Пушо ми й не літали ніколи, кек)0) Все на кіностудії Кубрік відзняв, а потім у америкосів у тумбочці гроші закінчилися)0)
© Альберт Ейнштейн
Смішки смішками, а хто гроші в тумбочку кладе то?
Ніхто не буде сумніватися у одному з найвеличніших досягнень людства – висадці астронавтів на Місяць (а якщо ви й маєте сумніви, раджу переглянути гарну статтю від служби BBC, яка розвінчує більшість міфів про висадку американців на Місяць)
Дивно, що перша висадка людей на Місяць відбулася у 1969-му році, а остання, шоста – у 1972-му. Це ж так давно, чому ми більше як 50 років не поверталися на наш природній супутник?
Давайте розбиратися
Історія
Мрії про Місяць
Люди здавна мріяли побувати на Місяці. Він манив нас своє красою та величчю. Можливо, Місяць зроблений із сиру, а можливо, із чистого світла, звідки нам було знати?
На початку 18 століття були навіть припущення, що взимку птахи мігрують на Місяць. Так чому ж нам, людям, не можна бути як птахи? Чому доля так жорстока з нами?
Довгий час людству доводилося залишатися мрійниками. Ми фантазували про політ на Місяць у книгах і фільмах, як-от у стрічці “Подорож на Місяць” 1902 року, де за сюжетом люди полетіли на Місяць у капсулі, яка була запущена у космос пострілом з величезної гармати (“Подорож на Місяць” можна назвати першим науково-фантастичним фільмом).
Космічні перегони
Все змінилося всередині XX століття. Це був дивний час, коли Холодна війна стимулювала як і випробування ядерної зброї, так і розвиток космосу. Запуск першого штучного супутника в 1957 році, перший політ людини у космос у 1961 році та вихід у відкритий космос у 1965 році стали піком розвитку радянської науки. Важко уявити, що країна, яка менше 50 років тому провела електрифікацію, стала першою в космічній гонці.
Американці не були готові змиритися. Вони також розвивали свою космічну програму, створили НАСА, запустили свій супутник через рік після СРСР, свого астронавта у 1962-му, та вийшли у відкритий космос у тому ж 1965-му.
Хоч і першим безпілотним апаратом, який досягнув Місяць стала радянська станція “Луна-2” у 1959-му, але у “місячних перегонах” перемогло саме США.
Як мрії стали реальністю: програма Аполлон
Аполлон – грецький Бог світла й стрільби з лука. Програма Аполлон була одним із найточніших пострілів людства в історії. Якщо до цього люди виводили супутники, відправляли людей у відкритий космос на орбіті Землі, приземляли дослідницькі апарати на поверхню Венери й Місяця, то за програмою Аполлон, космонавти повинні були вперше висадитися на іншому космічному тілі.
З промови президента США Джона Ф. Кеннеді від 12 вересня 1962 р про план посадки людини на Місяць до 1970 року:
Well, space is there, and we’re going to climb it, and the moon and the planets are there, and new hopes for knowledge and peace are there. And, therefore, as we set sail we ask God’s blessing on the most hazardous and dangerous and greatest adventure on which man has ever embarked.
(Що ж, космос є, і ми збираємося забратися на нього, і Місяць, і планети є, і нові надії на знання та мир є там. І тому, коли ми відпливаємо, ми просимо Божого благословення на найризикованішу, найнебезпечнішу та найвеличнішу пригоду, у яку будь-коли пускалася людина)
Приблизно 400 тисяч людей було залучено для втілення програми Аполлон у життя.
Програма складалася з 10 пілотованих місій, серед яких перший обліт навколо Місяця (Аполлон-8) та, звісно, перша висадка на Місяць (Аполлон-11).
На неї було затрачено колосальний людський ресурс та кошти, розроблено велику кількість технологій, які ми досі використовуємо, серед яких:
їжа у вакумних упаковках, інсулінова помпа, покращене пожежне спорядження, та багато чого іншого.
