Космічні телескопи, запущені в 2024

Гей-гей-гей! Це ж ми відкатали вже майже п’ять шостих цього року! Якраз пора зробити чек по запусках космічних телескопах які за цей час відбулись – адже їх на цей рік більше не планується. Раніше ми зробили огляд які запуски наукових місій взагалі мали чекати нас в 2024, то ж дивимось на телескопи серед них: кому вдалось, хто поїхав вправо, і чи були нежданчики-сюрпризи (були!)

• Першим космічним запуском в цьому році став запуск індійського XPoSat прямо 1ого січня. Перша людська залізяка закинута цього року на орбіту виявилась телескопом, красиво. Полетів на низьку навколоземну, 500-700 км. Це рентгенівський телескоп розроблений Раманівським дослідницьким інститутом з допомогою U R Rao Satellite Centre, (обидва Індія) на замовлення ISRO, який вивчає поляризацію випромінювання найяскравіших рентгенівських джерел. Пульсари, рентгенівські подвійні чорні діри, активні ядра галактик, нейтронні зорі та нетеплове випромінювання залишків наднових – все це “клієнти” нового телескопа. Точне вимірювання рентгенівської поляризації допоможе визначити: силу та розподіл магнітного поля поблизу джерел; геометричні неоднорідності джерел випромінювання, їхнє розташування вздовж поля зору; природу акселерації електронів що і випромінюють Х-промені та всяке інше. Для цього в XPoSat є прилад POLIX (Polarimeter Instrument in X-rays) що чутливий до фотонів діапазону 8-30 кеВ. Інший прилад, X-ray Spectroscopy and Timing (XSPECT) ловитиме фотони 0.8-15 кеВ і як видно з назви, буде ще й будувати спектр цього випромінення з точність 200 <еВ і часовою роздільною здатністю 2 мкс (це в тисячі разів краще ніж вміють ваші телефони).

  Телескоп успішно розгорнувся і вже 15 січня пофоткав пульсар Краба – нейтронну зорю, що залишилась після того як її предок бабахну і утворив крабовидну туманність. Поки що я не побачив жодної наукової новини, щодо вимірювань цього телескопу (крім успішної калібровки). А от його “побратим” по місії, телескоп IXPE від NASA, що вийшов на орбіту в 2021, зараз дуже активно допомагає вченим копирсатись в Х-джерелах. Бажаємо новачку цього ж!

• А ось і сурприиз! Йдеться звісно про китайський апарат Einstein’s probe – спільний проект Китайської академії наук та Інституту Макса Планка Позаземної фізики (Німеччина). Трохи пересекретнічали китайці – я навіть упустив що це чудо має летіти в попередньому огляді, та ще й назву дурнувату вибрали, бо вже була Einstein Observatory та буде Einstein Telescope, які до нього стосунку не мають. І все ж він успішно запустився вже 9 січня. Другий і теж рентгенівський телескоп цього року. І теж азійський. І теж в січні полетів. Мабуть співпадіння, хех. Для цього апарату цікавими є рентгенівські транзієнти та змінні об’єкти. Наприклад, “тихі” чорні діри, на які майже не відбувається акреція. Деколи, вони все-таки плюються потужним гама- та х- випроміненням – коли якійсь хмарі газу таки нещастить налетіти на цю чорну діру. Або ще – злиття нейтронних зір, які помітили через гравітаційні хвилі чи оптичний спалах, телескоп швидко переключиться на такий об’єкт і буде вивчати його рентгенівський counterpart. Одна з камер телескопу є ширококутна (в об’єктив влізає 8.7% всього неба) – вона буде просто оглядати небо в пошуках неочікуваних рентгенівських спалахів в діапазоні 0.5~4.0 кеВ. Інша буде власне follow up камерою, з в 10 разів меншою площею поля зору, але кращою роздільною здатністю.

  Апарат успішно дібрався орбіти і вже наловив кілька довгих х-спалахів та транзієнтів, наукові результати почали публікувати майже одразу. Класно, що в людства тепер є такий апарат, тепер ми можемо спостерігати сонячні спалахи на найближчих червоних карликах (зорі M-класу).

• Space Variable Objects Monitor. О дивіться, та це ж знову азійський рентгенівський телескоп, третій в цьому році. Та ви жартуєте – що за черговий глюк в цій матриці?! Це й полетів 22 червня, цього разу китайці (теж Академія наук) затусили з французами (Космічне агенство). І це мабуть найхитріший апарат цього року, адже – він працює в команді з кількома наземними. На апараті насправді цілих 4 девайси. Хитрості йому ще додає найпотужніший з них – ширококутна камера ECLAIRs із кодованою апертурою, яка працює насправді десь між х- та гамма- діапазонами: сприйнятлива до енергій фотонів від 4 до 120 кеВ. Цей девайс виконує основну місію апарату – полювати на нові гамма-спалахи, причому дуже далекі навіть, аж до червоного зміщення 6. Очікують, що за 3 роки роботи вполює близько 200. Це багато для камери що має поле зору менше ніж 1/6 неба, адже зараз всього гама-спалахів за рік детектують десь 250-300. Ну а інші девайси будуть допомагати ці спалахи краще вивчити: гамма-спектрометр, мяко-рентгенівський телескоп і навіть телескоп видимого світла – щоб подивитись яке ще випромінювання буде супроводжувати зловлені гама-спалахи. Цілих три наземні оптично-інфрачервоні телескопи будуть супроводжувати місію – вони миттєво наведуться на місце спалаху і розглядатимуть його з ще довшою витримкою і кращою роздільною здатністю. Два з них – роботизовані метрові телескопи, прям потужні (0.5″ розд.здатності). Що ж, надіюсь це все краще допоможе зрозуміти шо воно там бахає.

