У серпні 2021 року зонд BepiColombo, що прямує до Меркурія, і апарат з вивчення Сонця Solar Orbiter майже одночасно пролетіли крізь магнітосферу Венери – і надали вченим важливі дані про планету-сестру Землі.
На відміну від земного, власне магнітне поле Венери дуже слабке. Замість нього навколо планети є слабка «індукована магнітосфера», що є результатом взаємодії сонячного вітру з електрично зарядженими частинками у верхніх шарах атмосфери.
BepiColombo вдалося проникнути в «зону стагнації» – область магнітосфери, де ця взаємодія найбільше помітна. Solar Orbiter, що пролетів днем раніше зовні магнітного поля, підтвердив наявність ідеальних умов для спостереження – стабільний сонячний вітер.
Спільна робота апаратів надала експериментальні докази тому, що зона стагнації уповільнює заряджені частинки, захищаючи атмосферу Венери від ерозії під впливом сонячного вітру. Щобільше, дані свідчать, що ця область сягає 1900 кілометрів над поверхнею планети – набагато вище, ніж вважалося раніше.
Це відкриття має наслідки і для розуміння планет за межами Сонячної системи: тепер астрономи знають, що подібні до Венери екзопланети без внутрішнього магнітного поля не обов’язково втрачають свою атмосферу – а отже, можуть бути навіть придатними для життя.