мільярдів доларів на рік для інших проєктів пілотованих космічних польотів, зокрема, повернення NASA на Місяць.
“Мені боляче казати, що станцію потрібно знищити”, – каже Венді Вітмен Кобб, професор Школи перспективних повітряних і космічних досліджень ВПС США в Алабамі. Вона відзначає подібність з завершенням роботи радянсько-російської космічної станції “Мір” у 2001 році, коли корабль Прогрес зіштовхнув її з орбіти в атмосферу Землі. Росія прагнула продовжити роботу “Міру”, але NASA “зауважувало, що це відволікає увагу і фінансування Росією” МКС, каже Вітман Кобб.
“Ймовірно, ми бачимо відгомони цих процесів і тут”, – каже вона. “Космос – це суворе середовище. Я думаю, що тут багато сентиментальності, але зрештою, безпека бере гору над сентиментами”.
Тож, як каже Томас, “час, безумовно, спливає”.
Дехто пропонував підняти МКС вгору, на орбіту, яка б стала цвинтарем для станції, де її орбіта деградувала б століттями, а сама станція могла б залишитися порожньою. Томас досліджував цю можливість для NASA у 2014 році, вивчаючи, чи зможе сонячна електрична тяга повільно, але безперервно підіймати станцію вище.
“Це можна зробити або за допомогою одного великого блоку, або за допомогою декількох менших блоків, – каже він. “Я б віддав перевагу останньому варіанту, оскільки він дає певний резерв на випадок виходу з ладу одного з двигунів. Але немає сумнівів, що це був би інженерний виклик”.
Брент Шервуд, колишній старший віцепрезидент з космічних систем у Blue Origin, а нині керівник космічного напрямку в AIAA, підтримує ідею орбіти-цвинтаря.
“Орбіта, де станція може знаходитися наступні 200 років, дає багато часу наступним поколінням космічних дослідників, щоб вирішити, чи хочуть вони звести її з орбіти, підняти вище або зберегти”, – каже він. “[Зведення з орбіти] здається необачним і недоцільним. Це має бути більш прозора, напружена дискусія. Можливо, результат буде той самий, а можливо, і ні”.
Однак переведення МКС на стоянкову орбіту вже ж вимагатиме значної і тривалої роботи з боку NASA і 14 інших партнерів МКС. Однак тоді з’являється ймовірність того, що МКС може стати небезпечним об’єктом, каже Джонатан Макдауелл, астрофізик з Гарвард-Смітсонівського центру в штаті Массачусетс, який відстежує світову космічну активність.
“Якщо вона почне падати, то може повністю розвалитися”, – каже він.
У червневому звіті щодо зведення МКС з орбіти NASA заявило, що для роботи МКС “потрібен постійний екіпаж”, тому агентство не могло просто залишити станцію на вищій орбіті без екіпажу. Воно зазначило, що підняття орбіти до 800 кілометрів або вище забезпечить станції термін перебування на орбіті щонайменше 700 років. Але виведення станції на таку висоту було б складним завданням і “вимагало б розробки нових рушійних і заправних апаратів, яких наразі не існує”. За словами агентства, Starship компанії SpaceX міг би виконати цю роботу, але “існують надзвичайні інженерні проблеми зі стикуванням такого великого транспортного засобу з космічною станцією і можливістю використання його двигунів, не порушуючи при цьому структурних обмежень космічної станції”.
Після МКС NASA сподівається, що приватні компанії будуть експлуатувати одну або кілька станцій на низькій навколоземній орбіті. Один із майбутніх операторів, Axiom Space з Х’юстона, планує приєднати до МКС до чотирьох модулів, починаючи з 2026 року, частково фінансованих NASA, які згодом будуть відокремлені, щоб сформувати окрему космічну станцію. Якщо ці плани вдасться реалізувати, то принаймні одна з цих станцій запрацює до 2031 року. Але якщо вони будуть відкладені, керівник програми МКС Дана Вайгель заявила на липневій пресконференції, присвяченій планам зведення МКС з орбіти, що NASA, можливо, буде готове “трохи продовжити термін експлуатації МКС, щоб уникнути ситуації, коли на низькій навколоземній орбіті не буде жодної працюючої станції”.
Хоча вона не вказала цього, але протягом дев’яти років між виведенням шатлів з експлуатації та першим польотом комерційного корабля США країна була змушена використовувати російські кораблі Союз для доставки астронавтів на МКС та з неї.
“Ми б дуже хотіли, щоб станція експлуатувалася одночасно з наступною платформою”, – сказала Вайгель.
Навіть за такого сценарію малоймовірно, що Axiom або інші приватні компанії розглядатимуть можливість придбати всю МКС, якщо така можливість з’явиться, каже Кортні Стадд, колишній керівник апарату NASA. Він каже, що йому “важко уявити, де приватна частина такого партнерства зможе отримати прибуток” в прийнятні терміни.
“Можливо, з часом ми отримаємо достатню кількість космічних туристів, але скільки років знадобиться, щоб досягти цієї критичної маси?”, – каже він. “Я думаю, що люди з венчурного капіталу та інвестицій, з якими я спілкуюся, скажуть, що немає жодного комерційного підґрунтя для таких рішень”, – додає експерт.
