Зонди Voyager-1 та Voyager-2 залишили Землю близько 45 років тому, й досі передають нам цінні наукові дані. В інтерв’ю виданню Astronomy.com прессекретарка місії Калла Кофілд пояснила, як спеціалістам NASA вдається підтримувати зв’язок з апаратами попри нестачу енергії.
Джерелами живлення для бортових наукових інструментів та систем зв’язку обох «Вояджерів» є три РТГ – радіоізотопні термоелектричні генератори. Енергію вони генерують з тепла, що утворюється в процесі розпаду ізотопів плутонію-238.
На старті місії кожен з генераторів забезпечував близько 157 ватів енергії, проте наразі їх потужність складає лише 60 відсотків від початкової. З метою знизити енергоспоживання у 2019 році NASA розробила план поступового відключення різних систем апаратів.
Після 45 років польоту дефіцит енергії сягає того рівня, коли команді доводиться відключати все, що можна, щоб зонди продовжували працювати та займатися наукою.
За останні 3 роки було позбавлено живлення п’ять наукових інструментів обох апаратів. На диво, всі вони досі працюють та збирають дані за наднизьких температур міжзоряного простору.
У серпні цього року керівництво місії узгодить подальші дії з подовження життя зондів. За словами Кофілд, завдяки винахідливості інженерів NASA «Вояджери» теоретично можуть пропрацювати до 2030-х років – на півсторіччя довше, аніж планували при запуску. Проте для цього рано чи пізно доведеться відключити ще більше інструментів.