Якщо відкриття вдасться підтвердити, цей світ стане першою з відомих нам потенційно придатних для життя планет на орбіті навколо білого карлика.
В рамках нового дослідження вчені спостерігали за білим карликом WD1054-226, віддаленим від нас на 117 світлових років. За допомогою інструментів Європейської Південної обсерваторії та космічного телескопа NASA TESS вони впродовж 18 ночей вимірювали зміни у світлі, що доходить до нас від зірки – і виявили провали в яскравості, що відповідають 65 хмарам планетарних уламків, рівномірно розташованим на 25-годинній орбіті навколо карлика. Саме така регулярність транзитів змушує вчених думати, що на ці структури впливає гравітація розташованої неподалік планети.
Виявлені нами структури – розміром із Місяць, проте більше нагадують безформні комети, ніж тверді сферичні тіла. Ми поки що не маємо пояснення їхньої “правильної” поведінки. Можливо, що їхнє орбітальне розташування обумовлено гравітаційним впливом планети по сусідству: без нього, вони розсіялися б під дією тертя і зіткнень. Прикладом такого явища в Сонячній системі є те, як гравітація супутників Нептуна та Сатурна допомагає створювати кільцеві системи цих планет.
Джей Фарихи, ведущий автор исследования
Населена зона білого карлика набагато менша, ніж у зірок інших класів: відстань від WD1054-226 до гіпотетичної планети становить близько 2,5 мільйона кілометрів, майже в 60 разів менше, ніж від Землі до Сонця. На думку авторів дослідження, орбіта, на якій знаходився цей світ і кільця космічних уламків, що “видали” його, була під поверхнею зірки, коли та була в стадії червоного гіганта – це значить, що планета відносно молода. Проте для підтвердження її присутности потрібно більше доказів.
Понад 95% усіх зірок згодом стають білими карликами – після того, як світило виснажує запаси водню, залишається лише гаряче ядро, яке повільно холоне протягом мільярдів років. Астрономам складно знаходити планети у білих карликів, оскільки ці зірки набагато тьмяніші за сонцеподібні. Наразі вчені мають лише докази існування газового гіганта у білого карлика – про його відкриття стало відомо у жовтні минулого року. Так чи інакше, подібні відкриття можуть дати розуміння того, що чекає на Сонячну систему в далекому майбутньому.