На перший погляд ці хитромудрі зображення Місяця можуть здатися фотографіями, що їх отримали астронавти програми «Аполлон». Насправді вони були зроблені століттям раніше винахідливим і повністю «наземним» шотландським астрономом.
Дивлячись у саморобний телескоп, Джеймс Несміт замалював покриту шрамами, кратерами та горами поверхню Місяця. Прагнучи “точно відтворити місячні ефекти світла і тіні”, він побудував гіпсові моделі на основі малюнків та сфотографував їх на чорному тлі під яскравим сонячним світлом. Оскільки технологія фотографування безпосередньо через телескоп перебувала ще в зародковому стані, етапи малювання та моделювання були необхідні досягнення бажаної деталізації Місяця.
Книга була дуже популярна свого часу, переживши чотири видання, і вона, як і раніше, заслуговує на увагу. У ній містяться цікаві міркування про “специфічні умови, які могли б супроводжувати перебування на місячній поверхні”, а також розглядаються численні блага, які Місяць щодня дарує нам, землянам. Крім допомоги морякам у навігації вночі та “очищення берегів наших морів і річок за допомогою припливів”, найцікавіша і справді дотепна ідея, яку висуває Несміт, стосується “величезного резервуару енергії, який являють собою приливні води”.
Він припускає, що ця енергія “може бути задіяна в майбутньому, коли ми почнемо гостріше відчувати наслідки нашого нинішнього марнотратного використання палива, яке природа так щедро запасала нам століттями”.
Окрім вивчення місячної механіки та топографії, книга також може розглядатися як дослідження фотомеханічного друку (вона була однією з перших ілюстрованих книг, де застосували цей метод).
Видання було опубліковане в той час, коли багато хто шукав ідеальну форму репродукції – фотографію, яка могла б одночасно друкуватися фарбою (не залежною від світла) та не псуватися з часом. Перші три видання книги включають різні процеси нанесення, у тому числі гравюру, фотогравюру, геліотипію, літографію, хромолітографію і чотири різних варіанти ксилографії.
Цілком ймовірно, що перші два видання, опубліковані одночасно, були частково експериментами щодо вибору найкращого методу репродукції. Очевидно, таким було визнано ксилографічний метод, оскільки третє видання, що вийшло більше десяти років по тому, повністю складається з ксилографій.
Перше видання, з якого було взято наведені в публікації зображення, можна прочитати повністю в Інтернет-архіві. Друге видання можна знайти тут, а ознайомитись із третім виданням (надрукованим за допомогою вудберитипії) – тут. Якщо ваша цікавість до місячних зображень 1870-х років розгорілася, зверніться до чудових ілюстрацій Еміля-Антуана Байяра до книги Жюля Верна “Навколо Місяця”.