
Державна космічна галузь КНР за останні два десятиріччя мала чимало досягнень, але спроби створити динамічне динамічний комерційний космічний напрям економіки за прикладом західних космічних компаній поки що принесли незначні результати.
Прогрес КНР в космічних дослідженнях і техніці вже багато років непокоїть американських військових і експертів NASA. Починаючи від створення космічної зброї і закінчуючи ризиком захоплення Місяця, КНР – це сила, з якою доводиться рахуватися. Однак зусилля, що країна спрямовує на розвиток інноваційної, прогресивної комерційної космічної галузі, поки що не принесли очікуваних результатів, і експерти вважають, що ніяких SpaceX чи Starlink у східноазійській наддержаві найближчим часом не з’являться.
За повідомленнями Novaspace, у 2023 році уряд КНР інвестував 14 мільярдів доларів у свій космічний сектор, що стало другою за величиною сумою порівняно з усіма іншими країнами. Однак вона становить лише приблизно п’яту частину космічних витрат уряду США на 2023 рік.
Та все ж КНР є чим похвалитися, якщо говорити про інвестиції. За даними китайського уряду, у 2023 році їх ракети “Великий похід” використовувалися в 60 запусках та вивели на орбіту 200 супутників. Серед них дві пілотовані місії на китайську космічну станцію “Тяньгун”, три нові апарати для супутникової навігаційної системи BeiDou і демонстраційний супутник інтернет-зв’язку, який, ймовірно, є прототипом майбутнього мегасузір’я Guowang.
У бюджеті, який виділяє Національна космічна адміністрація тоталітарної держави, також передбачена підготовка до нещодавно запущеної місячної місії “Чан’е-6”, яка намагатиметься зібрати зразки з південного полюса Місяця і повернути їх на Землю, а також запланована робота над майбутньою місячною базою під керівництвом КНР, яка стане конкурентом американському поселенню.
Але, попри успіхи своєї державної космічної програми, в останні роки КНР заздрісно спостерігає за стрімким прогресом компанії SpaceX Ілона Маска, прагнучи повторити її шлях до домінування в секторі запусків і супутникових операцій.
“За останні чотири-п’ять років у КНР спостерігається тенденція більшої відкритості для комерційних компаній, які роблять великі справи”, – сказав Блейн Курсіо, консультант з космічної та супутникової індустрії в консалтинговій компанії Novaspace і один з провідних світових експертів з питань комерційного космічного сектору КНР. “Я гадаю, що багато в чому це зумовлено швидким прогресом SpaceX і Starlink. Там бачать, як Starlink щотижня заходить у нову країну із цим новим продуктом. Скоро не залишиться жодної держави, де вони не надаватимуть послуги.”
За словами Курсіо, КНР бачить стратегічну важливість Starlink у російсько-українській війні й хоче мати подібний актив. Але китайський уряд також усвідомлює межі спроможностей своїх державних підприємств, які досі відповідали за реалізацію космічної програми країни.
“Вони бачать, що державні компанії повільно впроваджують інновації, тому все більше зацікавлені в тому, щоб комерційні компанії ставали частиною космічного сектору, як це відбувається на Заході”, – додає Курсіо.
За словами Роберта Лінкольна Хайнса, доцента Школи міжнародних відносин Сема Нанна в Технологічному інституті Джорджії, який займається дослідженнями безпеки і зовнішньої політики КНР, амбіції країни зрівнятися із США є головним мотиватором для прагнення країни стати на комерційний шлях розвитку.
“Держава хоче переконатися, що вона зберігає свою конкурентоспроможність зі Сполученими Штатами, а також в цілому на міжнародному космічному ринку, і керманичі вважають, що наявність приватного капіталу в космічній галузі може стимулювати інновації, а отже, зробити галузь більш конкурентоспроможною на міжнародній арені”, – переконаний експерт.
