Близько двох років тому науковий світ облетіла сенсаційна заява: група вчених на чолі з Томасом Рівініусом оголосила про відкриття чорної діри зоряної маси, що знаходиться всього в 1000 світлових років від нас.
Увагу астрономів привернула до себе зоряна система HR 6819 Дані, отримані за допомогою 2,2-метрового телескопу MPG/ESO, найкращи чином пояснювалися існуванням системи з трьох компонентів: чорної діри в центрі та двох зірок, що обертаються навколо неї. При цьому період обертання однієї зорі становить 40 діб, а друга знаходиться на набагато більш віддаленій орбіті.
Це повідомлення було зустрінуте науковою спільнотою досить прохолодно, і, здається, скепсис був небезпідставним.
Так, Юлія Боденштайнер з Католицького університету в Льовені (Бельгія) припустила іншу інтерпретацію отриманих даних. На її думку, зоряна система HR 6819 може бути не потрійною, а подвійною з двох зір, що обертаються навколо спільного центру мас з періодом 40 діб. Таке було б можливим, якби одна з зірок в минулому віддала більшу частину своєї маси зорі-компаньйону, тобто виявилася “роздягненою”.
Незабаром було проведено повторне вивчення загадкової зоряної системи. Воно стало плодом сумісної роботи двох груп астрономів: авторів оригінального дослідження, а також групи під керівництвом Ебігейл Фрост з того ж Католицького університету. Цього разу в якості інструментів для спостереження використовувалися Дуже Великий телескоп (VLT) та Дуже Великий телескоп-інтерферометр (VLTI).
Наразі VLTI є єдиним наземним інструментом, який завдяки своїй роздільній здатності дозволяє отримати нові дані про систему HR 6819, більш повні в порівнянні з раніше зібраними.
Сценарії, між якими ми вибирали, були цілком ясними, дуже різними і такими, що легко розрізняються за умови використання правильного інструментарію. Не було сумнівів, що в системі два джерела світла, питання було лише в тому, чи знаходяться вони на тісно розміщених орбітах, як цього вимагав сценарій “роздягненої” зорі, чи далеко одне від одного, що відповідало сценарію чорної діри.
Томас Рівініус
Нові спостереження як підтвердили відсутність яскравої зорі на віддаленій орбіті зоряної системи, так і дозволили зареєструвати два світні об’єкти, що розміщені на відстані всього ⅓ а.о. один від одного. Це однозначно вказує на те, що HR 6819 – подвійна система без чорної діри.
Успіх цього дослідження обумовлений не лише унікальними характеристиками інструментів, а й вдалим часом спостереження за системою. Проміжок часу, протягом якого одна з зір поглинає атмосферу іншої, за космічними мірками дуже нетривалий. Але саме цей період найбільш сприятливий для спостережень, і саме в цей момент вчені застали систему HR 6819.
Астрономи планують більш пильні спостереження HR 6819 з використанням приймача GRAVITY, встановленого на VLTI. Вчені будуть вести тривалі сумісні дослідження системи, щоб краще зрозуміти її еволюцію, більш точно описати її властивості і використати отримані знання для вивчення інших подвійних систем.