За допомогою даних “Вояджера”, “Кассіні” та інший місій вчені провели наймасштабніше дослідження верхньої тропосфери Юпітера, у якій вирують шторми й утворюються характерні смугасті хмари. Ця робота, опублікована в журналі Nature Astronomy, наблизила науковців до розуміння того, що визначає погоду на цьому газовому гіганті та як її можна передбачити.
У ході роботи були виявлені неочікувані закономірності в тому, як змінюються температури поясів і зон Юпітера з часом. Вченим уже було відомо, що більш низькі температури пов’язані зі світлими смугами планети (зони), а більш теплі – з темнішими (пояси). Проте для розуміння цих змін протягом тривалого періоду не вистачало даних. У новому дослідженні науковці вивчали зображення яскравого інфрачервоного світла, яке йде від теплих областей атмосфери. Ці фото були отримані через рівні проміжки часу протягом трьох обертів Юпітера навколо Сонця, кожен із яких складає 12 років.
Виявилось, що температура газового гіганта підвищується і знижується після певних періодів, які не прив’язані до сезонів чи будь-яких відомих циклів. Окрім того, коли температура зростала в певному місці у північній півкулі, вона дзеркально падала на такій самій широті у південній. Схоже явище можна спостерігати й на Землі, коли погодні моделі в одній області планети мають вплив на кліматичні умови в іншій.
Наступним завданням учених є з’ясувати причини таких циклічних та синхронних змін. Одне з можливих пояснень з’явилось на екваторі Юпітера. Варіації температур вище в стратосфері, здається, і зростають, і падають там протилежно тому, як це відбувається в тропосфері. Тобто зміни в одному шарі впливають на зміни в іншому і навпаки.
Вимірювання температурних змін і періодів є кроком вперед для прогнозування погоди на Юпітері, якщо нам вдасться пов’язати причинно-наслідкові зв’язки в атмосфері. Наступне глобальне питання полягає в тому, чи можна поширити ці моделі на інші газові гіганти Сонячної системи та поза її межами.
Лей Флетчер, співавтор дослідження