Комерціалізація космічної галузі на умовах КНР
Економіка КНР вже пройшла довгий шлях від часів централізованого планування епохи Мао Цзедуна. Економічні реформи Ден Сяопіна, розпочаті наприкінці 1970-х років, змогли об’єднати тоталітарне владарювання Комуністичної партії КНР з принципами економічної конкуренції та відкритого ринку, перетворивши слаборозвинену країну на економічне чудо 20-го століття.
Космічні амбіції КНР росли разом із технічним потенціалом країни. Державна пускова компанія China Great Wall Industry Corporation почала продавати послуги комерційних запусків дружнім країнам у 1980-х роках, але протягом майже чотирьох десятиліть цей сектор залишався під жорстким державним контролем.
До 2014 року кілька державних підприємств на чолі з Китайською аерокосмічною науково-технічною корпорацією (China Aerospace Science and Technology Corporation, CASC) і Китайською аерокосмічною науково-технічною корпорацією (China Aerospace Science & Industry Corporation Limited, CASIC) здійснювали нагляд за реалізацією космічних програм КНР. Але того ж року, невдовзі після приходу до влади нинішнього лідера КНР Сі Цзіньпіна, в результаті низки реформ, викладених у політиці під назвою “Документ 60”, у космічний сектор відкрилися двері для приватного капіталу і комерційних компаній.
“До 2014 року 100 відсотків космічної діяльності [в КНР] здійснювалося державою, – розповідає Курсіо. “Але навіть після цього деякий час було незрозуміло, чи зможуть ці комерційні компанії взагалі якось взаємодіяти з космосом. Було неясно, чи отримають вони доступ до пускових майданчиків. Залишалось відкрите питання щодо рамок, в яких їм можна буде працювати.”
Уряд, бажаючи отримати вигоду від стрімких інновацій, які він бачив у західному комерційному космічному секторі, був не зовсім готовий відпустити контроль над цими новими підприємствами, багато з яких були лише дочірніми компаніями великих державних корпорацій-гегемонів.
“Більшість комерційних космічних компаній, які були засновані на самому початку відкриття ринку, все ще мали досить міцні зв’язки з державою, – додає Курсіо. “Зазвичай інженери із CASC працювали разом над проблемами багаторазового використання ракет-носіїв. Вони могли б робити це в рамках CASC, але оскільки CASC розвивається дуже повільно, вони створювали комерційну компанію.”
Прикладами таких компаній є CAS Space, контрольний пакет акцій якої належить Китайській академії наук, і дочірня компанія CASIC під назвою ExPace. Ці компанії розробляють сімейства ракет Kinetica і Kuaizhou відповідно.
Багаторазові ракети та мегасузір’я

За даними China Report ASEAN, державної зовнішньополітичної комунікаційної платформи, на кінець 2022 року в КНР працювало понад 430 комерційних підприємств у космічній галузі, зокрема 43 оператори, які розробляють комерційні супутникові угруповання для зв’язку, дистанційного зондування та навігації.
У період з 2015 по 2021 рік комерційна космічна галузь КНР зростала зі швидкістю 22,3 відсотка на рік і, як очікується, досягне показника в 2,3 трильйона юанів (близько 320 мільярдів доларів США) у 2024 році, зазначалося у звіті.
Хоча SpaceX і її багаторазовий перший ступінь Falcon 9 знаходяться значно попереду, деякі приватні китайські ракетобудівники досягли значного прогресу.
У липні 2019 року надмала ракета-носій Hyperbola-1, виготовлена пекінською компанією i-Space, стала першою приватною ракетою КНР, яка досягла орбіти. З того часу ракета здійснила лише один успішний запуск.
У грудні 2023 року ракета-носій середнього класу Zhuque-2, розроблена комерційною компанією LandSpace, стала першою у світі ракетою-носієм, що працює на метані та рідкому кисні та досягла космосу. Її потужніша версія Zhuque-3, оснащена багаторазовим першим ступенем, успішно здійснила тестову вертикальну посадку в січні 2024 року.
