Близько 466 мільйонів років тому Земля, можливо, мала власне кільце. Такого висновку вчені дійшли, проаналізувавши 21 кратер по всій планеті. Їхню роботу було опубліковано 16 вересня в журналі Earth and Planetary Science Letters.
Кільця виникають, коли маленький об’єкт підлітає до великого та під дією гравітації останнього розтягується, а підійшовши досить близько, розпадається на безліч дрібних частин. Далі фрагменти будуть переміщатися й в результаті сформують кільце уламків навколо екватора великого об’єкта. З плином часу матеріал кільця впаде на нього, утворюючи ударні кратери – також поблизу екватора.
Дослідники хотіли з’ясувати, чи є закономірність у розташуванні 21 обраного кратера на Землі. За допомогою комп’ютерного моделювання тектонічних плит у минулому, вони склали карту розташування кратерів у той період. Зазвичай, метеорити можуть падати на будь-якій широті, але за результатами роботи всі ці зіткнення відбулися поблизу екватора. За даними дослідників на той час лише близько 30% поверхні Землі, придатної для збереження кратерів, знаходилося поблизу екватора; 70% – у більш високих широтах.
Таким чином, учені припустили, що 466 мільйонів років тому над Землею розпався великий астероїд, а його уламки сформували кільце, подібне до сатурніанського. Цей період, що має назву ордовицький, характеризується великою кількістю зіткнень із метеоритами, що можна дізнатися, спостерігаючи безліч ударних кратерів. У Європі, рф та Китаї було виявлено безліч вапнякових відкладень того періоду, що містять метеоритні уламки одного типу, а низка знайдених осадових порід свідчить про велику кількість цунамі в цей же час. Якщо Земля тоді дійсно захопила своєю гравітацією астероїд, це пояснює аномальне розташування кратерів поблизу екватора, а також метеоритні породи у вапняку та наявність цунамі. За словами вчених, імовірність, що ці кратери не пов’язані між собою та виникли у випадковому порядку, становить 1 до 25 мільйонів.
Оскільки вісь земної орбіти розташована під нахилом, а кільце оточувало екватор, то частина земної поверхні була б затінена ним, що могло призвести до глобального похолодання. Примітно, що 465 мільйонів років тому наша планета почала різко охолоджуватися, а 445 мільйонів років тому на ній настав найхолодніший за останні півмільярда років льодовиковий період.
Наступним кроком учених стане створення математичної моделі того, як метеорити розпадаються та розсіюються, щоб зрозуміти, як земне кільце еволюціонувало. Після цього дослідники хочуть створити кліматичну модель, яка може показати, чи було воно відповідальне за глобальне похолодання.