Місія LightSail 2 успішно завершилась – сонячний вітрильник увійшов в атмосферу Землі 17 листопада після трьох з половиною років подорожі. Ціль – продемонструвати здатність апарату триматися на орбіті та змінювати її за допомогою світла нашої зорі – досягнуто. Метод такого руху має назву «сонячне плавання».
LightSail 2 був виведений у космос у червні 2019 року за допомогою ракети-носія Falcon Heavy. Вітрильник почав роботу на висоті у 720 кілометрів, майже вдвічі вище, ніж орбіта МКС. Апарат, розміром як коробка для взуття, тягнув назад до Землі атмосферний опір, для зменшення чи повного подолання якого використовувався імпульс сонячного світла, що передавався вітрилам. Такі маленькі, але постійні, поштовхи дозволили LightSail 2 виконати 18000 обертів та подолати відстань у 8 мільйонів кілометрів! Проте зрештою, атмосферний опір все ж взяв верх.
Під час цієї тривалої місії апарат досяг найбільш ефективного «сонячного плавання». Атмосферний опір зростав через підвищення активності нашої зірки. Вітрильник уже не з нами, проте аналіз даних та результатів ще триватиме.
Брюс Беттс, керівник програми LightSail
Історія місії починається ще в далекому 1970 році, коли співзасновник Планетарного товариства Луїс Фрідман розробив для NASA концепцію сонячного вітрильника, який мав би досягти комети Галлея. Місія LightSail 2 була повністю краудфандинговою та мала на меті допомогти демократизувати дослідження космосу. Її фінансували понад 50000 членів Планетарного товариства, спонсорів із Kickstarter, приватних фондів та громадян.
Хоча експлуатацію LightSail 2 уже завершено, ера сонячних вітрильників триває. Разом із місією Artemis I було відправлено інший апарат – NEA Scout, у роботі якого будуть враховуватися результати попередника. Заплановано, що цей вітрильник покине місячну орбіту та здійснить обліт навколо астероїда 2020 GE.