В результаті 6 висадок на Місяць, було повернуто на Землю 382 кілограми місячного грунту, який ми досліджуємо й досі. На Місяці побувало дванадцять людей та три керованих людьми ровери.
(В одній статті не можу розглянути все детально, тому якщо цікавить тема Аполлона, раджу переглянути статтю від ТСН, яка детально описує місію висадки на Місяць)
Чому СРСР не зміг
Хоч Радянський Союз довгий час і тримав першість у космічній гонці, але він запізнився із втіленням у життя програми, націленої на Місяць. Якщо в США програма, націлена на посадку людини на Місяць була затверджена в 1961-му році, то в СРСР аж у 1964-му.
У СРСР були величезні проблеми з управлінням, уривок із статті на сайті smithsonianmag.com:
Однак пізній початок був не єдиною — чи навіть найважливішою — проблемою. Радянська оборонна промисловість була оточена хаотичною системою управління, яка повністю суперечила тому, що ми могли собі уявити для соціалістичної економіки. У той час як НАСА було централізованою системою, яка йшла зверху вниз і керувала федеральним урядом, радянська космічна програма діяла більше як соціалістична версія конкурентного ринку. Але правил дотримувалися лише половину часу, а програма була заручником бюрократичного тупика та примх владних осіб.
(оскільки тема провалу СРСР у космічній гонці є комплексною, раджу прочитати наведену статтю повністю, якщо з’явиться бажання більше розібратися в цій темі)
У космічної програми СРСР була й інша проблема – брак коштів. Більша частина грошей йшла у військову промисловість, а ракета Н-1, яка планувалася для польоту радянських космонавтів на Місяць, вважалася пустою витратою грошей для багатьох військових експертів. Військове керівництво було відверто проти місії на Місяць.
3 липня 1969 року ракета Н-1 все ж була запущена, але невдало. Після вибуху при старті, ракета Н-1 назавжди похоронила пілотовану програму СРСР на Місяць.
Складність польоту на Місяць
Політ на Місяць – найризикованіший подвиг людства за всю історію. Мало того, що відстань між Землею та нашим супутником настільки велика, що може вмістити в собі всі планети Сонячної системи.
так ще й він є максимально ворожим до людей. У космосі, завдяки вакууму, люди не можуть існувати без спеціального обладнання. Навіть найменша неполадка в системі життєзабезпечення для астронавтів може коштувати їм життя.
Це ледве не сталося із екіпажом місії Аполлон-13, якому довелося повернутися на Землю без висадки на Місяць. Сталася аварія, а саме вибух кисневого балону і вихід з ладу двох з трьох батарей паливних елементів. На щастя, астронавти повернулися на Землю живими й неушкодженими, а НАСА зробило висновки щодо дій екіпажу підчас можливих нештатних ситуацій.
Мало того, в космосі нас не захистить магнітне поле та атмосфера Землі. Астронавтам доводиться стикатися з космічною радіацією, як у польоті, так і на поверхні Місяця. До прикладу, щоденна доза радіації на нашому супутнику перевищує земну в 150 разів. Через вплив радіації, астронавти можуть мати вищі ризики із погіршення здоров’я у старості та проблеми із репродуктивною системою.
Також великим ризиком є метеорити, які можуть пробити космічний апарат та призвести до виходу систем із ладу. По цій причині, американський місячний модуль був захищений метеоритним щитом, а скафандри спеціально проєктувалися ударностійкими.
Нагальна потреба
А взагалі, чи потрібно нам зараз літати на Місяць? Ми побували на ньому, взяли із собою велику кількість матеріалу з поверхні, а тепер досліджуємо наш супутник за допомогою численних безпілотних апаратів. Навіщо людям ризикувати собою заради якогось величезного безжиттєвого шматку каменю?
Взагалі, місячну гонку можна порівняти із гонкою за Антарктиду. “Героїчний вік дослідження Антарктиди” почався в 1897 році і тривав до 1922 року.
