19 квітня громадськості було представлено довгоочікуваний документ – черговий десятирічний звіт учених-планетологів, випущений Національними академіями наук, інженерії та медицини США.
Звіт як підбиває підсумок попереднього десятирічча, так і окреслює плани та ставить перед вченими нові задачі. NASA дотримується давньої традиції дотримання рекомендацій цього документу, тому він значною мірою визначає шляхи розвитку досліджень планет Сонячної системи у найближчі роки.
У теперішньому звіті найбільшу увагу приділено дослідженню крижаних гігантів – Урану і Нептуну, а також їх супутників і супутників Сатурну.
Також заплановані дослідження Венери, доставка ґрунту з Марсу, вивчення астероїдів (у тому числі й у плані їхнього раннього виявлення та можливої зміни траєкторії) та багато іншого.
Зупинимося докладніше на кожній із запланованих місій.
Основну увагу десятирічний звіт приділяє Урану. Крижаний гігант розташований у зовнішній області Сонячної системи та оточений 27 відомими супутниками. Єдиним космічним апаратом, який досліджував Уран з більш-менш близької відстані, був «Вояджер-2». Його візит до Урану в 1986 році на шляху до міжзоряного простору був короткостроковим, але дозволив зробити багато відкриттів. У планети були виявлені раніше невідомі супутники, а також відкриті кільця.
Місія, орієнтовна вартість якої становить 4,2 мільярда доларів, може бути запущена вже в 2031 році на ракеті Falcon Heavy або носії аналогічної вантажопідйомності і прибуде на Уран через 13 років. Орбітальний апарат Uranus досліджуватиме кільця та супутники планети, а також її атмосферу.
Слід зазначити, що за сучасними уявленнями астрономів планети, структурно подібні до Урану, дуже поширені у Всесвіті, тому його вивчення дозволить дослідникам глибше зрозуміти закономірності планетоутворення.
Другим за важливістю у документі визнаний супутник Сатурну Енцелад. Вченим відомо, що під крижаною поверхнею супутника ховається океан рідкої води, наявність якої, за сучасним уявленням, є необхідною умовою для зародження та розвитку життя.
На початковому етапі місії дослідження супутника Сатурну космічний апарат вийде на його орбіту. Причому орбіта буде розрахована таким чином, щоб забезпечити проліт апарату через хмари пари та газу, що виникають унаслідок викидів на поверхні Енцеладу. Згодом буде здійснена спроба м’якої посадки на поверхню супутника. Якщо вона виявиться успішною, апарат продовжить свою дослідницьку роботу ще на два роки. Його основним завданням буде пошук ознак життя.
Місія з орієнтовною вартістю 4,9 мільярда доларів може бути запущена наприкінці 2030-х років на SLS або Falcon Heavy з посадкою на початку 2050-х років.
Крім цих двох найбільших та першочергових місій, звіт висвітлює і менш масштабні проекти.
Як відомо, на Червоній планеті зараз відбувається збирання зразків марсіанського ґрунту в рамках місії MSR. Найближчими роками планується їхня доставка на Землю, проте вчені не обмежуються цією місією у своєму прагненні досліджувати Марс. Після того, як MSR подолає пік свого профілю витрат наприкінці 2020-х років, NASA рекомендовано розпочати роботу над місією зі спускним апаратом під назвою Mars Life Explorer, яка шукатиме докази нинішнього життя на Марсі шляхом буріння крижаних відкладень. Вартість місії оцінюється в 2,1 мільярда доларів, а її запуск планується у середині 2030-х років.
Багато цікавих подій обіцяють нам вчені й щодо вивчення Місяця. Проект «Артеміда», згідно з яким вже у 2025 році планується висадка людини на супутник Землі, успішно втілюється у життя. Проте поряд із пілотованими плануються і безпілотні місії. У звіті було схвалено концепцію місії під назвою Endurance-A, яка відправить роботизований всюдихід у басейн Південний полюс – Ейткен на комерційному посадковому модулі. Місяцехід проїде 2000 кілометрів басейном і збере 100 кілограмів зразків. Ці зразки будуть доставлені на Землю в рамках однієї з пілотованих місій програми Артеміда. Вартість проекту оцінюється в 1,9 мільярда доларів.
Також у звіті зазначено необхідність продовження досліджень малих тіл Сонячної системи з метою забезпечення їх раннього виявлення та запобігання потенційним загрозам від зіткнення з ними. Так, підтримано продовження робіт із досягнення мети, поставленої Конгресом у 2005 році, щодо виявлення 90% навколоземних об’єктів діаметром не менше 140 метрів. Крім того, підтримано продовження роботи над місією NEO Surveyor – космічного телескопа, призначеного для більш ефективного пошуку дрібних навколоземних об’єктів.
На закінчення слід зазначити рекомендацію звіту про ширше залучення до дослідницької роботи молодих вчених та студентів з різних країн.
«…ми повинні працювати над тим, щоб сміливо вирішувати питання, що стосуються найважливішого ресурсу нашої спільноти – людей, які просувають планетарні наукові та дослідні місії», – сказав Філіп Крістенсен, планетолог Університету штату Арізона.