Декілька років тому наткнувся на байку про те, що насправді першим космонавтом був не Юрій Гагарін, а льотчик люфтваффе, який здійснював політ на керованій балістичній ракеті німців задля нападу на США. Також там говорилося, що його історія нібито була забута через її жорстокість та секретність, тому ми й вважаємо, що першим в космосі був СРСР.

А що, звучить хайпово, подумав я, тре про це світу розповісти. Занурившись у питання, зрозумів що все не так просто, та й інформації обмаль. Почнемо здалеку
ФАУ-2
Давно відомо, що космічна програма як і СРСР, так і США, опиралася на розробки провідних вчених Третього Рейху. Вернер Фон Браун, “батько” американської висадки на Місяць, під час війни був головним розробником балістичних ракет ФАУ 2, які використовувалися німцями для обстрілу території Великої Британії та Бельгії. Хоч ця зброя і не надала суттєвої переваги гітлерівцям, але вона вселяла страх у війська союзників та просте цивільне населення.
Як говорить вікіпедія:
Фау-2, одноступенева балістична ракета з рідинним ракетним двигуном і автономним керуванням на активній ділянці траєкторії. Стартова маса майже 13 т, маса вибухової речовини 800 кг, довжина 14 м, максимальний діаметр корпуса 1,65 м, швидкість польоту наприкінці активної ділянки траєкторії 1700 м/с (6120 км/год), дальність польоту до 320 км

ФАУ-2 стала першим рукотворним об’єктом, який пересік лінію Кармана – уявну межу космосу, яка проходить на висоті 100 км вище рівня моря.
Але чи літав хтось на ній у космос?
Цікаво, мені й самому інтересно
© Конфуцій
Розбір польотів
Озброївшись гуглом, я почав шукати хоча б якусь інформацію щодо німецьких космонавтів часів Другої світової війни.
Опустився на дно інтернету й знайшов саму непідкупну й об’єктивну статтю за 2008 рік, яка одразу починається з фактів:
Вчера по РЕН-ТВ посмотрел передачу о планах Гитлера нанести ракетный удар по США в годы Второй мировой войны. Было высказано предположение, что летчик по имени Рудольф Шрёдер, управлявший полетом ракеты ФАУ-3, возможно, побывал в космосе раньше Гагарина и Шеппарда. Как известно, даже обычные оперативно-тактические ракеты с дальностью в несколько сот километров в своем полете к цели поднимаются над стратосферой, выше 100 км.
Що ж, питання вирішене, всім дякую за увагу, ставте лайки і залишайте коментарі!1!
…

В статті згадується про Рудольфа Шредера, який нібито побував у космосі на ракеті ФАУ-3 (так розумію, йдеться про покращену версію ФАУ-2, оскільки оригінальна ФАУ-3 була супергарматою зі снарядами вагою в 140 кілограмів, на яких літати було б не сильно зручно).
Шукаючи інформацію про Рудольфа Шредера, я знаходив інформацію лиш на російськомовних джерелах, в яких, звісно, не було жодних посилань на джерела

Наступна стаття говорить:
В Пенемюнде в обстановке повышенной секретности … при личном контроле генерального конструктора Вернера фон Брауна была изготовлена ракета “Америка А9/А10” для обстрела Нью-Йорка и Вашингтона.
За 35 мин. полета она должна была донести до Нью-Йорка 350 кг взрывчатки. С этой целью в ночь на 30 ноября 1944 года началась операция “Эльстер” /”Сорока”/
Немецкая подлодка высадила десантную группу вблизи Американского берега. Спецгруппа должна была установит на один из нью-йорских небоскрёбов радиомаяк, по которому ориентировался бы пилот, управляющий ракетой. Однако береговая охрана их обезвредила (абсолютно достоверный факт).
З відкритих, більш-менш адекватних джерел, можемо дізнатися, що ціллю операції “Ельстер” було збір розвідданих щодо ефективності нацистської пропаганди в США, технічної інженерної інформації, розташування авіазаводів, але ж ніяк не
встановлення радіомаяка на Емпайр-Стейт-Білдінг.
Читаємо про нацистський блокбастер далі:
И вот , 24 Января 1945 года Рудольф Шредер , заняв место в крохотной капсуле ракеты ” Америка А9/A10″, успешно стартовал с мыса Пенемюнде. Однако через 10 секунд полёта в микрофоне раздался его вопль:” Она сгорит! Мой фюрер, я умираю!…” Больше от него не услышали ни слова. Видимо, у него сдали нервы и он раскусил ампулу с цианистым калием – это было предусмотрено на случай возгорания корабля, что бы пилот не испытывал долгих мучений.
…
Она вышла в ближний космос и развила необходимую для пересечения Атлантики скорость. Однако в беспилотном режиме “Америка А9/A10” отклонилась от нужного курса и не достигла американского берега. Предполагается, что она затонула в водах Атлантического океана, не взорвавшись. А пока что первым в истории космонавтики человеком, вышедшим в космос, можно считать Рудольфа Шредера.

