Ні для кого не є таємницею, що в далекому минулому на поверхні Марсу існувала рідка вода: ціла мережа рік та струмків, що несли марсіанські води в озера, моря та океани. Свідченням цьому є, в тому числі, й особливості ландшафту Червоної планети, що мають чіткі сліди водяної ерозії.
Проте, на відміну від Землі, Марс не має хоча б більш-менш значного магнітного поля. Через це марсіанська атмосфера, не захищена від дії сонячного вітру, з часом майже зникла під впливом потоку часток від нашого світила. А разом з нею зникла й марсіанська гідросфера, частково випарувавшись в космічний простір, а частково – перетворившись в масиви льоду через глобальне похолодання та зниження атмосферного тиску.
До останнього вважалося, що зникнення рідкої води з поверхні Марсу завершилося близько 3 – 3,5 мільярдів років тому, що надало Червоній планеті звичного нам вигляду.. Однак нове дослідження дозволяє нам з впевненістю стверджувати, що рідка вода існувала на планеті набагато довше, ніж про це говорили більш ранні оцінки. Це дослідження базується на даних, що були отримані орбітальним апаратом Mars Reconnaissance Orbiter, який досі працює на орбіті нашого сусіда по Сонячній системі.
Було проаналізовано раніше отримані дані про ландшафт багатих глиною високогір’їв південної півкулі Марсу – місцевості, всіяної ударними кратерами і, в той же час, маючої безліч слідів сольових відкладень. Оцінка кількості кратерів на одиницю поверхні дозволила досить точно датувати час виникнення відкладень (що менше кратерів на поверхні, то вона молодша). І, судячи з результатів аналізу, рідка вода на Марсі існувала “всього” 2 – 2,5 мільярди років тому, що на мільярд років “ближче” до нашого часу, ніж вважалося раніше.
Це дослідження стало можливим завдяки унікальному обладнання, яким оснащений орбітальний апарат: спектрометру CRISM та двом камерам, в тому числі – кольоровій камері високої роздільної здатності HiRISE.
Значення даного відкриття важко переоцінити, оскільки вода – це основа життя. Отже, “зайвий” мільярд років наявності рідкої води на Марсі – це “зайвий” мільярд, відпущений на еволюцію формам життя, які, можливо, виникли там свого часу. В будь-якому разі, це відкриття надихає нас на більш детальне дослідження нашого сусіда по Сонячній системі в пошуках слідів зниклого, а, можливо – і існуючого життя.