Інженери Aerospace Corp. займаються створенням чотирьох супутників DiskSat (дисксат) та адаптера корисного навантаження до них. NASA вже дало дозвіл на пробний політ.
Дисксат є восьмикілограмовим диском, що має метровий діаметр і товщину всього 2,5 сантиметра. Супутник такого типу має композитну структуру з внутрішніми відсіками: його компоненти можуть бути розподілені по всьому внутрішньому об’єму або згруповані у центральному відсіку авіоніки. Його сонячні панелі в розгорнутому стані можуть забезпечити до 160 Вт потужності, більша частина якої витрачатиметься на рухову установку супутника.
У такого апарату є низка переваг порівняно із супутниками стандарту кубсат, що отримали на сьогоднішній день широке розповсюдження.
По-перше, це співвідношення маса/вироблена потужність. Наприклад, кубсат, який виробляє потужність 100 Вт, важив би 30 кілограмів, тоді як дисксат – 8. Це дає «тарілкам» більше можливостей для маневрів по зміни своєї орбіти.
По-друге, завдяки товщині усього в пару сантиметрів такий супутник зазнаватиме малого опору атмосфери і зможе працювати на малих висотах. Це досить корисний момент, враховуючи зростаючий інтерес до низьких орбіт і збору зображень Землі на них.
Модель дисксату буде представлена на конференції Small Satellite в Університеті штату Юта. Інженери планують розробити стандарт дисксат, за аналогією до стандарту кубсат.
Окрім цього, у планах Aerospace Corp. розробка адаптера для запуску круглих супутників.
У довгостроковій перспективі у нас з’явиться адаптер, на який можна встановити до 20 дисксатів. Ми розроблюємо такий механізм, який буде випускати супутники по одному з певним інтервалом.
Річард Веллє, творець дисксату.
Розробка демонстраційної місії за участю дисксатів розпочалася наприкінці квітня. Їхній запуск на низьку навколоземну орбіту очікується у 2024 році з метою перевірки технологій. Одну пару супутників планують запустити на орбіту з перигеєм нижче за 200 кілометрів, а другу розгорнуть на висоті близько 500 кілометрів. Ракета-носій поки що не визначена.