Я дуже вірю в те, що кожен, хто хоч раз в житті побачить яскраву комету, назавжди закохається у цих загадкових мандрівниць… Закохається у зоряне небо, у його незрівнянну привабливість та у безкрайні простори Всесвіту. Є щось символічне в тому, як комети, немов метелики, летять “на світло” Сонця, “не знаючи” про драматичні трансформації, які на них чекають, “не здогадуючись” про те, що ця подорож може стати фатальною. Далеко від Сонця усі комети схожі одна на одну: слабенька цяточка з ледь помітними ознаками дифузності. І тільки у внутрішній частині Сонячної системи комети розкриваються в усій своїй неповторній красі.
Хоча пройшло менше чверті ХХІ століття, воно вже відмітилося появою кількох вражаючих комет, і деякі з них мені пощастило спостерігати на власні очі.
Комета Макнота – Велика Комета 2007 року.
Чарівний хвіст-віяло комети C/2006 P1 (McNaught) – особливий підпис, по якому її легко розпізнати з усіх яскравих комет. Але 7 серпня 2006 р., коли Роберт Макнот вперше її помітив, вона являла собою надзвичайно слабкий об’єкт +17 зоряної величини.
12 січня 2007 року комета пройшла перигелій (найближчу до Сонця точку орбіти), і впродовж кількох днів розквітла для жителів південної півкулі, на короткий час досягнувши зоряної величини у -5.5m, перевищив яскравість Венери. Такий блиск не в останню чергу був пов’язаний з ефектом прямого розсіювання сонячного світла на пилових частинках, що оточують ядро комети і формують хвіст. Подібна надзвичайна яскравість дозволила спостерігати комету навіть на денному небі.
А от північна півкуля побачила C/2006 P1 через деякий час після перигелію, коли хвіст вже був не таким розкішним і пухнастим. Якось так сталося, що мені ця комета зовсім не дісталася. А через стільки років я вже і не пам’ятаю – чому.
Коли C/2006 P1 відвідала центральну частину Сонячної системи, вона рухалася гіперболічною траєкторією, тож мала б назавжди покинути систему. Однак, очікується, що під впливом великих планет цей “метелик” трохи змінив свій намічений шлях з відкритої траєкторії на замкнену, і десь через 92700 років знову повернеться до Сонця.
Комета Лавджоя – Велика комета 2011 року
Формально, C/2011 W3 (Lovejoy) є періодичною. Насправді ж її період складає близько 622 років, тож нам не варто розраховувати на нову зустріч з нею. Коли Террі Лавджой відкрив цю комету наприкінці листопаду 2011 року, ніхто не очікував, що вона переживе зустріч із Сонцем. Справа в тому, що C/2011 W3 відноситься до комет сімейства Крейца. Це дуже специфічна група, тіла якої наближаються до Сонця на надзвичайно малу відстань, пірнаючи у його корону, температура якої сягає мільйонів градусів. Вважається що ці комети походять від єдиного тіла, що розпалося багато років тому, і зараз група налічує тисячі уламків. Ядра комет, що складаються переважно з водяного льоду та змерзлих газів, рідко коли переживають такі “гарячі обійми” Сонця, і часто випаровуються чи розпадаються поблизу перигелію. Перші оцінки розміру ядра C/2011 W3 (Lovejoy) давали 100-200 метрів, що на порядок більше за середній розмір “крейців”, але все ще недостатньо для того щоб комета пережила перигелій, пройшовши менш ніж в 140 тис км від фотосфери зорі.
В середині грудня 2011 року C/2011 W3 (Lovejoy) минула перигелій, і – о диво! – через декілька днів відзначилася своєю яскравою появою на південному небі. Оскільки комета спостерігалася незадовго до католицького Різдва, за нею закріпилося прізвисько “Різдвяна Комета 2011 року”. В максимуму блиску вона досягла приблизно -3m – -4m, і відростила дуже симпатичний хвостик у 20 градусів. Така поведінка комети дала нову оцінку розміру її ядра – до 500 метрів. Але, звичайно, після зустрічі з Сонцем, крижана красуня помітно “схудла”.
Комета NEOWISE – Велика Комета 2020 року
C/2020 F3 (NEOWISE) – найбільш видовищна з усіх комет, які мені довелося коли-небудь спостерігати. Відкрита наприкінці березня 2020 року в рамках космічної місії NEOWISE (Near-Earth Object Wide-field Infrared Survey Explorer), вона відразу привернула до себе увагу. Астрономічний світ завмер в очікуванні шоу. І комета його таки подарувала, ставши найяскравішою у північній півкулі з часів комети Хейла-Боппа (C/1995 O1 Hale-Bopp), що спостерігалася у 1997 р. В період найбільшої яскравості блиск комети сягав приблизно 0.5m, роблячи її легко помітною на вечірньому небі.
В липні 2020-го мені пощастило разом із сім’єю опинитися в Карпатах. Гірський клімат вважається найбільш підходящим для спостережень. От тільки він є доволі непередбачуваним і часто підносить сюрпризи. І для нас “сюрприз” заключався у вельми несприятливих погодних умовах. Але нарешті настав такий довгоочікуваний ясний вечір, а на безкрайнє небо висипали перші зорі. І ось вона – висить над барвистим горизонтом легким пір’ячком, розпушивши свій розкішний хвіст.
