З 2019 року SpaceX запускає на навколоземну орбіту все більше супутників Starlink з метою забезпечити планету швидкісним інтернетом. Однак ще до початку проєкту багато астрономів побоювалися, що тисячі невеликих об’єктів можуть завадити їхній науковій діяльності. Тепер команда вчених із США взялася кількісно виміряти вплив супутникових угруповань на астрономічні спостереження – та отримала змішані результати.
У своєму дослідженні вчені проаналізували зображення, отримані в Каліфорнії телескопом імені Самуеля Ошина. Предметом їх пошуку були характерні світлі смуги, що залишають на фотографіях супутники. Було вирішено вивчити вплив саме угруповання Starlink, тому що нині воно є найбільшим, а його апарати у його складі мають добре відомі орбіти.
У роботі, опублікованій у виданні The Astrophysical Journal Letters, вказано, що на зроблених у період з листопада 2019 по вересень 2021 архівних знімках команда нарахувала 5301 “супутникову смугу”. Найчастіше такі смуги з’являються на так званих “сутінкових” спостереженнях – тобто, зроблених на світанку або заході сонця. Автори роботи стверджують, що якщо SpaceX вдасться довести кількість супутників у групуванні Starlink до 10000, то майже кожне подібне зображення міститиме не менше однієї смуги.
У 2019-му всього пів відсотка сутінкових зображень містили супутникові смуги. Зараз – майже 20 відсотків. Наодинці Starlink навряд вплине на не-сутінкові спостереження, але якщо інші угруповання займуть вищі орбіти, можуть виникнути проблеми.
Пржемек Мроз, головний автор статті
З усім тим, попри такий стрімкий стрибок у кількості смуг, вчені відзначають, що якість спостережень телескопа не дуже постраждала. За словами співавтора роботи Тома Прінса, один такий супутниковий слід займає на зображенні близько 0,1 відсотка пікселів – незрівнянно менше, аніж, наприклад, перешкоди, спричинені погодою. Як розв’язання цієї проблеми вчений пропонує програмне забезпечення – як для передбачення проходу супутників, так і для виявлення “зіпсованих” зображень.
Окрім цього, в роботі було проведено оцінку ефективности козирків, що ними для зниження яскравості обладнано пізні моделі супутників. Як з’ясувалося, вони знижують її приблизно вп’ятеро – до 6,8 зіркової величини. Це менше за яскравість найтьмяніших зірок на небі з видимих неозброєним оком, але все ще недостатньо, щоб відповідати стандартам, викладеним на семінарі SATCON1 у 2020 році, згідно з якими подібні супутники повинні мати яскравість, що відповідає сьомій зірковій величині або нижче.
Автори також зазначають, що отримані результати є специфічними для використаних інструментів. Більш чутливі телескопи – як, наприклад, обсерваторія імені Вери К. Рубін, що наразі будується – можуть постраждати сильніше.