Під час крайнього контракту, краєм ока я натрапив на незвичний вантаж. Ним виявився контейнер для перевезення твердопаливного двигуна P120C від AVIO. Відтак стало цікаво, наскільки часто подібні платформи використовуються в космічній індустрії.

Насправді подібні рішення трапляються досить часто. Виробники, маючи розміри стандарних платформ, на їх основі, можуть створювати що завгодно, обмежуючись лиш вантажепідйомністю спредера.

Практично всі подібні контейнери напевне унікальні, адже створені для конкретного апарату. Проте вантажні відсіки літаків чи трюми/кришки трюмів суден спроектовані під стандартні габарити, відомі як FEU/TEU.


Наприклад, компанія RUAG Space створила вже більше 80 платформ для перевезення космічних апаратів, що оснащені спеціальною системою амортизації та клімат-контролем. Протягом 2022 року ці контейнери забезпечать наземне обслуговування супутників для трьох місій NASA (Europa Clipper, польту до астероїда Psyche та проекту NISAR Earth Observation (EO) від NASA та ISRO).

Ще одним виробником подібних рішень є компанія ELITAL. Їхні контейнери герметичні та здатні працювати у широкому спектрі температур, тоді як звичайні комерційні риферні контейнери, здебільшого, не працюють, коли температура повітря більша ніж 40 °C.


Колись, використання контейнерів зробило революцію в світі морських перевезень. Зараз же формат кубсатів відкриває шлях для стандартизації вантажів в космосі. Хтозна, що нас чекає через кілька десятиліть.