Ну ось і друга частина моїх доповнень відповідей на питання останньої космодовідкової. А перша частина – тут.
- Чому зірки в процесі еволюції ростуть? У відеовідповіді – все по ділу. І справді, зорі на Головній послідовності в процесі старіння трохи “жирніють” (
ось прямо як і астрофізики які їх вивчають). Причина цього в тому, що по мірі вигорання водню в ядрі зорі там стає більше гелію, а сама зона горіння розширюється. Високі тиск та температура посуваються трішки ближче до поверхні зорі. Якщо є достатньо маси – зоря стане червоним гігантом, в якого ядро виражено гелієве, а ядерний синтез посунувся у вищі оболонки повністю. Із зірками поза головною послідовністю – блакитними надгігантами відбувається щось схоже, тільки набагато швидше. Спочатку вигорить водень в ядрі, потім вигоратиме все вище і вище – і зоря розшириться. Тільки в них в ядрі ще й достатньо тиску щоб палити гелій, а деколи і вуглець в ядрі.
- Чи шукаємо ми когось? Просто хотів додати про деякі найближчі місії, що націлені наче близькі до цього цілі. В 2026 році в космос полетить телескоп PLATO від ESA. Ця місія буде присвячено виявленню камянистих планет навколо жовтих карликів (тобто зір того ж класу що й Сонце) – серед 1 млн найближчих наших сусідів такого типу. Це робитиметься транзитним методом, і цей телескоп буде присвячений виключно цій цілі. Нагадаю, що екзопланет зараз 5-10 тисяч. Тобто їх кількість потенційно зросте на 1-2 порядки. Але це камяниста земля / суперземля біля жовтого карлику навіть в зоні потенційного життя – це ще не гарантія що воно там є. Тому в 2029 році полетить ARIEL – ще один телескоп від європейців націлений тепер саме на пошук маркерів життя методом спектроскопії – води, кисню, метану і всього іншого. І це також місія єдиної цілі. Так що, років через 10 ми будемо знати значно більше про можливість життя в зоряних околицях Сонцячної системи.
- Рентабельність майнінгу астероїдів. Тут тільки пораджу гарне україномовне джерело: книга “Жага Космосу” (The Case for Space) Роберта Зубріна. Хоча вона і написана ще 2019 році, тамтешні розрахунки і посилання актуальні – скільки повинно коштувати закинути 1 кг на орбіту щоб почати експансію на Марс, на астероїди і навіть далі. Та й взагалі, книга – суцільна насолода. Більш детальні і сучасні оцінки перспективи комерційного видобутку мінералів можна знайти тут. Спойлер – буде років через 30-40, якщо пощастить.
- Модульні космічні телескопи. Абсолютно точна відеовідповідь, хіба що додам, що китайці ось таки планують найближчим часом (вже в 2024) – закинути свій аналог “Хабла” на орбіту через свій же аналог МКС – тобто спочатку притарабанять на станцію, а з неї запустять. Але щось думаю що цей китайський “Хабл” по якості до оригінального не дотяге. Втім – побачимо.
- Горизонт видимості Всесвіту. Тут тільки відіслати вчити космологію по підручнику) Всесвіт розширюється прискорено? Так. Горизонт Хабла чи горизонт частинок чи горизонт подій скорочуються? – ні, розширюються! Але не кожен з них прискорено. Але чи зменшується кількість доступних до спостережень галактик? Так, бо зменшується середня їх густина у Всесвіті. А ріст доступного до спостереження об’єму всесвіту (горизонт Хабла) – не встигає за ним. Найпростіші ж уявлення про різні непрості космологічні горизонти в нашому Всесвіті дасть ось це відео каналу Всесвіт UA. Ну і давайте порахуємо радіус чорної діри, в яку запхали весь Всесвіт.
Радіус ЧД
R_s = 2GM/c^2, де (G) — гравітаційна стала, (M) — маса об’єкта, (c) — швидкість світла у вакуумі.
Маса видимого Всесвіту оцінюється приблизно в 10^{53} кг. Підставивши це значення маси M до формули разом з відомими значеннями G = 6.674*10^{-11} і c = 3.00 * 10^8 м/с, отримаємо:
R = 1.48*10^26 м. Це в приблизно в шість разів менше, ніж радіус видимого Всесвіту. Не в чорній дірі живемо, розслабтесь)
Більше про глибокий космос – на моєму каналі Deep Dark UA. Приходьте!