Із розвитком космічних технологій видобуток корисних копалин з надр астероїдів Сонячної системи здається дедалі ближчим та, можливо, неминучим кроком. Спершу, скоріш за все, буде освоєно навколоземні об’єкти; у довгостроковій перспективі привабливішими здаються астероїди Головного поясу, чиї запаси копалин у тисячі разів багатші. Але й дістатися них значно складніше.
Найбільш енерговитратною фазою такої місії стане зближення космічного апарата-доставника з астероїдом. Характеристична швидкість (Δv) такого маневру для навколоземного об’єкта за старту з низької навколоземної орбіти складає близько 4 км/с – тобто, саме на стільки потрібно змінити швидкість апарата. Для астероїдів Головного поясу ця величина зростає до 7 км/с. Така зміна вимагатиме значно більших витрат пального – а значить, зменшення корисного вантажу.
Щоб розв’язати цю проблему, вчені Мартін Елвіс, Джонатан МакДавел та Ентоні Тейлор запропонували перенести запуски з Землі на орбіту Марса. Команда з’ясувала, що Δv, необхідна для зближення з астероїдами Головного поясу з орбіти, аналогічної до орбіти супутника Марса Фобоса, у середньому на 4 км/c менша, аніж з орбіти Землі. Для багатьох із них вдалося досягнути зниження навіть з урахуванням витрат на політ з Землі на орбіту Марса.
Дослідники пропонують три сценарії зближення з використанням двох або трьох запалень ракетного двигуна. Вони також розробляють алгоритм, який дозволить розрахувати енергію для відомих астероїдів.
Звісно, фінансова доцільність подібної місії залежить від багатьох інших факторів – але вчені показали, що концепція запуску космічних апаратів з орбіти Марса чи поверхні Фобоса з подальшим їх поверненням є досить вигідною. Автори роботи також зазначили, що великомасштабне видобування корисних копалин на астероїдах з марсіанської орбіти спростить доступ до поверхні Червоної планети.