Незважаючи на те, що в даний історичний момент пілотований політ на Марс все ще не відбувся, він здається ближче, ніж будь-коли до цього. Ніхто не має сумнівів, що знайдуться люди, які погодяться полетіти в максимально незручних і навіть небезпечних умовах тільки для того, щоб стати першими на Марсі. А от якщо спробувати уявити собі подальший розвиток подій, то доведеться замислитися: чим же Марс приваблюватиме своїх поселенців? Політ буде довгим, дорогим і швидше за все одностороннім, а повернутися з Марса буде набагато складніше, ніж прилетіти туди, принаймні для перших хвиль поселенців. Спробуймо пофантазувати і перерахуємо позитивні фактори переселення на Марс, про які будуть писати в рекламних буклетах.
Але почати варто з критики ідеї переселення на іншу планету. Справа в тому, що практично будь-яка точка на планеті Земля є більш комфортною для проживання, ніж Марс. Температура на Червоній планеті нижча ніж в Антарктиді, атмосфера сильніше розріджена, ніж на Евересті та вологи менше ніж у Сахарі, а підняти з Марса вантаж буде важчим ніж з Маріанської западини. І це ще не кажучи про зв’язок, затримка якого варіюється в діапазоні від 6 до 44 хвилин в залежності від розташування планет щодо одна одної протягом року. Скажемо прямо, не дуже гостинне місце.
То що ж там є, заради чого туди захочеться летіти? Почати треба з того, що Марс це планета земного типу і це означає, що вона виникла з тієї ж речовини, що і Земля. Виходить, що на Марсі мають бути такі ж поклади руд, як на нашій планеті. Зараз доводиться глибоко копати, щоб знайти багату жилу. Це дорого та шкідливо для довкілля. На Марсі можуть існувати виходи руди на поверхню, як колись це було і на Землі. Корисних копалин на Марсі може бути дуже багато, адже незважаючи на менші розміри — площа поверхні приблизно дорівнює площі суші на нашій планеті.
На Марсі є вода у вигляді розчинів та льодів, а в атмосфері є вуглекислий газ. Все це базові елементи, на яких можна побудувати закриту екосистему, а за рахунок електролізу та хімічних перетворень є можливість отримати ракетне паливо: наприклад, на парі водень-кисень або на парі метан-кисень.
Для видобутку ресурсів та перетворення речовини необхідна енергія. На Марсі можна використовувати як сонячну так і вітряну енергію, правда в значно менших обсягах ніж на Землі, тому на ранніх етапах колонізації основним джерелом швидше за все стане енергія частинок, що діляться: з ядерних реакторів або з радіоізотопних джерел. Крім електрики, вони можуть дати і таке необхідне на Марсі тепло.
Розбиває всю цю ідилію шахтарського поселення лише одне: вартість доставки руд, хай навіть платинових, буде надто дорогою, щоб виправдати колонізацію. Простіше їх видобути в поясі астероїдів або на Місяці, з якого їх можна буде буквально скинути на Землю. А на Марсі всі видобуті корисні копалини стануть лише будівельним матеріалом та сировиною для тамтешньої економіки.
Виходить, що на Марсі немає нічого такого, що варте переїзду? Ну, чи ми принаймні цього ще не знайшли. Зовсім ні, бо важливо, не так те, що є на Червоній планеті, як те, чого там немає.
Наприклад, на Марсі немає пандемій. Можливо, у майбутньому ми виявимо древні марсіанські віруси. Але з поточного моменту завезена пандемія здається неможливою. Через великі відстані будь-який переселенець проведе на кораблі багато місяців, протягом яких встигнуть проявитися симптоми будь-яких інфекційних захворювань, і його можна буде просто не пустити на планету. Це вже не говорячи про медичний відбір перед польотом. Отже, при переселенні на Марс більшість інфекційних і навіть венеричних хвороб залишиться Землі. Хіба що невбиваємий герпес, зможе перенестися у новий світ.
Події природного характеру не лякають. Катастрофічне виверження супервулкану Марсу піде лише на користь, ущільнивши його атмосферу і трохи підігрівши. Хоча, наскільки зараз це відомо, така подія видається неймовірною. На Марсі бувають марсотруси, але набагато слабші, ніж на Землі. Глобальне потепління було би благом. Глобальне зледеніння вже відбулося. Втрата магнітного поля для Марса вже даність. Падіння комет чи інших небесних тіл сприймається як можливий варіант тераформування. Руйнування озонового шару і навіть втрата кисневої атмосфери для Марса не є загрозою.
Величезна відстань захищає навіть від ядерної війни. За умови, що на Марсі буде створено автономну економіку, жодні потрясіння на Землі, аж до загибелі людства не вплинуть на марсіанську цивілізацію. А війна Землі з Марсом не може бути раптовою, отже, буде час вжити якихось заходів.
Чого ще немає на Марсі? Немає держави. А це означає, що немає податків. З юридичного погляду Марс може бути офшором. Земні корпорації, особливо ті, що не вимагають прямого управління та витримають довгий пінг, можуть бути зареєстровані на Марсі. Крім того, ті законодавчі обмеження, що існують зараз на Землі, на Марсі можуть і не працювати. Отже, генетично модифіковані дівчини-кішки можуть несподівано стати реальністю.
Не хотілося б акцентувати увагу на майновому цензі при польоті на Марс, але й оминути цю сторону колонізації не вийде. Квиток буде дуже дорогим. Це означає, що полетіти зможуть або багаті, або ті, за кого заплатить хтось інший, наприклад, держава. Це створить специфічне суспільство, про еволюцію якого мають міркувати соціологи, але це може стати додатковим стимулом для переїзду для деяких забезпечених мізантропів.
Отже, чим же приваблюватимуть переселенців? У рекламному буклеті ми побачимо, що Марс – це високий рівень життя, безпека для мешканців, контрольовані кліматичні умови, низькі податки та можливість вести практично будь-який бізнес. Звучить непереконливо для переселення? Але це факти з рекламного буклету Дубая і їх виявилося достатньо, щоб усі захотіли жити в пустелі за 45 градусів спеки. Гаразд, ось вам останній аргумент: на Марсі немає русні! А тепер бронюйте квиток)