Протягом цих експедицій, загинула величезна кількість дослідників, а все заради того, щоб побувати на континенті, де, як вважалося, немає нічого, крім льоду. Але якби не ці експедиції, ми б не змогли дослідити Антарктиду, дізнатися, що навіть у таких нелюдських умовах наявне різноманіте життя. Місії на Антарктиді дозволили нам ретельніше дослідити атмосферу Землі, а саме озоновий шар, вплив низьких температур на життя, та багато чого іншого.
Зараз на Антарктиді присутні дослідницькі місії багатьох країн, і потрапити туди безпечно тепер може майже кожен, якщо має достатню суму грошей.
Так от, Місяць – це також величезна платформа для досліджень. Його можна використовувати як плацдарм для далеких польотів, до прикладу, до Марсу. На Місяці можна розмістити дозаправочні станції, або й взагалі видобувати необхідні нам ресурси. Так, ризик великий, але й можливості також.
Ніхто точно не був упевнений в успіху місії Аполлону. Ба більше, для тогочасного президента США Ніксона було заготовлено дві промови: одна на випадок успіху місії Аполлон 11, інша – на випадок, якщо астронавти не повернуться додому. На щастя, друга промова так і не була використана й стала відомою суспільству вперше у 1999 році:
Зі статті з сайту businessinsider.com:
Fate has ordained that the men who went to the moon to explore in peace will stay on the moon to rest in peace. These brave men, Neil Armstrong and Edwin Aldrin, know that there is no hope for their recovery. But they also know that there is hope for mankind in their sacrifice. These two men are laying down their lives in mankind’s most noble goal: the search for truth and understanding. They will be mourned by their families and friends; they will be mourned by their nation; they will be mourned by the people of the world; they will be mourned by a Mother Earth that dared send two of her sons into the unknown. In their exploration, they stirred the people of the world to feel as one; in their sacrifice, they bind more tightly the brotherhood of man. In ancient days, men looked at stars and saw their heroes in the constellations. In modern times, we do much the same, but our heroes are epic men of flesh and blood. Others will follow, and surely find their way home. Man’s search will not be denied. But these men were the first, and they will remain the foremost in our hearts. For every human being who looks up at the moon in the nights to come will know that there is some corner of another world that is forever mankind.
(Доля визначила, що чоловіки, які вирушили на Місяць, щоб досліджувати його в мирі, залишаться на Місяці, щоб відпочити в мирі. Ці сміливі чоловіки, Ніл Армстронг і Едвін Олдрін, знають, що немає надії на їх порятунок. Але вони також знають, що є надія на людство в їхній жертві. Ці двоє чоловіків віддають свої життя в найблагороднішій меті людства: у пошуках правди і розуміння. Їх будуть оплакувати їхні сім’ї та друзі; буде сумувати їхня нація; будуть сумувати люди світу; буде сумувати Мати Земля, яка осмілилася вислати двох своїх синів у невідоме. У своїх дослідженнях вони спонукали людей світу почуватися як одне ціле; у своїй жертві вони міцніше пов’язують братерство людей. У давні часи люди дивилися на зірки і бачили своїх героїв у сузір’ях. У сучасні часи ми робимо майже те саме, але наші герої – це великі люди з плоті та крові. Інші підуть їх слідом і обов’язково знайдуть дорогу додому. Пошук людства не буде скасовано. Але ці чоловіки були першими, і вони залишаться першими у наших серцях. Кожна людина, яка дивиться на місяць у ночі, буде знати, що є куточок іншого світу, який завжди належить людству.)
(Можна побачити фотографії оригінальної версії даної промови на сайті Національного архіву США.)
Ця промова є доказом цінності для люства висадки на Місяць та ризиків, з якими довелося стикнутися при її виконанні.
Не слід й забувати ціну цих досягнень. Аполлон-1 – космічний корабель, який стикнувся із пожежею при підготовці до першого пілотованого польоту за програмою «Аполлон» через несправність у електропроводці. Усі члени екіпажу, а саме: командир Вірджил Гріссом, старший пілот Едвард Вайт, пілот Роджер Чаффі загинули через отруєння продуктами горіння через 5 хвилин після займання.