F мужику
Згадується міф про Ікара, схоже Рудольф підлетів занадто близько до сонця…
А якщо серйозно, з відкритих джерел можемо побачити, що 24 січня 1945 року справді відбувався вдалий запуск ракети ФАУ-2, а точніше її крилатої версії – A4b, розробленої заради збільшення дальності польоту від 320 до 750 км.
Ракета з номером G-3 запускалася із невеликого острова Greifswalder Oie у Балтійському морі на півночі від Німеччини. Під час польоту, ракета досягла швидкості, яка перевищувала швидкість звуку в 4 рази, після чого у неї відвалилися крила від фюзеляжу, і ракета зруйнувалася. Інших екстраординарних подій з ракетою G-3 не відбувалося. Хоч і задокументоване місце запуску не співпадає із місцем запуску з історії, але відстань між вищезазначеними точками складає всього 15 км, тому можна вважати це неточністю опису.

Не така вже й велика розбіжність у місці
Більше інформації про даний запуск знайти не вдалося. Ще менше інформації про керовані польоти.
Вдалося знайти інформацію про ще одного “космонавта-нациста” в тій же статті журнала livejournal, який писав про Рудольфа Шредера:
И о том, что Гитлер имел своих космонавтов, стало известно лишь в 1990 г., когда появился «сумасшедший» летчик. Но в Германии нашелся еще один космонавт – 85-летний Рауль Штрайхер.
Жодної інформації про даного “космонавта”, звісно, не вдалося знайти
В интервью журналу «Шпигель» в 2000 г. он утверждал, что титул «космонавта №1» принадлежит не Гагарину, а ему, так как он побывал на орбите еще в 1945 году. Это можно было бы счесть фантазиями выжившего из ума старикана, но расследование, проведенное «Шпигелем» с привлечением архивов Третьего рейха, подтвердило слова Штрайхера о космическом полете. Значит, космонавтов у Гитлера было два? Или больше?”
Посилання на нібито розслідування журналу “Шпігель” я знаходив на кількох ресурсах, двох російськомовних, та на одному англомовному форумі, який ссилається на російськомовні статті. В англомовній розповіді ще й фігурують НЛО:
Однак більшість дослідників вважають, що контакти між німцями та екіпажами розбитих НЛО були взаємовигідними. Інопланетяни отримали матеріали для ремонту своїх космічних апаратів, а нацисти отримали від прибульців нові знання та технології.
Саме посилання на розслідування журналу “Шпігель” я так і не знайшов, і не думаю, що воно взагалі існує.

Literally me
Як було насправді
Нацисти розробили багато передових технологій, серед яких прилади нічного бачення, балістичні ракети, дистанційно керовані ракети, тощо. Також вони мали потужну пропаганду, яка закріпила їх досягнення. Через це в масовій культурі з’явилася картина Третього Рейху як передової держави, яка розробляла технології, що опереджали свій час.
Саме тому почали з’являтися історії як у фільмі “Залізне небо”, в якому нацисти після поразки в 1945 році полетіли на Місяць, де почали готувати плацдарм для повторного нападу на Землю.

Зараз це здається не таким вже неймовірним: між поразкою Німеччини у 1945-му та висадкою на Місяць у 1969-му 24 роки різниці. Але й варто розуміти, що час був зовсім іншим, як і тогочасні технології, і кожен крок у невідоме давався значними зусиллями для всього людства.
Гітлерівська Німеччина була першовідкривачем космічних польотів, ФАУ-2 піднялася на висоту в 189 кілометрів, і якби лінія Кармана була визначеною вже тоді, німецькі пропагандисти могли б з гордістю писати про те, що вони стали першою космічною державою.
Але ця ракета не дала значного приросту до військової могутності Німеччини. Вона мала обмежений радіус дії, що унеможливлював тотальний контроль над всім континентом, не говорячи вже про всю планету.
Були ідеї зробити ракету керованою, це потенційно дозволило б пілоту пролетіти 600 кілометрів усього за 17 хвилин. Але в тогочасної Германії вже не було часу розвивати ці концепти. Вона програвала по всіх фронтах, вдалася навіть до фольксштурму, коли мобілізувалися чоловіки віком від 16 років, що вже говорити про програму з розробки пілотованих ракет.

Висновки
Немає жодних свідчень про будівництво або застосування нацистами керованих ракет, а усі історії щодо цього почали з’являтися наприкінці XX, на початку XXI століття, і не мали жодних підтверджень або посилань на першоджерела.
Здебільшого, цей міф присутній на російськомовних сайтах, що дивно, враховуючи, що якби нацисти першими запустили людину в космос, досягнення СРСР щодо польоту Юрія Гагаріна втратило б свою значущість.

Дякую за увагу! Залишайте коментарі та читайте інші статті від мене, якщо сподобався їх формат
Посилання на паблік в тг з іншими статтями: https://t.me/dexpolaris/1990
