Однак зробити це буде складно.
Лише за останній місяць Європейське та Китайське космічні агентства закликали приватні компанії розвивати можливості доставки вантажів на космічні станції на низькій навколоземній орбіті.
11 травня Європейське космічне агентство оголосило про «Ініціативу з комерційних вантажних перевезень», згідно з якою один або кілька постачальників зможуть розвинути можливість доставки 2 метричних тонн на Міжнародну космічну станцію до 2028 року та здатні безпечно повернути 1 тонну на Землю. Кожна компанія-заявник повинна самостійно придбати запуск для демонстраційної місії.
Менш ніж через тиждень, 16 травня, Управління пілотованої космічної техніки Китаю оголосило про план «Системи недорогого транспортування вантажів» щодо найму приватних компаній для доставки вантажів на свою космічну станцію Tiangong. Прийнятні постачальники повинні бути здатні доставити щонайменше 1,8 тонни на низьку навколоземну орбіту. Китайському космічному кораблю не потрібно повертати вантаж, але він повинен мати можливість утилізувати 2 метричні тонни. Китайське космічне агентство заявило, що заплатить не більше 17,2 мільйона доларів за тонну доставленого вантажу.
Це значні ініціативи, оскільки вони є визнанням від двох дуже різних великих космічних агентств того, що підхід НАСА до комерційного космосу за останні два десятиліття був успішним у стимулюванні нової космічної галузі. Однак кожна з цих ініціатив може зрештою зазнати труднощів.
Що зробило NASA
У 2005 році під керівництвом адміністратора Майка Гріффіна (Mike Griffin) NASA заявило, що буде використовувати приватні компанії для доставки вантажів на Міжнародну космічну станцію після виводу з експлуатації космічного човника. Під час початкової фази цієї програми — яка офіційно називається Commercial Orbital Transportation Services, або COTS — NASA підтримало SpaceX на загальну суму 396 мільйонів доларів на розвиток, а Orbital Sciences — на 288 мільйонів доларів.
Під час цього початкового етапу програми невелика команда інженерів NASA працювала зі SpaceX і Orbital Sciences, надаючи технічні консультації та іншу підтримку. У той же час представники NASA були обережні, дозволяючи компаніям впроваджувати інновації та проектувати власні транспортні засоби.
Програма була взаємовигідною. Наприкінці програми розвитку NASA було два транспортні засоби, Cargo Dragon від SpaceX і Cygnus від Orbital, здатні доставити вантаж на космічну станцію за ціну, значно меньшу ніж яку б заплатили за традиційним методом контрактування (cost+). У свою чергу — фінансування NASA дозволило комерційній космічній промисловості США стрибнути вперед.
«Ми б не були тією компанією, якою ми є сьогодні, без підтримки NASA, — сказала президент NASA Гвінн Шотвелл в офіційному звіті NASA про програму COTS у 2014 році. — Ми б, ймовірно, шкутильгали, намагаючись змінити світ, але кульгали замість того, щоб бігти».
Після цієї програми розробки SpaceX і Orbital Sciences перейшли до операційної фази програми, відомої як Commercial Resupply Services. На цьому етапі NASA купує у компаній місії з постачання. У понеділок (5го червня 2023), наприклад, SpaceX успішно запустила свою 28-му місію постачання на космічну станцію.
Причини для занепокоєння
Тож чому Європа та Китай не можуть повторити цей успіх? Можуть, звичайно. Але є деякі потенційні підводні камені.
Головне серед цих занепокоєнь полягає в тому, що і Європейське космічне агентство, і Космічне агентство Китаю, здається, пропускають фазу «COTS» програми, під час якої NASA поділилося своїм досвідом і надало значну суму грошей.
Навпаки, на початковому етапі своєї програми Європейське космічне агентство виділяє загалом 2 мільйони євро на підтримку двох компаній із попереднім проектуванням та зусиллями зі збору коштів. ( Дивіться список потенційних учасників торгів .) Вигода від цього очевидна: це дозволяє ESA розпочати програму комерційних вантажних перевезень задовго до наступної «міністерської» зустрічі у 2025 році, коли воно зможе попросити країни-члени про більш значне фінансування для підтримки вантажних перевезень. ініціатива.
Але є й серйозний недолік. Хоча у другому раунді може бути більше фінансування, Європейське космічне агентство розраховує на приватні компанії, які повинні зібрати гроші, розробити тестові зразки та забезпечити незалежний запуск для демонстраційної місії 2028 року. Це легко може коштуватиме сотні мільйонів доларів — і все це заради можливості конкурувати за майбутні контракти на постачання вантажів.
Здається, це справді крутий пагорб для європейських компаній. Звичайно, жодна компанія, ймовірно, не буде готова до 2028 року. Європейське космічне агентство, схоже, визнає це, оскільки воно повідомляє компаніям, що їм хотілося б отримати послуги доставки вантажів для Міжнародної космічної станції або приватних станцій, які з’являться пізніше.
Наберіться терпіння
Інформації про китайський план менше, але, схоже, країна збирається платити постачальникам тількі за доставлений вантаж. Незважаючи на те, що, безперечно, буде передавання технологій та інша допомога з боку китайського уряду його приватним компаніям, запропонована сума фінансування, 17 мільйонів доларів за тонну, виглядає надзвичайно недостатньою для послуг, про які просять. Розробка, випробування та політ вантажних космічних кораблів є складною та дорогою справою.
Наприклад, у своєму первинному контракті на надання послуг із SpaceX NASA заплатило 133 мільйони доларів за місію по доставці кількох тонн вантажу на Міжнародну космічну станцію. Цей контракт було укладено наприкінці 2008 року. З урахуванням інфляції вартість контракту сьогодні становитиме близько 190 мільйонів доларів. Таким чином, Китай пропонує платити своїм постачальникам менше однієї п’ятої вартості того, що NASA заплатило SpaceX, і потенційно без програми-попередника COTS.
Програма NASA з комерційних вантажів була зрештою успішною, оскільки вона вибрала хороші компанії, інвестувала значні кошти з самого початку та була здатна надати технічну експертизу, коли це було необхідно. Незважаючи на це, з моменту анонсу програми COTS минуло майже сім років, поки перший корабель постачання пристикувався до космічної станції.
Сподіваюся, планувальники в Європі та Китаї такі ж терплячі.