Кошти (куди ж без них)
Звісно, недостатня кількість коштів також є причиною тривалої відсутності людей на поверхні Місяця. Для порівняння, бюджет НАСА, провідного космічного агентства, зараз у кілька разів нижчий, ніж був у часи Холодної війни. Це можна побачити на графіку нижче. Й зрозуміло чому бюджет знизився, підтримка “непотрібних” космічних досліджень суспільством падає, а загроза світових конфліктів й ядерної війни лишається якніколи високою.
Також слід враховувати, що у агентсва є й інші місії, серед яких: Міжнародна Космічна Станція, космічні телескопи, марсоходи, Вояджери, які є найвіддаленішими від Землі рукотворними об’єктами, та багато інших проєктів. Підтримка наявних місій забирає левову частку як і бюджету, так і робочих можливостей НАСА й інших космічних агенцій. Для висадки на Місяць залишається не так і багато коштів.
Але не все втрачено
Час вже інший. Немає космічної гонки, немає такого сильного інтересу в космічній тематиці.
Якщо раніше космічна галузь мала величезну кількість ресурсів, підтримку з боку держави, й ми могли “тикати пальцем в небо”, запускаючи людей у найнебезпечніші для них умови, то зараз слід кілька разів зважувати кожен крок та прораховувати усі можливі ризики, використовуючи сучасні технології (до прикладу, комп’ютери, якими користувалися в НАСА для корегування місії Аполлон, мільйони разів поступалися потужностям сучасних смартфонів).
Ціль висадки на Місяць досягнуто, і тому немає потреби настільки сильно ризикувати життями астронавтів.
Ми ставимо безпеку людей поперед усього. Так, це сповільнює наші дослідження, але як тільки ми дійдемо до певного “плато безпеки” наших космічних польотів, ми зможемо їх масштабувати у кількості та, можливо, зробити їх настільки ж розповсюдженими, як переліт літаком до іншого континенту.
З появою приватних космічних агенцій, залученням нових держав до польотів у космос, кількість запусків ракет невпинно зростає, отже некоректно казати, що ми відкатилися у космічному розвитку. Скоріше, ми взяли невелику перерву для того, щоб повернутися у дослідження Всесвіту з новими силами. І Місяць скоро побачить гостей.
Ціна польотів у космос падає, що також сприятиме розвитку досліджень космосу (сьогодні запуск космічного апарату в 10 разів дешевший, ніж це було 10 років тому)
Надихає те, що вже скоро люди знову відправляться на Місяць завдяки програмі “Артеміда” від НАСА. Ця подія надихнула мене на написання цієї статті.
Ім’я місії пов’язано із давньогрецькою міфологією та історією космічних польотів, оскільки богиня Артеміда є сестрою бога Аполлона.
Місією Артеміди є висадка людей на Місяць до 2024 року (через зміну строків, до 2025 року). Вона передбачає вивчення ресурсів Місяця для можливого використання їх на користь подальших місій, включаючи політ до Марсу.
В 2022 році відбувся перший політ за цією програмою, “Артеміда 1”. Було запущено космічний корабель Orion з трьома манекенами, схожими на астронавтів, оснащеними різноманітними датчиками. Корабель пройшов на відстані приблизно 130 км від поверхні Місяця та успішно повернувся на Землю.
Наступний, вже пілотований політ навколо Місяця, “Артеміда 2” заплановий на листопад 2024 року. А висадка на Місяць запланована на грудень 2025 року, хоча справжня дата може ще змінитися.
Висновки
Політ на Місяць – це справжнє чудо інженерної думки. Хоч ми й мурахи в порівнянні з розмірами космічних тіл, але ми змогли подорожувати між різними світами. Змогли стрибнути вище своєї голови, а, головне, не знищити себе як вид у процесі. Сподіваюся, за нашого життя польоти на Місяць стануть буденністю, а війна – минулим.
Інші статті від автора: https://t.me/dexpolaris/1990