Ці розробки в першу чергу спрямовані на допомогу КНР в нарощуванні пускових потужностей для виведення запланованих супутників на орбіту, а не на те, щоб потіснити Falcon 9 компанії SpaceX на міжнародному ринку.
“Запуск – це велика проблема”, – розповів Курсіо.”Якщо ви хочете запустити 10 або більше супутників, то це дуже складно. Якщо ви хочете запустити 10 000 супутників, вам потрібно багато ракет, особливо якщо вони одноразові. КНР вже деякий час намагається наростити ці спроможності.”
За словами Яна Крістенсена, директора з програм приватного сектору Secure World Foundation, зараз у КНР реалізуються два проєкти мегасузір’я, але про перебіг робіт відомо небагато.
У квітні 2021 року уряд КНР створив нове державне підприємство під назвою China Satnet, яке має займатися розбудовою мегасузір’я Guawang, відповіді КНР на Starlink. Однак, за словами Крістенсена, прогрес проєкту, який передбачає створення угруповання з 13 000 інтернет-супутників на низькій навколоземній орбіті, виявився повільнішим, ніж очікувалося.
“Вони просуваються дуже повільно, – сказав Крістенсен. “Схоже, що їм не вдалося реалізувати навіть початкові цілі.”
Інша компанія, Shanghai Spacecom Satellite Technology, оголосила в лютому, що зібрала 6,7 мільярда юанів (943 мільйони доларів) на будівництво мегасузір’я на низькій орбіті, яке складатиметься з 12 000 супутників. Очікується, що створення сузір’я під назвою G60 розпочнеться цього року, і, за словами Курсіо, заплановано шість запусків ракет, які можуть доставити в космос понад 100 прототипів.
“G60 має шанс досягнути прогресу швидше, тому що це більш комерційне підприємство”, – сказав Курсіо. “Вони отримали значне державне фінансування від муніципальної влади Шанхаю, але все ж таки керівництво там більшою мірою схоже на комерційну компанію.”
“Є кілька їхніх співробітників, які тривалий час працювали на іноземні компанії в КНР, але багато хто з них – просто фахівці космічної сфери, які готові працювати на комерційного замовника, на відміну від Satnet, де працюють переважно чоловіки за 60, які пропрацювали на державних підприємствах протягом 30 або 40 років”, – зазначає Курсіо.
Державний контроль

Хайнс переконаний, що, попри бажання виглядати комерційними, більшість приватних космічних компаній у КНР “мають ті чи інші зв’язки з державою”, і багато з них отримують більшу частину фінансування із центрального або регіонального бюджетів.
“Оскільки там досі існують дуже тісні стосунки з державою, побутує думка, що в один момент ці компанії можуть, залежно від обставин, перейти під контроль держави і використовуватися в різних цілях”, – додає Хайнс.
Експерти вважають, що багато з цих компаній є частиною китайської стратегії військово-цивільного синтезу, яка спрямована на розробку технологій подвійного призначення в комерційному секторі, щоб потім передавати їх до рук військових.
За даними Державного департаменту США, ця стратегія займає центральне місце в планах Комуністичної партії перетворити Народно-визвольну армію КНР на “армію світового класу до 2049 року.” Для реалізації цієї мети Комуністична партія реорганізовує китайський науково-технічний сектор, щоб “нові інновації одночасно сприяли економічному і військовому розвитку.”
Національні інтереси
Проте аналітики вважають, що замість того, щоб конкурувати зі SpaceX на міжнародному ринку, метою комерційних космічних компаній КНР було і залишається насамперед обслуговування внутрішніх цивільних і військових потреб країни.
“Це питання національних інтересів”, – сказав Крістенсен. “Очевидно, що Starlink має важливе значення для безпеки, національної оборони і військових потреб, і КНР зацікавлений в тому, щоб мати власну систему для реагування на це в цілях зменшення наявної вразливості.”
