Довгоперіодичним кометам потрібно понад 200 років, щоб зробити повний оберт за своєю орбітою. При наближенні до Сонця частина кометної речовини випаровується під дією тепла, утворюючи довгий хвіст, який робить комету легко доступною для спостереження.
З кожним наступним наближенням до Сонця інтенсивність цього явища зменшується. Раніше це було відзначено для комет, перигелій орбіт яких знаходиться всередині орбіти Землі.
Проте астроном з Університету Оклахоми Натан Каїб виявив, що те ж саме характерно і для комет, орбіти яких повністю розташовані за орбітою Сатурну (так званих «далеких» комет). Це відбувається, незважаючи на набагато менш інтенсивне нагрівання, якого зазнають ці комети.
Проведене Каїбом комп’ютерне моделювання вказало на значний вплив гравітації планет-гігантів на орбіти далеких комет. Це повинно приводити до того, що в проміжках між прольотами через зовнішню Сонячну систему комети будуть віддалятися від світила на все меншу відстань.
Але спостереження суперечать розрахункам: астрономи бачать майже повне домінування комет із витягнутими орбітами. Вирішенням цієї суперечності є швидке зникнення комет на укорочених орбітах з поля зору внаслідок їх згасання.
Згасання серед далеких комет було виявлено шляхом поєднання результатів комп’ютерного моделювання народження комет із поточним каталогом відомих далеких комет. Ці далекі комети тьмяні, і їх надзвичайно важко виявити. Кампанії зі спостережень за кометами доклали величезних зусиль для складання цього каталогу за останні 20 років. Без нього ця поточна робота була б неможливою
Натан Каїб
Наразі дослідників цікавить як пошук нових подібних комет, так і розуміння механізму швидкого їх згасання. Вивчення цього механізму дозволить дослідникам повніше зрозуміти процес кометоутворення зокрема й еволюцію Сонячної системи загалом.