Увечері 10-го лютого за місцевим часом у південному Техасі відбувся захід SpaceX, присвячений проекту Starship, прогресу компанії у розробці повністю багаторазового корабля та планам на найближче майбутнє. Ми зібрали для вас основну інформацію із презентації.
Що з дозволом FAA на орбітальні випробовування?
Мабуть, це найцікавіше питання, тому відповімо на нього одразу. Маск сказав, що не володіє інсайдерською інформацією від регулятора і що FAA не ділиться планами з компанією, однак він оптимістично налаштований і чекає дозволу на орбітальний політ вже в березні. Десь тоді ж SpaceX буде готова до цього випробування: буде зібрано стартовий стіл, добудовано вежу обслуговування та налагоджено роботу всієї інфраструктури.
Якщо дозвіл з якихось причин не буде виданий, а FAA затягне подальший розгляд, SpaceX перенесе випробування до Флориди, на мис Канаверал. Це вимагатиме не менше ніж півроку робіт.
Тепер давайте пройдемося по самій презентації.
Що старого?
Як завжди, захід розпочався зі вступного слова про те, для чого взагалі SpaceX працює над проектом Starship. Ілон Маск повторив тези про те, що людство має стати міжпланетним (мультипланетарним) видом. Це необхідність: по-перше, рано чи пізно нам доведеться покинути Землю хоча б тому, що через кілька мільярдів років зовнішня оболонка Сонця розшириться настільки, що поглине нашу планету.
А по-друге, сама природа людської цікавості, сама жага до пізнання обов’язково виведе нас далі. Спершу в глибини Сонячної системи, потім у напрямку сусідів по галактиці. І краще до цього готуватись заздалегідь.
Маск також повторив базову інформацію про систему Starship-Superheavy. Це двоступінчаста ракета, обидва ступені якої будуть повністю багаторазові. Вона більш ніж удвічі перевершуватиме за потужністю «Сатурн-5», що відправляв «Аполлони» на Місяць. За умови повної завантаженості та трьох запусків одного Старшипа на тиждень система здатна доставити на орбіту стільки ж корисного навантаження, скільки було доставлено за всю історію космічних польотів до сьогодні: понад 15 мільйонів тонн.
При запусках тричі на добу один корабель здатний доставити протягом року понад 100 мільйонів тонн вантажу на орбіту. А якщо у нас буде десять таких кораблів, йдеться вже про навантаження масою мільярд тонн.
Для досягнення проміжної мети – запуску автономного поселення на Марсі – SpaceX потрібно доставити на Червону планету щонайменше мільйон тонн корисного навантаження. Це не питання найближчих кількох років, але завдання цілком здійсненне в найближчому майбутньому.
Окрему увагу головний інженер SpaceX приділив теплозахисним плиткам: компанія намагається зробити їх максимально дешевими з мінімальним запасом міцності, необхідним для досягнення багаторазовості. Плитки можна швидко замінювати (очевидно, компанія вчиться на помилках Space Shuttle). Але загалом уся ця інформація була й так нам відома.
Що нового?
Стартові комплекси
Зараз SpaceX закінчує працювати над першим стартовим комплексом у Бока-Чіка (Starbase). Паралельно розпочинаються роботи над другим комплексом, який буде розташований на мисі Канаверал у Флориді. Під потреби Starship буде переобладнано майданчик 39A: там буде зведено стартовий стіл і збудовано вежу обслуговування, яка зможе ловити ступені під час польоту. Там же буде зібрано ангари, де SpaceX належить створювати Starship та Superheavy.
Окремо Маск пишається вежею обслуговування: “Це дико крута штука”.
Вже після основної частини презентації один із глядачів запитав у Маска, як там справи з нафтовими платформами Фобос і Деймос. Судячи з усього, компанія поки не починала робіт над ними, а сам інженер повідомив, що лише минулого місяця SpaceX розпочала обговорення проекту плавучого стартового столу. За найоптимістичнішими очікуваннями переобладнання однієї з платформ може завершитися до кінця цього року, проте зараз це питання не є пріоритетним для компанії.
Маск вважає, що стартова інфраструктура повинна розташовуватися далеко від густонаселених районів: часті запуски точно представлятимуть для місцевих жителів дискомфорт. Крім того, SpaceX акуратно використовуватиме комплекс на мисі Канаверал, щоб не заважати іншим запускам. По десять ракет на добу там не запускатимуть.
Пріорітети
Зараз компанія повністю сконцентрувалася на досягненні двох цілей: успішного орбітального польоту та максимального темпу виробництва Starship/Superheavy.
Перше дозволить SpaceX рухатися далі, планувати наступні випробування, оцінити роботу теплозахисних плиток, двигунів та загалом подивитися, як ракета покаже себе в атмосфері.
Друге ж необхідно для продовження випробувань: Маск впевнений, що основний інженерний проект вже готовий і що в майбутньому SpaceX вноситиме в нього відносно невеликі зміни, відштовхуючись від результатів випробувань.
