Знайдено пояснення незвичного прискорення міжзоряного об’єкта Оумуамуа

Andrii Kliachkin

Новини

Відкритий у 2017 році перший гість з-за меж Сонячної системи дивно рухався навколо нашої зірки: тепер науковці мають відповідь.

1057
Перший міжзоряний об’єкт Оумуамуа під час наближення до Сонця в 2017 році в поданні художника. Білий «туман» навколо – водень, що вивільнився внаслідок нагрівання тіла під дією сонячних променів. Джерело: NASA | ESA | Joseph Olmsted (STScI) | Frank Summers (STScI)

З моменту її відкриття у 2017 році комета Оумуамуа не полишає уяви науковців. Вона стала першим відомим нам гостем з-поза меж Сонячної системи, вирізнялася відсутністю коми й пилового хвоста та мала дивну подовгувату форму й невеликий розмір, що більше пасував би астероїду, аніж кометі. 

Проте найбільшу загадку для вчених представляла траєкторія польоту тіла: Оумуамуа прискорювалася від Сонця нібито без причини. Тепер команді астрономів з США вдалося знайти пояснення – і воно на диво просте.

Зміна траєкторії комет під дією сонячного випромінювання – давно відомий процес. Більшість таких тіл складаються переважно з льоду, що починає нагріватися та випаровуватися, коли комета наближається до Сонця. Вивільнені гази й пил «підштовхують» комету, як невеличкий ракетний двигун, й утворюють навколо неї кулясту хмару, або «кому».

Проте Оумуамуа не мала ані коми, ані хвоста. Більш того, вона була надто маленькою та надто віддаленою від Сонця, щоб отримати достатньо енергії для викиду великої кількости речовини. Це змусило астрономів робити шалені припущення щодо її складу та того, що саме виштовхує комету з Сонячної системи. Можливо, вона складається цілком з твердого водню, що легко випаровується? Чи вона є іншопланетним космічним кораблем? 

Дженніфер Берґнер, хімік з Каліфорнійського університету в Берклі, та астрофізик Дерріл Селіґман знайшли більш ймовірне пояснення: вони вважають, що Оумуамуа містить в собі запаси водню, що сформувався, поки комета подорожувала між зірками.

Вчені пригадали, що експериментальні дослідження з 1970-х, 80-х та 90-х років показали, що при взаємодії льоду з високоенергетичними частинками на кшталт космічних променів формується досить велика кількість молекулярного водню (H2). Ці частинки також можуть проходити крізь десятки метрів льоду, перетворюючи чверть з нього на водень.

«Для комети діаметром в декілька кілометрів виділення газу відбувалося б лише з порівняно тонкого шару її ядра, тому воно навряд би призвело до помітного прискорення. Проте Оумуамуа була настільки маленьким тілом, що цей процес міг би надати їй немалий імпульс», – пояснює Берґнер.

Вважається, що Оумуамуа мала розмір приблизно 115 на 111 на 19 метрів. Хоча її форма була досить точно визначена, астрономи не були впевнені щодо фактичного розміру комети: вона була занадто малою та знаходилася далеко. Наразі всі відомі нам комети в Сонячній системі мають діаметр від одного до сотень кілометрів.

У нас були всі ці божевільні ідеї, як-то водневі айсберги й інші подібні речі – а справжнє пояснення виявилося неймовірно простим.

Свою знахідку вчені опублікували в журналі Nature.

Джерело

10 коментарів

Розгорнути всі

Будь ласка, у свій профіль, щоб коментувати пости, робити закладки та оцінювати інших користувачів. Це займає всього два кліки.

Бер 26, 2023 23:18

Реактивний рух від возгонки газів зрозумілий. Незрозуміло тільки як формувався вектор тяги. Адже та байда крутиться, і доволі сильно. Бо саме так дізнались про форму.
Отже, як має виглядати випаровування з поверхні об’єкта, що крутиться, аби результуючий вектор тяги був близький до траєкторії? Сонце світить “в бік”, приблизно по нормалі до траєкторії

Бер 27, 2023 09:28

Ответ – никак. Все за уши притянуто.

Бер 27, 2023 14:26

Эффект Ярковского – это реактивный эффект НЕ от испарения водорода из льда. Это появление слабого реактивного импульса за счёт теплового излучения от нагревшейся днём и остывающей ночью поверхности астероида, что придаёт ему дополнительное ускорение.
И не факт, что это ускорение направлено ОТ Солнца.

Бер 27, 2023 16:58

Так, ми ж про возгонку газів, які є “робочим тілом”, не про беспосередню роботу квантів

Бер 28, 2023 11:11

Хоча… я отак на межі дрімоти покрутив Оумуамуа в уяві, і побачив одну можливість результуючого векторра на прискорення. Після перигелію, коли газоутворення максимальне, сонечкоо гріє “дупку” об’єкта. І, хай там як він крутиться, найбільше газів викидатимуться саме з неї. А “голова”, що спрямована в бік відкритого всесвіту, лишатиметься прохолодною. Цей ефект має повторюватися і з іншими прибульцями

Бер 28, 2023 22:35

Считается, что Оумуамуа имела размер примерно 115 на 111 на 19 метров. Хотя её форма была определена достаточно точно, астрономы не были уверены в фактическом размере кометы
Я вот таксама подумал в дреме. Кометы, астероиды все должны быть слеплены из камней, осколков. Тогда почему бы и не допустить неравномерность распределения веществ. Любая стрела летит тяжелым концом вперед. Значит есть вероятность что когда он формировался в бок впаялся кусок чего-то с очень низкой температурой кипения. С годами, путь очень долек и долог, Аумо выпрямился по массе в направлении, то есть этот край стал хвостом, а камень головой. И теперь подлетая к Солнцу, произошло газование.
Можно допустить что он был частью спутника и его разорвало приливными силами планеты. Он по сути плоский, как блин. напоминает вулканический пласт, два, три, или еще чего подобного. Например Плутон пересекает орбиту Нептуна, нарушил ход спутника и приливные силы разорвали его на вот такие пласты, один из которых выстрелили из системы. Он останется замороженный, если родная орбита была очень далека от звезды. Межзвездная среда ему в помощь. Тогда он может содержать каменный корпус, и меж слоев воду или тот водород. И когда он влетает в нашу систему, внутри накапливается давление, прорыв в ближайший край, а по массе мы определили что это будет хвост. Следом за первым, пробивается в этот канал второй пузырь и т.д. Выстреливая их порционно, телескоп не может обнаружить хвоста, он следит за самой кометой, а редкие оставленные облака от мелких но мощных импульсов отстают и рассасываются в пространстве. Можно допустить и частичное содержание газа в капсулах передней части, но более глубже. Тогда они будут прорываться реже и с опозданием.
Вось как бы так.))

Бер 29, 2023 20:20

P.S. Что если выхлопы сопровождаются с потерей массы, то есть камней от метра и меньше. Удельный импульс будет гораздо сильнее и загазованности нет. Телескоп не заметит потери “бойца”.