Кільця Сатурна нагрівають верхні шари атмосфери газового гіганта – такого висновку дійшов астроном Лотфі Бен-Яффель з Інституту астрофізики в Парижі після аналізу даних телескопа «Хаббл», зонда «Кассіні» та апаратів «Вояджер-1» і «2». Ця несподівана взаємодія, яку ніколи раніше не спостерігали в Сонячній системі, може стати потужним інструментом для визначення того, чи мають планети навколо інших зірок такі ж дивовижні кільцеві системи.
Науковець помітив, що в поясі широт на північ від екватора водень в атмосфері Сатурна відбиває на 30% більше ультрафіолетового випромінювання, ніж в областях навколо. Це свідчить про аномальну концентрацію водню та вищу температуру в цих регіонах.
Найбільш ймовірним поясненням виявилося те, що з кілець гіганта в атмосферу потрапляють частинки водяного льоду, одночасно нагріваючи та збагачуючи її воднем. Це може відбуватися внаслідок ударів мікрометеоритів, під дією сонячного вітру або електромагнітних сил, що захоплюють заряджений пил. Таку модель підкріплюють і дані, отримані зондом «Кассіні» наприкінці своєї місії, коли той занурився в атмосферу Сатурна й виявив у ній велику кількість речовини з кілець.
Найскладнішим кроком у дослідженні було скласти разом виміри ультрафіолетового випромінювання з минулих космічних місій. Відкалібрувати їх допоміг телескоп «Хаббл», що надав детальні спостереження Сатурна. Порівняння його вимірювань з архівними даними «Вояджерів», «Кассіні» та космічної обсерваторії International Ultraviolet Explorer підтвердило, що всі чотири місії помітили аналогічний розподіл світла у верхніх шарах атмосфери гіганта.
Астроном сподівається, що йому вдасться розширити свою модель й на інші світи, щоб застосувати її для виявлення «екзокілець» навколо планет поза Сонячною системою.