При зближенні з потенційно небезпечним астероїдом у майбутньому людство можуть врятувати ядерні бомби. Такого висновку дійшли вчені, провівши експерименти на мішенях, відхиляючи їх високоенергетичними імпульсами. Робота дослідників була опублікована 23 вересня в журналі Nature Physics.
Першим у спробі вивчити можливість коригування орбіти космічного тіла стало NASA: в 2021 році Управління відправило свій ударний зонд DART до подвійної системи астероїдів Дідім і Діморф із метою відхилення орбіти останнього. У вересні 2022 року апарат успішно врізався в астероїд і не тільки звів його з орбіти, а й змінив форму. Однак для зміни орбіти більш великих об’єктів може знадобитися не один удар і щось більше, ніж зонд. Так вчені прийшли до думки про ядерну зброю. Вибух безпосередньо на астероїді може призвести до його руйнування, і в такому разі Землі загрожуватиме безліч уламків. Тому ідея полягає в тому, щоб підірвати бомбу на деякій відстані від астероїда, а не поблизу: так імпульс від утвореного електромагнітного випромінювання з більшою ймовірністю відхилить його орбіту. Однак Договір про космос 1967 року забороняє розміщення ядерної зброї в космосі, тому перевірити теорію безпосередньо не є можливим.
Вчені Сандійських національних лабораторій під керівництвом фізика Натана Мура використовували найбільшу в світі імпульсну енергетичну установку Z Pulsed Power Facility. Вона здатна створювати екстремальні умови, подібні до умов під час ядерного вибуху, але за набагато менших масштабів, стріляючи імпульсами, що в тисячу разів потужніші за блискавку.
У новому експерименті використовували два невеликих чипи розміром 12 міліметрів зі звичайного та плавленого кварцу – останній є поширеним елементом в астероїдах. Рентгенівський промінь установки надавав їм деякий імпульс, проте основна частина поштовху виникала завдяки іншому процесу. Рентген нагрівав поверхню матеріалу, через що він починав випаровуватися та створював сильний потік, відштовхуючи при цьому чіп зі швидкістю 260 кілометрів на годину – подібно до принципу роботи реактивного ранця. Точно такий самий ефект спостерігався в місії DART під час зіткнення з Діморфом. Комп’ютерні моделі команди показують, що при великих масштабах такий механізм працюватиме на астероїдах розмірами до 4,4 кілометра.
Фізики зазначають, що такі лабораторні експерименти важливі для розуміння того, як астероїди можуть відреагувати на реальну спробу відхилення, особливо з урахуванням їхньої неправильної форми. Далі вчені планують перевірити більш реалістичні моделі на чипах зі складних сумішей нікелю та заліза.