Зараз найповільнішим етапом є виробництво двигунів Raptor.
Що з Raptor V2?
По суті, SpaceX створила двигун із нуля. Маск поставив перед інженерами завдання позбутися всього, чого можна. Досягти кращої міцності критичних елементів конструкції (на зразок газогенераторів та камери згоряння). І, звісно, покращення продуктивності.
Інженери із завданням впоралися. Якщо порівняти версії Raptor по тязі, то для V2 цей показник становить 230 тонн-сили проти 185 у двигуна першої версії. Маск впевнений, що вдасться підняти цей показник до 250 тонн-сили. У той же час новий двигун вже в 2 рази дешевший за попередника.
Було перероблено турбонасоси, зміцнено з’єднання та трубки. Компанії вдалося змусити всю конструкцію витримувати нові значення температури та тиску та навіть отримати невеликий запас за цими параметрами.
Єдина проблема з новими «Рапторами» — у них часто плавляться камери згоряння. Що, звісно, не сприяє успіху потенційних місій. Однак останні два двигуни відпрацювали на тестових стендах по 700+ секунд кожен, тому Маск очікує, що в найближчий тиждень у SpaceX буде вже 6 таких двигунів, а ще через кілька тижнів компанія вийде на темпи виробництва “один двигун на добу”. Тобто – 7 двигунів за тиждень.
Що з кількістю двигунів та темпами виробництва?
SpaceX планує використовувати 33 двигуни на першому ступені і 9 двигунів — на другому (6 вакуумних та 3 атмосферних).
До кінця року Маск сподівається вийти на виробництво однієї повної ракети (42 двигуни, перший ступінь, другий ступінь) за місяць.
Цікаво, що поки що жодного разу не було озвучено питання щодо впливу погоди на запуски Starship. У випадку Falcon 9, саме погода зараз є основною причиною перенесення стартів. Дуже цікаво, чи цей фактор залишиться настільки вагомим і для сталевого корабля.
Орбітальне заправлення
Про цей ключовий етап будь-якої дальньої місії Starship було сказано досить мало. Маск зазначив, що SpaceX непогано навчилася стикуватися з МКС, стикування двох кораблів на орбіті має бути простішим. А далі питання просто у «переливанні рідини». Ніяких особливих деталей дано не було, на кілька уточнюючих питань щодо термінів випробування цієї технології голова компанії відповів обтічно.
Швидше за все це питання найближчої пари років. Заправляти корабель на орбіті необхідно максимально швидко (щоб уникати википання/просочування палива через баки у космосі).
Для запусків на низьку навколоземну орбіту дозаправка не потрібна. Вона знадобиться для польотів на Марс і на Місяць.
До речі, що з Місяцем? Які взагалі плани?
З Місяцем все гаразд, SpaceX активно співпрацює з NASA в рамках програми пілотованих польотів. Жодних термінів названо не було, але Маск окремо зазначив, що співпраця з космічною адміністрацією не накладає жодних обмежень на виробництво ракет та їх випробування.
«Це два паралельні процеси».
Також Ілон зазначив, що в Starship з’явиться багато замовників рівно в той момент, коли SpaceX доведе, що система працює. «Це розширить наші можливості щодо виведення корисного навантаження до рівня, який складно сьогодні уявити. Доступ у космос спроститься та здешевиться».
Першим робочим завданням для Starship стане виведення супутників Starlink нового покоління.
Місія Dear Moon (в рамках якої на обліт Місяця відправляться відібрані Юсаку Маедзавою творчі люди) все ще запланована: вона буде однією з перших пілотованих місій Старшипа.
Корабель не буде оснащений системою порятунку, але буде здатний аварійно перервати політ або стартувати окремо від першого ступеня зі стартового столу, якщо з Superheavy виникне аварійна ситуація.
Мої спостереження
Маск явно добре підготувався до цієї презентації. Він виглядав впевненішим, ніж під час попередніх заходів, не губився і не запинався. А ще (що важливіше) був дуже акуратний в оцінках та обіцянках. Цього разу ми обійшлися без точних термінів, без «мільйона людей на Марсі», без нереалістичних цифр та нездійсненних планів.
Якщо раніше презентації Starship та часті оновлення від Ілона у твіттері залишали присмак певної несерйозності, ніби сам головний інженер не особливо вірив у успіх усієї ідеї, то тепер, за моїми особистими спостереженнями, Маск таки усвідомив, що це все може спрацювати. І десь у нього в голові «неймовірна кількість зусиль, які доведеться докласти для досягнення успіху», сформувалися у більш певні значення.
Raptor став легшим і кращим, Starship вже осідлав Superheavy, а Ілон Маск, схоже, нарешті сам повірив у дітище SpaceX. Сподіватимемося, що ця віра, разом із вкладеними ресурсами та тисячами годин роботи, дозволять Старшипу відбутися, повернути людей на Місяць і вперше доставити їх на Марс.
Аж надто захопливим обіцяє бути наше майбутнє.