До того, як станція “Мір” була зведена з орбіти, такий перехід до приватного сектору намагалася здійснити приватна ініціатива під назвою MirCorp. MirCorp, що знаходилася в Нідерландах, сподівалася перейняти управління “Міром” від Росії, але ця ініціатива провалилася через брак фінансування.
“Приватизувати державну лабораторію на орбіті дуже важко, – каже Шервуд.
Якщо МКС не вдасться врятувати повністю, дехто пропонує врятувати менші її частини. Колишній астронавт Франк де Вінне, координатор МКС від Європейського космічного агентства, сказав, що наявність модулів Axiom може допомогти в цьому.
“Якщо є елементи, які ми можемо повторно використовувати з МКС і перенести на модулі Axiom, звичайно, ми готові розглянути це”, – сказав він, але зазначив, що ЄКА “не почало жодних конкретних обговорень” з Axiom на цю тему. В Axiom відмовилися коментувати цю можливість.
Що стосується переробки частин МКС на ракетне паливо, то мені не вдалося дізнатися, чи дійшла пропозиція Cislunar до чиновників NASA, які відповідають за долю станції.
“Ми не отримали жодного відгуку”, – каже Рон Лопес, президент Astroscale U.S., однієї з компаній, що брали участь у створенні цієї пропозиції.
Замість реальної альтернативи залишається, здавалося б, неминучий варіант падіння МКС в океан.
“Це сумний, але, мабуть, неминучий крок”, – каже Томас, колишній астронавт. “Сказати, що ми витратили 100 мільярдів доларів за останні 25 років і збираємося жбурнути їх в океан – це дуже прикро. Сумно, що це стане кінцем такого визначного інженерного досягнення”.
Чому не Starship або Прогрес?
Якщо вам цікаво, чи може космічний корабель з додатковим стикувальним пристроєм стати реальним варіантом для зведення МКС з орбіти, то ви у власній зацікавленості не самотні. Зрештою, до 2031 року конструкція Starship має бути добре відпрацьована, адже в рамках програми NASA Artemis кілька кораблів вже мають до того часу здійснити посадки на Місяць.
Я запитав Сару Вокер, директора з управління місіями Dragon у SpaceX, під час аудіо пресконференції в липні про можливу роль Starship. “Starship має занадто велику тягу, – сказала Вокер. “Ми хотіли запропонувати транспортний засіб, який би найкраще відповідав потребам місії, яку запропонувало агентство”.
Ця роль, яку відіграватиме модифікований Cargo Dragon, також є свідченням змін у планах NASA. Спочатку планувалося, що головну роль відіграватимуть три російські кораблі Прогрес, а американський корабель Deorbit, який ще не тоді належало обрати, буде резервним, як зазначено в “Звіті про зведення з орбіти Міжнародної космічної станції”, опублікованому NASA в січні 2022 року. У якийсь момент в наступні два роки, з причин, які NASA відмовилося мені пояснити, ролі помінялися. Тепер саме кораблі Прогрес будуть резервними.
На липневій пресконференції Дана Вайгель, керівник програми МКС від NASA, заявила, що кораблі Прогрес “все ще відіграватимуть критично важливу роль” як резервні варіанти для кораблів USDV. “Ми розглядаємо альтернативні варіанти на випадок численних збоїв у роботі USDV”, – сказала вона.
Але вимоги щодо порятунку МКС можуть посилитися.
“Я не здивуюся, якщо виникне громадський резонанс”, – каже Майя Кросс, директор Центру міжнародних відносин і світових культур Північно-Східного університету в штаті Массачусетс, – можливо, навіть такий, що в справу втрутиться уряд.
“Конгрес може наказати NASA не зводити станцію з орбіти”, – каже Мішель Хенлон, виконавчий директор Центру повітряного і космічного права при юридичному факультеті Університету Міссісіпі. Це потребуватиме фінансування, але воно може бути перерозподілене з інших джерел, наприклад, з контракту SpaceX за програмою USDV.
Боб Брумлі, старший управляючий директор фірми з розвитку технологій Marble Arch Partners у Вірджинії, пропонує іншу альтернативу: взяти гроші, які NASA виділило на заплановану місячну космічну станцію Gateway.
“Я б взяв мільярд доларів на рік із програми Gateway і використав ці гроші для порятунку МКС”, – каже він.
На тій липневій прес-конференції я запитав Кена Бауерсокса, керівника Управління космічних операцій NASA, чи є доля МКС на 100% визначеною.
“Я ніколи не бачив у космосі того, що було б на 100% визначеним”, – відповів він. “Мене зовсім не здивує, якщо через пару років прийдуть інші люди і ще раз переглянуть виконану роботу, щоб спробувати визначитися з тим, що робити після завершення терміну експлуатації МКС”, – сказав він. Але, додав він, “я щиро думаю, що вони теж дійдуть до того ж рішення, що й ми”.
За авторством Джонатана О’Каллагана