В атмосфері планети-гіганта було зафіксовано вкрай дивні температурні зміни.
На Нептуні, як і на Землі, існують зміни пор року. Проте кожна пора на Нептуні триває близько 40 земних років – адже нептуніанський рік у 165 разів довший за земний. З 2005 року у південній півкулі триває літо, і астрономи зацікавлено спостерігають за тим, як змінювалася температура планети після літнього сонцестояння.
На диво для вчених, дані, отримані за допомогою багатьох різних телескопів – від Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії (ESO VLT) у Чилі та телескопа обсерваторії Кека, розташованої на Гавайських островах, до космічного телескопа «Спітцер» – показали спад середньої температури стратосфери планети приблизно на 8°C з 2003 по 2018 роки.
Ці зміни стали для нас несподіванкою: ми вели спостереження в той час, коли в південній півкулі Нептуна починається літо, і чекали на поступове збільшення температур, а не на похолодання.
Майкл Роман, головний автор дослідження
Проте на астрономів чекав ще один сюрприз: між 2018 та 2020 роками в районі південного полюса планети температура, навпаки, піднялася на 11°C. Хоча про існування теплого приполярного циклону на Нептуні відомо вже багато років, раніше на полюсі планети ніколи не спостерігалося такого стрімкого потеплішання.
Наші дані покривають менше половини нептуніанського літа, тому ніхто не очікував побачити такі сильні та швидкі зміни.
Ґленн Ортон, співавтор дослідження
Поки що невідомо, що могло викликати такі несподівані коливання у температурі. Серед можливих причин вчені називають хімічні процеси в атмосфері Нептуна, випадкові погодні зміни або навіть вплив сонячного циклу. Раніше вже висувалися припущення про зв’язок останнього феномену з яскравістю газового гіганта; тепер це дослідження розкриває можливу кореляцію між сонячною активністю, температурою стратосфери та відбивною здатністю планети.
Виміряти температуру настільки віддаленої та холодної планети, як Нептун, із Землі – непросте завдання для найпотужніших інфрачервоних телескопів. Тому у своїй роботі команда застосувала VLT, а для подальших досліджень планує використати космічний телескоп ім. Джеймса Вебба і Надзвичайно великий телескоп Європейської південної обсерваторії (ELT ESO), що будується прямо зараз.