У зв’язку із напруженими стосунками між США і КНР і загальну недовіру до китайських технологій через підозри у співпраці з авторитарним урядом, китайські фірми навряд в майбутньому будуть обслуговувати американських клієнтів.
Крістенсен, однак, вважає, що деякі обмежені можливості для співпраці можуть відкритися в Європі. Та перш за все КНР зосередиться на країнах, що розвиваються, на які він орієнтується в рамках своєї промислової ініціативи “Один пояс, один шлях”. Ця ініціатива в галузі інвестицій та розвитку інфраструктури, започаткована у 2013 році (її іноді називають Новим Шовковим шляхом), націлена на країни Східної Азії, Європи, Африки та Латинської Америки. Вона спрямована на посилення економічного впливу КНР у світі.
“Конкуренція [зі США] буде в тих сферах, де є інтереси як у США, так і у КНР”, – сказав Крістенсен. “Потенційно Африка, інші регіони Південно-Схід»ої Азії, можливо, з часом матимуть вибір між китайським і західним супутниковим широкосмуговим зв’язком. Такі країни, як Бразилія і Південна Африка, які активно співпрацюють з КНР, також можуть зацікавитися цією пропозицією.”
Хайнс каже, що, попри суперництво зі SpaceX, багато хто в КНР не впевнений у тому, що комерційна космічна галузь справді зможе досягти успіху в цій країні. Амбітні проєкти, як-от розробка гігантських багаторазових ракет, які могли б конкурувати з космічним зорельотом SpaceX, не знаходять інвесторів, готових погодитися на високий ризик, на який із задоволенням йдуть американські ексцентричні мільярдери.
“Справді видатні космічні компанії США частково досягли успіху завдяки тому, що такі люди, як Ілон Маск, готові спостерігати, як на стартовому майданчику вибухають ракети вартістю 3 чи 5 мільярдів доларів”, – зауважив Хайнс. “Це дуже незвичайна схильність до ризику, і питання полягає в тому, чи готовий хтось із приватних підприємців у КНР поставити свій капітал на карту з такою ж самовіддачею.”
Курсіо розраховує, що КНР зможе скористатися перевагами своєї виробничої бази і, окрім створення власних супутників, намагатиметься будувати космічні апарати і невеликі сузір’я для інших країн. Зрештою, країна може розширити свою присутність і в секторі космічних запусків. Наразі Great Wall Industry Corporation продає запасні пускові місця на китайських ракетах “Великий похід.” “Нещодавно КНР побудував в Єгипті центр інтеграції та випробувань супутників, і зараз ведуться переговори з іншими країнами, – розповів Курсіо. “Більшість із цих країн не зможуть знайти кошти для створення власної пускової індустрії, тому вони, радше за все, запускатимуть супутники разом з КНР. Зрештою, можливо, ця країна колись побудує космодром за кордоном.”
Великий похід за уламками

Нагаємо, що 7 серпня 2024 року КНР здійснила запуск 18 інтернет-супутників за допомогою ракети Чанчжен 6A. Апарати мали стати частиною майбутнього мегаугруповання, що планується розширити до 14 000 супутників. Проте замість успішного розгортання на орбіті, ракета зіштовхнулася з серйозною несправністю. В результаті поки невідомих подій, розгінний блок ракети розпався, утворивши на низькій навколоземній орбіті (ННО) велику хмару космічного сміття, що складається з понад 300 уламків, кожен з яких становить значну загрозу для інших космічних апаратів. Про це можна окремо почитати на нашому сайті, але подія сталася дуже разюча. На фоні успіхів однією космічної компанії, яка належить одному американському мільярдеру, потуги КНР “наздогнати й перегнати” не те, що не приносять бажаних результатів, а радше навпаки загрожують безпеці пілотованих і автономнх польотів. І тут чудово проявляється натура будь-якої комуністичної чи авторитарної економіки, де наголос стоїть на результаті, а супутні збитки й жертви навіть не враховуються у рівнянні успіху.