Вода в рідкій фазі, за сучасними уявленнями вчених, є необхідною умовою для існування життя в тому єдиному вигляді, з яким ми знайомі. Тому при пошуках життя у позасонячних світах планети з рідкою водою завжди є пріоритетними кандидатами.
Згідно з новітнім дослідженням, проведеним вченими університету Чикаго, список кандидатів на «колиску» позасонячного життя може бути кардинально розширений. Як виявилося, на багатьох екзопланетах вода може перебувати у свого роду «зв’язаної» формі, а саме — у тріщинах і порах скелястих порід.
Було неочікувано побачити докази того, що так багато водних світів обертається навколо найпоширенішого типу зірок у Галактиці. Це має величезні наслідки для пошуку населених планет
Рафаель Луке, співробітник університету Чикаго (автор наукової статті)
Буквально 30 років тому відкриття кожної екзопланети ставало ледь не світовою сенсацією, проте зараз, завдяки вдосконаленим інструментам і методикам пошуку (детальніше ми писали про це раніше), кількість відкритих позасонячних світів перевищила 5000, і кожна нова відкрита екзопланета стає просто ще одним рядком у великій таблиці зі списком її «сестер».
Завдяки величезній кількості вже відомих екзопланет вченим став доступний статистичний метод аналізу їх властивостей. Саме цей метод застосували Луке та його колеги для дослідження групи планет, що обертаються навколо зірок типу М — червоних карликів, найпоширеніших у Галактиці.
Основною складністю спостереження позасонячних планет є те, що вони на тлі своїх зірок-господарів практично непомітні. Їх виявлення, як говорилося вище, у переважній більшості випадків проводилося непрямими методами. Докладніше ж вивчення їх поверхні до останнього часу було зовсім неможливим.
Але новий метод дозволив не лише розширити список відомих планет, а й вивчити їх структуру з небаченою раніше точністю.
І як показало дослідження, значна частина досліджених екзопланет має досить дивне поєднання своїх розмірів та маси. З одного боку, вони набагато менші і щільніші за газові гіганти, але з іншого — їх щільність недостатня для того, щоб їх можна було зарахувати до розряду кам’янистих землеподібних планет.
Єдине розумне пояснення цього феномену вчені бачать у тому, що ці планети мають у своєму складі значну кількість води.
І скоріше за все, ця вода не сконцентрована у вигляді величезних океанів, а просочує товщу планетного покриву. На користь цього припущення свідчить те, що більшість досліджених планет розміщені надто близько до своїх зірок і, як наслідок, мають надто велику температуру поверхні для знаходження рідкої води в «зосередженому» вигляді.
Навпаки, в порожнинах під поверхнею або в розломах скельних порід умови будуть подібними до таких на супутнику Юпітера Європі, де, незважаючи на низьку температуру, вчені припускають значну кількість підповерхневої води.
За словами Джейкоба Біна, планетолога з Університету Чикаго, він був шокований результатами аналізу. “Раніше ми припускали, що всі ці планети – сухі кам’янисті світи”.
До речі, відкриття вдихнуло нове життя в гіпотезу утворення екзопланет, що наразі втратила популярність, згідно з якою вони утворюються на периферії своїх зоряних систем і згодом мігрують ближче до центру.
Як виявилося, саме ця гіпотеза якнайкраще пояснює структуру «водно-кам’янистих» світів.
Як ми вже звикли, нове відкриття не стільки дало відповіді на раніше існуючі питання, скільки поставило перед дослідниками питання нові. І в пошуку нових відповідей вчені з нетерпінням чекають результатів від нових інструментів, зокрема від телескопа Джеймса Вебба, який нещодавно вступив у дію, але вже встиг збагатити світову науку своїми спостереженнями.