Фото передає те, що недоступне людському оку. Зокрема блакитний іонний хвіст можна побачити тільки на знімках – візуально він не спостерігався, та й жовтуватий пиловий хвіст був геть не таким довгим. І тим не менш, жодне фото не дасть вам відчути те, що відчуваєш побачивши цю красу на власні очі.
Комета Цзицзіньшань-ATLAS – Велика Комета 2024 року
Оооо, на цю красуню я очікувала майже з початку 2023 року, коли стало відомо, що в середині жовтня 2024 р. вона має стати справді яскравою. Очікувала з єдиною думкою: “жовтень нас зазвичай погодою не балує…”.
C/2023 A3 (Tsuchinshan-ATLAS) була відкрита взимку минулого року з різницею у 6 тижнів двома обсерваторіями: 9 січня вона потрапила на камери обсерваторії Tsuchinshan Китайської академії наук (але тоді не дочекалася на підтвердження), а 22 лютого її незалежно виявила роботизована система ATLAS у Південній Африці. Тоді стало очевидно дві речі: комета зможе претендувати на звання Комети Року, але уся розкіш дістанеться південній півкулі. Справа в тому, що під час проходження перигелію (27 вересня) умови спостереження цієї комети були значно кращими у “антиподів”. Плюс-мінус півтора тижні від цієї дати Інтернет переповнився шаленими знімками щасливих автралійців, мешканців Нової Зеландії та Південної Америки. А я у той час сумлінно намагалася роздивитися її на геть світлому передсвітанковому небі, глибоко в душі розуміючи марність своїх спроб.
У першій декаді жовтня комета зникла з поля зору земних спостерігачів, опинившись (лише візуально, не фізично) у кількох градусах від Сонця, та увійшовши в поле зору космічних сонячних телескопів. Щодо її максимального блиску – тут визначеності насправді немає. Виміри, зроблені за знімками космічного апарату SOHO у період з 7 по 11 жовтня, перевищують очікувані. Зокрема, за оцінками M. Paradowski, 9-го жовтня комета досягла позначки -4.9m, що робить її найбільш яскравою за останні 13 років. І тим не менш, саме такою виразною ніхто її на власні очі не спостерігав.
Нарешті 13-го жовтня мені пощастило! На ще світлому небі, розкресленому хмарами різної щільності, висіла ВОНА! З яскравого ядра простягнувся неочікувано довгий хвіст, який візуально простежувався щонайменше на 5 градусів. Ні, вона не досягла блиску славетної NEOWISE, але все ж поки залишається достатньо яскравою.
Ця комета має ретроградний рух, тобто вона і Земля переміщуються фактично у протилежних напрямках, а тому її положення на небі та умови спостереження швидко змінюються. Хоча C/2023 A3 зараз втрачає яскравість, вона також віддаляється від Сонця, а отже буде доступною для спостережень на все більш темному небі. Тим не менш, якщо ви хочете її побачити, то краще спробувати якомога швидше. Вже за кілька днів комета перестане бути доступною для неозброєного ока, і перейде у розряд “телескопічних”.
Комета Холмса – honorable mention
17P/Holmes – моя улюблена! Найслабша з усіх що тут є, та єдина короткоперіодична (робить оберт усього лише за 6.9 років). І потрапила в цей перелік скоріше завдяки своїй надзвичайній історії, аніж виключній яскравості. А також – завдяки тому, що нас з нею пов’язує.
Справа в тому, що ця комета, відкрита ще у 1892 році астономом-аматором Едвіном Холмсом, у 2007 році неочікувано піднесла сюрприз. Раптовий спалах збільшив її яскравість у 400000 разів! Із комети з блиском +17m, цікавої виключно професіоналам, вона зненацька стала доступною для спостережень неозброєним оком, досягнувши в максимумі +2.8m! Цей спалах і досі залишається рекордним.
Зізнаюся, тоді у листопаді 2007 року вона справила на мене незабутнє враження. Не в останню чергу тому, що це була перша комета, яку я спостерігала у свій нещодавно побудований саморобний телескоп. Але головне – як вона виглядала. Ані до, ані після неї я не бачила нічого подібного! Величезна, діаметром з видимий розмір Місяця, чітко окреслена кома, більш за все схожа на медузу, із яскраво вираженим псевдо-ядром. І жодного натяку на бодай якийсь хвіст!
Не менше вразило і те, що її можна було без проблем побачити на міському небі. Вона просто собі висіла, а люди проходили повз, не знаючи про це справжнє космічне диво…
———————-
Жовтнева порада:
Наостанок хочу сказати, що яскраві комети – доволі-таки рідкісне явище. Добре якщо щастить побачити їх раз на кілька років. Тому ловіть цю удачу. Ловіть прямо зараз, в середині жовтня 2024 року, коли у північній півкулі доступна для спостережень доволі яскрава комета C/2023 A3 (Tsuchinshan-ATLAS). Спробуйте трошки від’їхати за місто, обравши точку із відкритим західним горизонтом, вдивляйтеся в темніюче західне небо, і воно неодмінно винагородить вас за терплячість та увагу.