  Апарат успішно розгорнувся на низькій навколоземній (600 км), і вже видає цікаві спостереження, було вже більше 50 алертів на сьогодні, то ж він працює навіть краще ніж очікувалось.

• ILO-X. Що ж, цього року полетіло 3 великі телескопи, отже це непоганий рік. Але розповідь про нього була б неповна без історії про маленького місячного телескопа який, на жаль, не зміг.
  International Lunar Observatory Association – організація, з назви якої все зрозуміло – вирішила катнути пробний телескоп на місяць разом з не надто успішною місією Intuitive Machines IM-1, яка стартувала 15 лютого. Нібито успішне примісячення відбулось 22 лютого, але закінчилось тим що апарат перекосячило на 30 градусів від вертикального положення. Більшість апаратури нормально працювати не змогла, в тому числі і наш малий герой – апарат ILO-X, що складався з двох камер, вузького і широкого кутового огляду, розміром з пуделко для гудзиків. Ну менший навіть за коробку для мештів, яка вже ніби стандарт вимірювання розмірів таких телескопів) Хоча йому вдалось зробити кільканадцять високороздільних фото і кілька сотень дрібних, він не досяг своєї наукової цілі – сфоткати Чумацький шлях з Місяця чи просто якісь яскраві зірки. Але так, є завалений горизонт, трохи реголіту, Сонце) бідолаха і так мав жити до початку ночі на Місяці, не більше тижня від моменту посадки, то хоч за це дякуємо. Взагалі, в мене є віра в коробкодлямештні космічні наукові апарати, їх в найближчий час ще ого полетить. Але цьому, на жаль, не вдалось того що хотів.

А кому пощастило менше серед списку очікувани і він стартане вже точно не в 2024? Таких було двоє:

• TOLIMAN. Невеличкий телескоп (30 см діафрагма), націлений на екзопланети найближчих зір, в першу чергу – Альфа Центаври. Теж хитрий, бо буде використовувати дифрактивну камеру, а про планети судитиме з астрометрії зірок. І йому в цьому буде допомагати ШІ. Короч., все складно, але місія недорога настільки, що її тягне невелика команда, до 10 людей, за грантові гроші Breakthrough Initiatives. Початково цей апарат мав полетіти в 2024 році. Але остання новина на офіційному сайті датується за липень 2024 і в ній про дату чи носій (мабуть буде який rideshare на Фальконі 9) не йдеться. Отже, мабуть буде перенос на 2025. Дуже надіємось шо в цього малого вийде, адже він пробує цікаві нові концепції в дослідженні екзопланет.
• Сюньтянь, тобто Xuntian, тобто “Небесний вартовий” і він же – Chinese Space Station Telescope. А ще обзивають “китайським Хабблом”. Це справді амбітний проект – 2.2 метровий оптичний космічний телескоп, з набагато ширшим кутом зору ніж в Хаббла, призначений для широких оглядів неба. Теж з хитрістю – має бути виведений на ту ж орбіту, що й китайська космічна станція, і час від часу мав би тайконавтами обслуговуватись. Ідея як на мене не дуже – хз як на телескоп вплине нижча орбіта, йому ж потрібно охолоджуватись і взагалі, чим вище тим спокійніше) Та це все покаже практика – яку перенесли з 2024 на 2026, саме туди перенесли його запуск.

Трохи заключних думок. Це перший в історії рік коли всі успішні великі телескопи були проектами поза США та Європою. Азія рветься до космічних спостережень і це прекрасно, але я недарма перевіряв чи з’являються наукові результати у відкритому доступі, адже там далеко не всі розуміють користь від відкритих даних. То ж, в деяких випадках так, а в деяких ні. Три великі і один малий телескопи на рік – це досить класний результат, для порівняння нижче буде таблиця із запусками космічних телескопів за останні 10 років (включає як флагманські так і досить дрібні місії). Вона без деталей, а деталі можна знайти на сторінці яку для вас люб’язно створили і підтрімують україномовні вікіпедисти. Однак, спробуйте без цього вгадати, який діапазон зараз найбільше обділений увагою серед космічних спостерігачів, де буде найбільший брак даних? (нагадую що в таблиці нема деталей – що полетіло успішно, а що бабахнуло на старті)

Звісно що після такої затравки я підписують наваляти статтю-продовження про не таке світле найближче майбутнє космічної телескопії з деякими е-е-е… аналітичними думками, якщо вам буде цікаво))

І звісно окремо треба поговорити про нетелескопічні дослідницькі місії – цей рік багатий і на це також. Тому, до скорого! а поки ще раз покличу на свій тг-канал, там ще більше астрофізики і деколи просто навколонаукової всякої дурки)