26 вересня 2022 року космічний апарат DART зіштовхнувся з астероїдом Діморф на відстані 11 мільйонів кілометрів від Землі під час контрольованого випробування щодо можливостей відхилення астероїда з його траєкторії. Перші детальні результати аналізу зіткнення з використанням телескопів Європейської південної обсерваторії вже опубліковані у двох статтях, і наразі вчені продовжують спостереження за наслідками.
При ударі апарата в астероїд, останній викинув у космос близько 900 000 кілограмів пилу. Цей викид швидко віддалявся від місця зіткнення, а через кілька годин сонячне світло разом із гравітацією сусіднього Дідима почало тиснути на пил. Протягом наступних діб хмара скручувалась у конус; у неї розвинулися скупчення, спіралі та довгий хвіст. Використовуючи інструменти Дуже великого телескопа, група вчених намагалася проаналізувати цю хмару уламків. Виявилось, що вона була більш насиченого синього кольору, ніж сам астероїд до удару. Це вказує на те, що хмара потенційно могла містити дуже дрібні частинки. З іншого боку, скупчення та хвіст, які утворилися пізніше, виглядали більш червоними, тобто складалися з великих частинок. Такі спостереження повністю корелюють з даними телескопа “Габбл”, які були отримані в березні цього року.
Прибор MUSE телескопа VLT дав змогу розкласти світло від хмари в спектр задля пошуку слідів газів. Кисень і вода з льоду, який відколовся від удару, не були знайдені. Проте це не стало неочікуваністю – астероїди не містять великої кількості льоду. Окрім того, на момент початку спостережень частина газів вже могла “відлетіти” від Діморфа.
Ще одна група вчених за допомогою спектрографа FORS2 вивчала зовнішній шар астероїда після удару, спостерігаючи, як змінювалась поляризація відбитого та розсіяного сонячного світла з поверхні чи атмосфери. Аналіз показав, що після зіткнення рівень поляризації різко знизився, а загальна яскравість, навпаки, зросла. Одним із можливих пояснень є те, що при ударі в хмару було викинуто дуже дрібні частинки з поверхні астероїда, які за деяких обставин краще відбивають світло, аніж поляризують його. Іншою відповіддю може бути, що під час зіткнення вивільнився матеріал з глибоких надр астероїда, який не потрапляв під сонячне випромінювання і тому був більш яскравим.
За словами вчених, місія DART продемонструвала чудові результати, які важко було б отримати в інший спосіб, оскільки початково були відомі час зіткнення, маса апарата та його властивості. Ця інформація, у поєднанні з даними аналізу удару, покращить майбутні спостереження за зіткненнями з іншими астероїдами.