Нещодавно прочитала розповідь Айзека Азімова «Прихід ночі». Оповідь про далеку планету, яка знаходиться в мультизірковій системі, освічена шістьма сонцями. Відповідно, окрім світлого дня жителі цієї планети ніколи не бачили абсолютної темряви. Звучить трохи безглуздо, адже вони запросто могли б побудувати будинки та іншу інфраструктуру без отворів, і потроху звикати до темряви або хоча б мати певне уявлення, що це таке. Але наукова фантастика минулого сторіччя ніколи не відрізнялася повною зрозумілістю механізму вигаданих світів. Головна проблематика розповіді полягає в тому, щоб показати, що найбільший удар, який може згубити цивілізацію та розповсюдити паніку – це неочікуваність, подія, яка призведе до змін в повсякденному житті людей, в циклах та ритмах існування суспільства.
Для людей вигаданої планети Калгаш цією подією стає затемнення одного з сонць системи, прихід ночі і явлення зірок. Для нас, жителів Землі, такі події стали природніми та звичними. Згадати хоча б недавнє затемнення Сонця, 25 жовтня цього року, яке я, на жаль, не мала можливості спостерігати. Гарні фотознімки в інтернеті та зацікавленість астрономів-любителів з усього світу – наслідки, які не створюють панічних настроїв і минають безслідно як і має бути в достатньо розвиненому світі.
Проблеми з електропостачанням і колапс енергетичної системи викликає в нас набагато більше роздратування, і вводить в тривожний стан через звичку жити по-іншому. Але поглянувши ширше, стає зрозумілим, що після подій 24 лютого ми, як нація, стаємо стійкішими до будь-чого незвичного і готові боротися з цими незручностями. За нами виживання і «прихід ночі» не вирок для людей майбутнього.