За допомогою нових спостережень космічного апарата New Horizons вчені виявили, що пояс Койпера може простягатися набагато далі, ніж вважали раніше, або ж за його межами існує ще один пояс. Результати дослідження було опубліковано у виданні Astrophysical Journal Letters 1 лютого.
Наразі відомо, що пояс Койпера – це область за орбітою Нептуна, яка тягнеться на відстані від 4,5 до 7,5 мільярдів кілометрів від Сонця. Пролітаючи крізь зовнішні краї Пояса на відстані в майже 9 мільярдів кілометрів, студентський прилад New Horizons Venetia Burney Student Dust Counter (SDC) виявив вищі, ніж очікувалося, рівні пилу. Це суперечить науковим моделям, за якими щільність та кількість пилу повинні зменшуватися, чим далі за межі зовнішнього краю Пояса.
SDC призначений для розрахунку розмірів та кількості частинок пилу, а також швидкості їхнього зіткнення у зовнішній Сонячній системі. Останні результати було зібрано протягом трьох років, коли New Horizons пролітав у поясі Койпера на відстанях від 6,7 мільярдів до 8,2 мільярдів кілометрів від Сонця. Додатково вчені провели спостереження за допомогою телескопа Субару на Гавайях, аналіз яких також виявив низку об’єктів далеко за межами поточного зовнішнього краю поясу Койпера.
Оскільки спостереження з використанням телескопа тривають, вчені шукають інші можливі варіанти пояснень підвищеним показникам пилу. Менш ймовірним є тиск електромагнітного випромінювання, що виштовхує пил за межі 7,5 мільярдів кілометрів. Іншою причиною вважають частинки льоду, які не “живуть” довго та не можуть досягнути внутрішніх частин Сонячної системи. Вони не були враховані в сучасних моделях поясу Койпера.
Очікується, що під час другої розширеної місії New Horizons вистачить палива й потужності, щоб працювати на відстані понад 15 мільярдів кілометрів від Сонця до 2040-х років. Там SDC потенційно зможе зафіксувати перехід апарата в область, де міжзоряні частинки будуть домінувати над пиловим середовищем.